Рішення № 17884551, 25.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.11 Справа № 8/99/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артха-ЛТД", м. Алчевськ Луганської області,

до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 91820 грн. 42 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. представник, - довіреність № 36 від 05.07.11 року;

від відповідача ОСОБА_2. юрисконсульт, - довіреність №01-026-1020 від 16.05.11 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з 11.11.10 року по травень 2011 року у сумі 52113,45 грн., 3% річних за період з 11.11.10 року по 07.06.11 року у сумі 11800,14 грн. та штрафних санкцій за період з 11.11.10 року по 07.06.11 року у сумі 27906,83 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем рішення господарського суду Луганської області від 28.03.11 року по справі №8/29/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артха-ЛТД" до Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" - про стягнення 818022,00 грн., яким позов задоволено у повному обсязі.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 25.07.11 року до 08.08.11 року - у звязку з неявкою представника відповідача та невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 08.08.11 року до 25.08.11 року за клопотанням позивача (від 28.07.11 року за вих. №027/1-6-2086).

До початку судового засідання 25.08.11 року сторонами заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що:

1)позивач невірно визначив період стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, посилаючись на акти здачі-приймання виконаних робіт, жоден з яких не містить дати підписання;

2)вищезгаданим рішенням господарського суду від 28.03.11 року по справі №8/29/2011 відповідачу було надано розстрочку сплати боргу, при цьому він дотримався визначених у рішенні термінів сплати часток боргу, а тому, на думку відповідача, не припустився порушення виконання грошового зобовязання, з огляду на що інфляційні нарахування та 3% річних взагалі не підлягають стягненню з нього;

3)сторони у договорі №027/1-985 від 30.09.10 року не передбачили можливість стягнення штрафних санкцій за порушення зобовязання, а тому вони не можуть бути стягнуті, - посилання ж позивача на приписи ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України є помилковими (відзив на позов від 22.07.11 року за вих. №027/1-454) (а.с.41); доповнення до відзиву від 25.08.11 року за вих. №026-65/1).

У судовому засіданні сторони дійшли згоди, що:

1)початком періоду нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних повинні бути (оскільки у жодному з них не вказана дата складення):

за актом приймання-передачі виконаних робіт №19 за жовтень 2010 року останній день місяця, тобто 31.10.10 року;

за актами приймання-передачі виконаних робіт з №21 по №33 за жовтень-листопад 2010 року останній день місяця, тобто 30.11.10 року;

2)кінцем періоду нарахування слід вважати дати сплати грошових коштів відповідачем відповідно до вищезгаданого рішення суду.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.03.11 року по справі №8/29/2011 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артха-ЛТД" (далі ТОВ "Артха-ЛТД") до Відкритого акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" (далі ПАТ "АМК"), - про стягнення 818022,00 грн. - встановлено наступне.

30.09.10 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник) укладено договір №027/1-985, відповідно до якого підрядник зобовязується виконати пофарбування приміщень, підводящих комунікацій та металоконструкцій ДП-1, а також інші фарбувальні роботи на обєктах замовника (п.1.1), а останній зобовязується прийняти та оплатити ці роботи (п.1.2).

Вартість фарбування 1 кв.м становить 30,00 грн. без вартості матеріалів (п.2.1). Зміна договірної ціни відбувається шляхом укладення та підписання додаткової угоди (п.2.2).

Поточна оплата здійснюється замовником у безготівковому порядку щомісячно - відповідно до акту виконаних робіт (ФКБ-2в та ФКБ-3), підписаних сторонами, впродовж 10-ти банківських днів (п.3.1).

Розрахунок здійснюється замовником після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, включаючи усунення виявлених в ході приймання недоліків (п.3.2).

Кінцевий розрахунок за виконані підрядником роботи здійснюється після підписання акту робочої комісії та впродовж 20-ти днів після підписання акту здавання обєкту в експлуатацію. Замовник має право затримати кінцевий розрахунок, якщо підрядник в обумовлений цим договором термін не звільнить будівельний майданчик від будівельного сміття, невикористаних матеріалів, передані замовником приміщення (п.3.3).

Оплату замовник здійснює згідно актам форми КБ-2, з урахуванням фактично виконаних робіт та забезпечення підрядником виробничих норм (3.4.).

Сторони домовилися, що термін виконання робіт встановлюється наступним чином: впродовж 3-х днів після підписання договору і до 01.12.10 року (п.4.1).

