Рішення № 17884199, 01.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/8901.08.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»

до Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»

про стягнення 5531,98 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 758/д від 25.05.2011 р.

Від відповідача не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»(позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (відповідач) 25% від прибутку в розмірі 4209,88 грн. на підставі Договору № 15/0002580100/16-С/206/08-С від 22.01.2008 р., 3% річних у сумі 284,43 грн. та індексу інфляції у сумі 1037,67 грн. за період з 11.02.2009 р. по 13.05.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 39/89, розгляд справи призначено на 01.08.2011 р. о 10:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2011 р. подав письмові пояснення та документи на виконання вимог ухвали суду від 12.07.2011 р. Зокрема, відповідно до наданих суду пояснень позивач вважає, що термін страхування та термін дії договору є тотожними та закінчуються в один день 22.01.2009 р., позивач повідомив, що в рамках Договору № 15/0002580100/16-С/206/08-С від 22.01.2008 р. локальні поліси і страхувальнику страховиком не передавались.

Представник позивача в судовому засіданні 01.08.2011 р. подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої збільшив розмір позовних вимог в частині 3% річних та індексу інфляції, у зв»язку з тим, що станом на 21.07.2011 р. відповідачем не виконано грошове зобов»язання щодо перерахування позивачу 25% від прибутку в розмірі 4209,88 грн. на підставі Договору № 15/0002580100/16-С/206/08-С від 22.01.2008 р. З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача 5618,99 грн., з яких: 4209,88 грн. - 25% від прибутку на підставі Договору № 15/0002580100/16-С/206/08-С від 22.01.2008 р., 308,30 грн. - 3% річних, та 1100,81 грн. - індексу інфляції за період з 11.02.2009 р. по 21.07.2011 р.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині.

Вищий господарський суд України в п. 3.7 розяснення від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначає, що під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Судом в засіданні встановлено, що позивачем у вищезазначеній заяві про збільшення позовних вимог було збільшено суму позову за тією ж вимогою (зокрема, в частині індексу інфляції та 3% річних), яку було заявлено у позовній заяві. Крім того, позивачем надані докази направлення цієї заяви відповідачу (фіскальний чек № 4541 від 22,07.2011 р. з описом вкладення у цінний лист). З огляду на наведене, суд приймає заяву про збільшення позовних вимог, а тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 5618,99 грн., з яких: 4209,88 грн. - 25% від прибутку на підставі Договору № 15/0002580100/16-С/206/08-С від 22.01.2008 р., 308,30 грн. - 3% річних та 1100,81 грн. - індексу інфляції за період з 11.02.2009 р. по 21.07.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 01.08.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 12.07.2011 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103014638931.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.08.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укрнафта»(в подальшому ВАТ «Укрнафта»перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»(страхувальник, позивач) та Закритим акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»(страховик, відповідач) був укладений Договір № 15/0002580100/16-С/206/08-С обовязкового особистого страхування цивільної відповідальності суб»єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об»єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об»єкти та об»єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно епідеміологічного характеру (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору встановлено, що страховик (відповідач) відповідно до Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року № 1788 (далі - Порядок і правила), за даним Договором здійснює обов'язкове страхування цивільної відповідальності страхувальника (позивача), в тому числі його структурних одиниць за шкоду, заподіяну третім особам в межах, у терміни і на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору застрахованою за ним є цивільна відповідальність страхувальника та його структурних одиниць, що пов'язана із володінням, експлуатацією та розпорядженням об'єктами підвищеної небезпеки, зазначеними у відповідних додатках (№ 1-32) до даного Договору, які є його невід'ємною частиною. Зокрема, додаток № 6 містить перелік об»єктів підвищеної небезпеки Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз», яке є однією із структурних одиниць ПАТ «Укрнафта», не юридичною особою, що підтверджується матеріалами справи (надалі - НГВУ «Долинанафтогаз»).

Сторони в Договорі узгодили, що об'єктом страхування за Договором згідно з Порядком і правилами є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником у порядку, визначеному законодавством України, заподіяної ним прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі та/або аварії на об'єктах підвищеної небезпеки (п. 2.1 Договору).

Страховим випадком за Договором визнається пожежа та/або аварія на об'єктах підвищеної небезпеки, вказаних в у відповідних додатках до цього Договору, що сталися під час дії Договору, внаслідок яких заподіяна шкода життю, здоров'ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб, цивільно-правова відповідальність за яку покладається на Страхувальника, в тому числі на його структурних одиниць (п. 3.1 Договору).

Сторони у п. 10.1 Договору встановили, що Договір між страховиком та страхувальником набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє протягом року, а в частині зобовязань, що виникли під час дії договору, до їх повного виконання. Згідно з п. 10.2 Договору, його дія припиняється за згодою сторін, а також у разі закінчення терміну дії договору (п. 10.2.1), ліквідації страхувальника юридичної особи (п. 10.2.2); ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України (п. 10.2.3); в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 10.2.4).

Згідно з положеннями п. 7.6 Договору, після закінчення терміну страхування у разі перевищення обсягів страхових платежів над виплатами, страховик зобовязується протягом 20 календарних днів перерахувати страхувальнику (або відповідній структурній одиниці) на його розрахунковий рахунок 25% від прибутку отриманого страховиком в рамках виконання договору.

