Рішення № 17884545, 22.08.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.11 Справа № 4/157/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, м. Енергодар Запорізької області

до Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 8239 грн. 46 коп.

Суддя: Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренко В.А.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність б/н від 20.10.2010;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 1-3/3д-16 від 24.12.2010.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 6417 грн. 35 коп., 3% річних у сумі 1822 грн.11 коп.

Представником позивача до суду надана заява про зменшення позовних вимог, що здана у засіданні суду 22.08.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, якою просить суд: стягнути з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 6417 грн. 35 коп., 3% річних у сумі 1651 грн.16 коп.

До вказаної заяви позивачем наданий розрахунок 3% річних .

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Заява позивача про зменшення позивних вимог судом прийнята, тому позовними вимогами по справі слід вважати вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 6417 грн. 35 коп., 3% річних у сумі 1651 грн.16 коп.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву №б/н від 19.08.2011, у доповненні до відзиву, зданого у судовому засіданні 22.08.2011, зазначив про згоду з розрахунком позивача 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), щодо нарахування інфляційних нарахувань не згоден та вважає, що початок перебігу інфляційних нарахувань має починатися з квітня 2010 року.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників позивача та відповідача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Заява про зменшення розміру позовних вимог підлягає до задоволення.

Позовними вимогами слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 6417 грн. 35 коп., 3% річних у сумі 1651 грн.16 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Новою ціною позову (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог) слід вважати: вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 6417 грн. 35 коп., 3% річних у сумі 1651 грн.16 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.05.2010 господарським судом Луганської області у справі № 4/72 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” до Державного підприємства “Ровенькиантрацит” про стягнення 68470 грн. 35 коп. було прийнято рішення про стягнення з Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, код ЄДРПОУ 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, м. Енергодар Запорізької області, а/ящ 98, код ЄДРПОУ 25215440 заборгованість за поставлений товар у сумі 50730 грн. 00 коп., інфляційні витрати у сумі 3875 грн. 77 коп., 3% річних у сумі 1029 грн. 89 коп., витрати по оплаті держмита у сумі 556 грн. 36 коп., витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у сумі 215 грн. 77 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Позивач зазначив, що у звязку з тим, що відповідач, передбачені договором строки оплати за поставлений товар не витримав, оплату здійснив лише 01.06.2011, тому позивач 04.08.2011 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 6417 грн. 35 коп., 3% річних у сумі 1651 грн.16 коп.

(з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву розмір позовних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) частково відхилив, з підстав, викладених у відзиві та доповненні до відзиву.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Крім того, згідно положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи № 4/72, між сторонами у справі було укладено договір на поставку товару № 19-871гп від 12.06.2009, та специфікація №1 до договору. За умовами вказаного договору позивач постачає відповідачу певний товар, а останній приймає та оплачує його на умовах договору. На виконання умов договору за видатковою накладною № РН-0000023 від 15.06.09, за довіреністю на отримання товару позивач поставив відповідачу відповідний товар на загальну суму 50730 грн. 00 коп., який відповідач не оплатив, у звязку з чим залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 50730 грн. 00 коп.

Зазначена сума підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем.