Згідно п. 5.1.4 підрядник може використовувати матеріали, отримані від замовника; у такому випадку підрядник щомісячно з актом виконаних робіт по формі №КБ-2в надає замовнику приймально-передавальний акт про використані матеріали. Під час розрахунку за виконані роботи вартість матеріалів відраховується з акту форми №КБ-2в (п.5.1.6).

З договору вбачається, що сторони не конкретизували порядок та підстави відповідальності замовника у випадку порушення ним зобовязань за договором, пославшись на те, що у всьому іншому, що не обумовлено цим договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (п.7.7.) (а.с.48-51).

Позивач стверджує, що на виконання умов цього договору він виконав на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 893022,00 грн., на підтвердження чого він надав до справи №8/29/2011 наступні акти приймання виконаних робіт форми КБ-2в, підписані кожною із сторін та скріплені їх печатками:

№18 за жовтень 2010 року на суму 47227,20 грн.;

№19 за жовтень 2010 року на суму 17568,00 грн.;

№20 за жовтень 2010 року на суму 20910,00 грн.;

№21 за жовтень-листопад 2010 року на суму 29472,00 грн.;

№22 за жовтень-листопад 2010 року на суму 14730,00 грн.;

№23 за жовтень-листопад 2010 року на суму 8790,00 грн.;

№24 за жовтень-листопад 2010 року на суму 17038,80 грн.;

№25 за жовтень-листопад 2010 року на суму 24570,00 грн.;

№26 за жовтень-листопад 2010 року на суму 125040,00 грн.;

№27 за жовтень-листопад 2010 року на суму 39690,00 грн.;

№28 за жовтень-листопад 2010 року на суму 155220,00 грн.;

№29 за жовтень-листопад 2010 року на суму 23250,00 грн.;

№30 за жовтень-листопад 2010 року на суму 110310,00 грн.;

№31 за жовтень-листопад 2010 року на суму 69135,60 грн.;

№32 за жовтень-листопад 2010 року на суму 104882,40 грн.;

№33 за жовтень-листопад 2010 року на суму 105188,40 грн.

Жоден з актів не містить дати його підписання.

Відповідач не заперечив як факт виконання позивачем на його користь вказаного обсягу робіт і часткової оплати їх вартості ним (відповідачем) у загальній сумі 75000,00 грн. (50000,00грн. + 25000,00 грн.), так і факт невжиття ним заходів до погашення залишку боргу у розмірі 818022,00 грн. (893022,00 грн. 75000,00 грн.).

Керуючись приписами частини 2 ст. 35 ГПК України, суд вважає вищенаведені обставини доведеними та такими, що не потребують повторного доведення.

Звернувшись до суду з позовом про стягнення цієї суми коштів, позивач не висунув питання про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Рішенням суду від 29.03.11 року по справі №8/29/2011 позов задоволено у повному обсязі, при цьому сплату боргу було розстрочено на 2 місяці - з 30.04.11 року до 30.06.11 року (а.с.11-13).

Як вбачається з наданих до справи доказів, відповідач дотримався термінів сплати боргу, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

№6851 від 27.05.11 року на суму 413219,11 грн.;

№7361 від 08.06.11 року на суму 227543,00 грн.;

№2079 від 20.06.11 року - на суму 185676,11 грн. (а.с.14-16), - а разом на суму 826438,22 грн., - тобто, як вбачається з наявних у справі доказів, до цієї суми входить основний борг - 818022,00 грн. та судові витрати у сумі 8416,22 грн. (держмито 8180,22 грн. + витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.).

Як сказано вище у цьому рішенні, подаючи позов по справі №8/29/2011, ТОВ "Артха-ЛТД" не поставило питання про стягнення, крім основного боргу, ще і інфляційних нарахувань, 3% річних та штрафних санкцій (пені), - вказані суми стали предметом позову по даній справі (№8/99/2011), - до якої надано їх розрахунки (а.с.7-8;9;10).

Відповідач позов не визнав.

Дослідивши його доводи щодо того, що позивач невірно визначив початок періоду, з якого він розпочав нарахування інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, суд погоджується з його доводами.

Так, жоден з вищезгаданих актів приймання виконаних робіт форми КБ-2в не містить дати підписання, проте кожен з них підтверджує факт виконання робіт впродовж або жовтня 2010 року (акти з №18 по №20), або листопада 2010 року (акти з №21 по №33).

