Рішення № 17884256, 25.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/26425.07.11

За позовомДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

До Державного підприємства «Групова котельня УТМ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»

Простягнення 187347,94 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача ОСОБА_2 (за дов.) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася з позовом дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до державного підприємства «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»про стягнення 187347,94 грн. за договором № 06/09-1218-БО-41 від 23.09.2009 р., а саме: 152871,33 грн. основного боргу, 11796,77 грн. пені, 16761,15 грн. інфляційних, 5918,69 грн. трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. порушено провадження у справі № 17/264 та призначено її до розгляду на 27.06.2011 р..

Сторони представників до суду не направили. Відповідачем передано клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи було відкладено на 13.07.2011 р..

У вказане засідання повноважний представник відповідача не зявився повторно, у звязку з чим розгляд справи було відкладено на 25.07.2011 р..

У вказаному засіданні відповідачем подано клопотання, доводи, міркування, у яких позовні вимоги відхилено. Виникнення боргу відповідач пояснив ціновою політикою держави різницею тарифах за поставлений природний газ позивачем та теплову енергію, яку відпускає відповідач за договорами споживачам. Також сторона посилається на вчинення нею дій, спрямованих недопущення господарського правопорушення, скрутне фінансове становище та збитковість котельні, у звязку з чим вважає за неможливе притягнення його до відповідальності та зазначає, що суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) на підставі ст. 83 ГПК України.

Представник позивача категорично заперечив проти доводів відповідача та зменшення розміру пені в судовому порядку, звернувши увагу на тривале існування заборгованості, чинність умов договору, відсутність оплат за спожитий газ та негативний вплив на його господарську діяльність внаслідок невиконання відповідачем умов спірного договору.

У судовому засіданні 25.07.2011 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

23.09.2009 року між дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальником) та державним підприємством «Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області»(покупцем) було укладено договір № 06/09-1218БО-41 поставки природного газу для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а також інших субєктів господарювання (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобовязується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобовязується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 Договору.

За Договором постачається імпортований природний газ, отриманий постачальником за договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України»та постачальником (п. 1.2).

Строк дії Договору сторони визначили з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р., а в частині здійснення розрахунків до їх повного виконання (п. 11.1). Строк дії Договору може бути продовжений, про що сторонами укладається відповідна додаткова угода (п. 11.2).

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р. газ в обсязі 98,0 тис. куб. м., в тому числі: жовтень 10,0 тис. куб. м., листопад 38,0 тис. куб. м., грудень 50 тис. куб. м.

Обсяги газу, які плануються поставити за Договором, можуть змінюватися протягом місяця на підставі заявки покупця з урахуванням оплат (п. 2.2).

Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла (п. 4.3).

21.12.2009 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою пункт 2.1 останнього доповнено підпунктом 2.1.1 в наступній редакції:

постачальник передає покупцю в період з 01.01.2010 р. по 30.04.2010 р. газ в обсязі 120,0 тис. куб. м., в тому числі: січень 32,0 тис. куб. м., лютий 30,0 тис. куб. м., березень 30 тис. куб. м., квітень 28,0 тис. куб. м.

Вказаною вище додатковою угодою № 1 пункт 11.1 Договору викладено в іншій редакції та визначено, що Договір діє в частині поставки газу з 01.10.2009 р. по 30.04.2010 р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Згідно з п. 4.4. Договору обсяг газу, визначений згідно з п. 4.3 цього Договору, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за цим Договором в пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається за встановленою формою на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки наданого постачальником.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця та погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу та реєстр обсягів реалізації газу.

У разі відмови покупця від підписання акта приймання-передачі газу у разі підтвердження постачальником планового обсягу поставки згідно з п. 3.3 цього Договору, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому Постачальнику, газотранспортним підприємством реєстрі обсягів реалізації газу.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 2020,25 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 122,00 грн., крім того ПДВ - 20%.

До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2182,66 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ 2619,19 грн.

Оплата вартості газу згідно з п. 5.1. проводиться грошовими коштами у такому порядку:

перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання Договору позивач поставив відповідачу газ за актами приймання-передачі природного газу (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії у матеріалах справи), які підписані представниками сторін та засвідчені печатками підприємств.

Так, суду надано акти на загальну суму 348255,64 грн., а саме: від 30.11.2009 р. на суму 48358,15 грн., 31.12.2009 р. на суму 52383,84 грн., 31.01.2010 р. на суму 78575,76 грн., 28.02.2010 р. на суму 78575,76 грн., 31.03.2010 р. на суму 73337,38 грн., 30.04.2010 р. на суму 17024,75 грн.

Відповідач здійснив розрахунки частково на суму 195384,31 грн. (копії банківських виписок у справі), залишивши борг в сумі 152871,33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 152871,33 грн. належним чином доведений, відповідачем не спростований.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 Договору, покупець зобовязується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яким сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.10 договору встановлено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

З урахуванням умов договору позовні вимоги про стягнення 11796,77 грн. пені правомірні, відповідають обставинам справи та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Крім того статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 16761,15 грн. та трьох процентів річних в сумі 5918,69 грн. правомірні, відповідають обставинам справи та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач належних доказів на спростування доводів позивача суду не надав.

Заперечення відповідача не беруться судом до уваги, з огляду на наступне.

З урахуванням наданого статтями 83 Господарського процесуального кодексу України та 233 Господарського кодексу України права, суд, оцінивши ступінь виконання відповідачем взятих на себе за Договором зобовязань, дійшов висновку, що відповідачем, всупереч норм законодавства та Договору не вживались належні та своєчасні заходи, спрямовані на виконання договірних зобовязань. Судом враховано інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 зі змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»(пункт 17), норма пункту 3 статті 83 ГПК є процесуальною і може бути застосована лише разом з відповідною нормою закону матеріального.

Додані до пояснень відповідача копії звернень, спрямованих на погашення різниці в тарифах, датовані часом розгляду даного спору в судовому порядку, не дивлячись на період, протягом якого існує борг. Останній платіж в рахунок сплати боргу за спірний період відповідачем здійснено рік тому.

Відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем договору у нього виникли безумовні зобовязання виконання умов договору та здійснення оплати, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача від виконання своїх зобовязань в звязку з відсутністю фінансування.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Зайво сплачене державне мито в сумі 0,52 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Групова котельня УМГ та ГЗ ГУМВС України в Київській області»(04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 10-А, код 24521985) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 152871 (сто пятдесят дві тисячі вісімсот сімдесят одну) грн. 33 коп. основного боргу, 11796 (одинадцять тисяч сімсот девяносто шість) грн. 77 коп. пені, 16761 (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 15 коп. інфляційних, 5918 (пять тисяч девятсот вісімнадцять) грн. 69 коп. трьох процентів річних, 1873 (одну тисячу вісімсот сімдесят три) грн. 48 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) з державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 0,52 грн.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 03.08.2011 р.