Господарським судом Луганської області у справі № 4/72 від 31.05.2010 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна” до Державного підприємства “Ровенькиантрацит” про стягнення 68470 грн. 35 коп. було прийнято рішення про стягнення з Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, код ЄДРПОУ 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, м. Енергодар Запорізької області, а/ящ 98, код ЄДРПОУ 25215440 заборгованість за поставлений товар у сумі 50730 грн. 00 коп., інфляційні витрати у сумі 3875 грн. 77 коп., 3% річних у сумі 1029 грн. 89 коп., витрати по оплаті держмита у сумі 556 грн. 36 коп., витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу у сумі 215 грн. 77 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Позивач зазначив, що у звязку з тим, що відповідач, передбачені договором строки оплати за поставлений товар не витримав, оплату за отриманий товар здійснив лише 01.06.2011, що підтверджено постановою Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецької області від 07.06.2011 про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», тому позивач 04.08.2011 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 6417 грн. 35 коп., 3% річних у сумі 1651 грн.16 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, відповідно до п.2 ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних у сумі 1651 грн.16 коп. за період з 01.05.2010 по 31.05.2011, інфляційні нарахування у сумі 6417 грн. 35 коп. за період березень, серпень грудень 2010 року, січень- травень 2011 року (включно) ( з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги позову про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1651 грн.16 коп. за період з 01.05.2010 по 31.05.2011 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) позивачем нараховані обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 6417 грн. 35 коп. за період березень, серпень грудень 2010 року, січень - травень 2011 року слід задовольнити частково на суму 5565,08 грн., оскільки вимоги позивача у заявленому розмірі не мотивовані в порядку ст.ст.33,34 ГПК України: в наведеному позивачем розрахунку даних вимог (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) відсутній чітко визначений період, за який розраховано індекс інфляції, відсутні визначення індексу інфляції в конкретний місяць. З розрахунку, наданого позивачем, неможливо зробити висновок щодо конкретного періоду (помісячно) нарахування даної вимоги, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних нарахувань за період: березень 2010 року по травень 2011 року (включно) із даного розрахунку були виключені індекси інфляції за квітень - липень 2010 року, що потягло за собою збільшення суми боргу, який належить до сплати з урахуванням індексу інфляції.

Позивачем також не визначено в наданому розрахунку період часу, за який мала місце дефляція грошових коштів і не відображено, яким чином процес дефляції сплинув на загальну суму заборгованості відповідача.

Суд не погодився з розрахунком інфляційних втрат, зробленим позивачем, який застосував індексацію простроченої оплати у межах одного місяця, оскільки вказана методика рахування інфляційних втрат є неправильною, так як індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справах за № 11/233/10 від 02.02.2011, № 11/14-10 від 15.09.2010 та інших.

Також слід звернути увагу на те, що Верховний суд України у листі № 62-97р від 03.04.1997 надав Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Суд вважає, що позивачем розрахунок інфляційних нарахувань здійснено не вірно, з підстав, викладених вище.

Отже, судом здійснено перерахування інфляційних нарахувань:

Березень 2010 року - 100,9 %; Січень 2011 року 100,9%;

Квітень 2010 року 99,7 %; Лютий 2011 року 100,9%;

Травень 2010 року 99,4 %; Березень 2011 року 101,4%;

Червень 2010 року 99,6 %; Квітень 2011 року 101,3%;

Липень 2010 року 99,8%; Травень 2011 року 100,8%.

Серпень 2010 року - 101,2 %;

Вересень 2010 року - 102,9 %;

Жовтень 2010 року - 100,5 %;

Листопад 2010 року - 100,3 %;

Грудень 2010 року - 100,8 %;

Загальний індекс інфляції складає 110,97%.

Сума інфляційних нарахувань складає:

50730,00 грн. х 110,97% : 100 50730,00 грн. = 5565,08 грн.

За таких обставин, до стягнення підлягає інфляційні нарахування у сумі 5565 грн. 08 коп.

На підставі викладеного, суд вважає, що інфляційні нарахування у сумі 5565 грн. 08 коп. за період березень 2010 року по травень 2011 року (включно) нараховані позивачем обґрунтовано, відповідно до вимог ст.625 ЦК України, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

У стягненні решти суми інфляційних нарахувань слід відмовити.

За таких обставин, приймаючи до уваги обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх розрахунком, позов підлягає задоволенню частково.

У судовому засіданні 22.08.2011 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по держмиту у сумі 91 грн.22 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у сумі 211 грн. 07 коп. покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Також, слід звернути увагу позивача на те, що діючим законодавством не передбачено повернення державного мита у разі зміни або уточнення позовних вимог позивачем (зменшення розміру позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. 625 ЦК України, ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, вул. Комуністична,6, м. Ровеньки Луганської області, код ЄДРПОУ 32320704 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна”, м. Енергодар Запорізької області, а/ящ. 98, код ЄДРПОУ 25215440, 3% річних у сумі 1651 грн.16 коп., інфляційні нарахування у сумі 5565 грн. 08 коп., державне мито в сумі 91 грн. 22 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 211 грн. 07 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено і підписано - 26.08.2011.

Суддя Г.М.Старкова