Жодна із сторін не надала будь-яких доказів фактичної дати підписання цих актів, а тому у даному випадку правомірним є висновок, що кожен з актів був підписаний в останній день місяця, - тобто акти з №18 по №20 31.10.10 року, а акти з №21 по №33 - 30.11.2010 року.

З огляду на цю обставину, відповідно до пункту 3.1 договору, замовник (відповідач) повинен був сплатити вартість виконаних робіт упродовж 10 банківських днів, тобто:

за актами №№18-20 до 15.11.2010 року;

за актами №№21-33 до 15.12.2010 року.

Отже, право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних у позивача виникло:

1)по акту №19 (борг за актами №18 та 20 не є предметом спору по цій справі), починаючи з 15.11.10 року по 27.05.11 року (день сплати відповідачем першої частки боргу в сумі 413219,11 грн.), - щодо суми 17568,00 грн.;

2)по актах №№21-33, - починаючи з 15.12.10 року по 27.05.11 року (день сплати відповідачем першої частки боргу в сумі 413219,11 грн.), щодо усієї суми основного боргу в 818022,00 грн.

Залишок останнього з 28.05.11 року склав 404802,89 грн. (818022,00 грн. 413219,11 грн.);

3)по актах №21-33 - за період з 28.05.11 року по 07.06.11 року - в частині залишку основного боргу у сумі 404802,89 грн.

З урахуванням викладеного, сума:

1)інфляційних нарахувань:

за актом №19 за період з 15.11.10 року по 27.05.11 року становить 1173,50 грн.;

за актами №№21-33 за той же період - 50914,12грн.;

за актами №№21-33 за період з 28.05.11 року по 07.06.11 року 892,94 грн., а разом за усіма актами 52980,56 грн. (згідно розрахунку позивача ця сума становить 52113,45 грн.);

2)3% річних:

за актом №19 за період з 15.11.10 року по 27.05.11 року становить 278,68 грн.;

за актами №№21-33 за той же період - 10723,89грн.;

за актами №№21-33 за період з 28.05.11 року по 07.06.11 року 332,11 грн., а разом за усіма актами 11334,68 грн.(згідно розрахунку позивача ця сума становить 11800,14 грн.).

Загальна сума інфляційних нарахувань та 3% річних складає 64315,24 грн.

З урахуванням того, що відповідач вказані кошти на користь позивача не сплатив, останній, виходячи з того, що сторони у вищезгаданому договорі не передбачили обовязок дотримуватися вимог ст. 5 ГПК України, - звернувся з цим позовом до суду.

Відповідач позов не визнав з вищевикладених причин.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ); його різновидністю є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон ст.525 ЦКУ не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язання, а в силу ст.526 ЦКУ воно повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З умов договору №027/1-985 від 30.09.10 року та обставин справи №8/29/2011 вбачається, що строк сплати основного боргу настав та його стягнуто за рішенням суду по цій справі від 28.03.11 року.

При вирішенні спору по справі №8/99/2011 суд керується наступним.

Статтею 546 Цивільного кодексу встановлено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а договором або законом можуть бути встановлені і інші види забезпечення виконання зобовязання.

За приписами ст.547 Кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі, оскільки у разі недодержання останньої він є нікчемним.

З укладеного сторонами договору вбачається, що вони не передбачили заходи забезпечення виконання зобовязання у разі невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобовязань щодо сплати вартості виконаних робіт, - з огляду на що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені) у сумі 27906,83 грн. не ґрунтується на договорі та на чинному законодавстві, а тому не підлягає задоволенню.

Посилання позивача у цій частині на приписи частини 6 ст. 231 Господарського кодексу України є безпідставними з вищевикладених причин.

Отже, позов в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

В частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних позов підлягає задоволенню у сумах, визначених судом та наведених вище у цьому рішенні, з таких підстав.

Згідно 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме:

державне мито у сумі 643,15 грн.;

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 165,31 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525, 526, 530, 546-547, 610-612, 614, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-35,43,44,47-1,49,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", ідентифікаційний код 05441447, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул.Шмідта,4 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Артха-ЛТД", ідентифікаційний код 13403194, яке знадиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Леніна, 106 Луганської області, - інфляційні нарахування у сумі 52980 (пятдесят дві тисячі девятсот вісімдесят), грн. 56 коп., 3% річних у сумі 11334 (одинадцять тисяч триста тридцять чотири) грн. 68 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 643 (шістсот сорок три) грн. 15 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 165 (сто шістдесят пять) грн. 31 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 25.08.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 серпня 2011 року.

Суддя А.П.Середа