На виконання Договору страхування НГВУ “Долинанафтогаз” було перераховано страховий платіж в сумі 20536,00 грн. (частина від загальної суми страхової премії, передбаченої п. 5.2 Договору), що підтверджується платіжним дорученням № 791 від 18.06.2008 р.

Враховуючи, що в періоді дії терміну страхування страховиком (відповідачем) не проводились страхові виплати за Договором на користь страхувальника чи його структурного підрозділу, термін дії Договору закінчився 22.01.2009 р. (за відсутності доказів його пролонгації) позивачем розраховано суму 25% прибутку в порядку передбаченому п. 7.6 Договору, яку в розмірі 4209,88 грн. заявлено до стягнення з відповідача. Позивач вважає, що наведену суму 25% прибутку відповідач повинен був оплатити протягом 20 календарних днів з часу закінчення терміну дії Договору, т.т. до 11.02.2009 р.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов»язання щодо оплати суми 25% прибутку в порядку передбаченому п. 7.6 Договору, то позивач звернувся до відповідача з відповідною Претензією № 14 юр-3931 від 19.10.2009 р.

У Відповіді на претензію позивача № Г0603/2717 від 24.03.2010 р., відповідач відзначив, що в рамках договорів страхування (претензія надсилалась у відношенні трьох договорів), укладались локальні поліси (договори страхування), термін дії яких ще не закінчився, а предметом страхування відповідальності та особистого страхування є майновий інтерес третіх осіб, тобто осіб, які мають право звернутись із вимогою до страховика про виплату страхового відшкодування, в тому числі в межах встановленого цивільним законодавством строку позовної давності 3 роки.

З приводу укладення локальних полісів (договорів страхування), термін дії яких ще не закінчився, судом встановлено, що положеннями Договору № 15/0002580100/16-С/206/08-С від 22.01.2008 р. не передбачено укладення в рамках наведеного договору локальних полісів (договорів страхування).

При цьому слід відзначити, у письмових поясненнях № 21 юр-2792 р. від 25.07.2011 р. позивач також зазначив, що в рамках Договору № 15/0002580100/16-С/206/08-С від 22.01.2008 р. локальні поліси (договори страхування) не укладались та страхувальнику страховиком не передавались, оскільки таке не передбачено умовами спірного Договору.

З огляду на наведене, доводи відповідача, викладені ним у Відповіді на претензію позивача № Г0603/2717 від 24.03.2010 р., спростовуються як необґрунтовані та безпідставні.

Стосовно терміну страхування, який позивачем ототожнюється з терміном дії самого договору, то суд не погоджується з доводами позивача, оскільки позивачем не зазначено та не надано суду належних доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, при вирішенні справи по суті, в тому числі враховуючи підстави з яких відповідачем було відхилено Претензією позивача № 14 юр-3931 від 19.10.2009 р., суд відзначає про відсутність в матеріалах справи та ненадання на вимогу суду доказів, що за окремими полісами не закінчився термін страхування станом на 19.10.2009 р. (дата звернення позивача з наведеною претензією про виплату частини прибутку згідно з п. 7.6 Договору).

Крім того, посилання відповідача у Відповіді на претензію позивача № Г0603/2717 від 24.03.2010 р. на те, що предметом особистого страхування є майновий інтерес третіх осіб, тобто осіб, які мають право звернутись із вимогою до страховика про виплату страхового відшкодування, в тому числі в межах встановленого цивільним законодавством строку позовної давності 3 роки, судом відхиляються, оскільки положення Договору передбачають обов»язок страхувальника, в т.ч. його структурних одиниць у разі настання пожежі та/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки під час дії договору обов'язкового страхування негайно повідомити про це територіальні органи МНС і Державного департаменту пожежної безпеки та виконувати всі їх розпорядження щодо складення акта або іншого документа для реєстрації події (п. 7.1.3), у разі настання страхового випадку протягом двох робочих днів з дати його настання письмово повідомити про це Страховика та сприяти йому в розслідуванні цього випадку, а також повідомити про всі події, які можуть стати підставою для пред'явлення претензій чи подання позову до суду щодо відшкодування шкоди, заподіяної фізичній та юридичній особі, природним ресурсам, територіям та об'єктам природно-заповідного фонду (п. 7.1.4).

З урахуванням специфіки передбачених Договором страхових випадків (п. 3.1), і за відсутності доказів їх настання в період терміну страхування із застрахованими об»єктами підвищеної небезпеки НГВУ «Долинанафтогаз»(додаток № 6 до Договору), відсутні підстави вважати в майбутньому виникнення зобовязань страховика за укладеним договором, як після закінчення строку дії Договору, так і після закінчення терміну страхування. А сам факт закінчення терміну дії страхування не повязується із зобовязаннями страховика за договором, такий закінчується на певну дату і при наявності права страхувальників звернутись з відповідною вимогою, не свідчить про поновлення терміну дії страхування, його продовження тощо.

Розрахунок суми прибутку, передбаченого до сплати п. 7.6 на користь страхувальника, позивачем у справі здійснений у відповідності з положеннями, зазначеними в Договорі, що є підставою для стягнення коштів в сумі 4209,88 грн. з відповідача з огляду на приписи ст. 525 ЦК України, згідно з якими одностороння відмова від зобов»язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а також з огляду на ст. 629 ЦК України, якою передбачено обов»язковість договору для виконання сторонами.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 308,30 грн. 3% річних та 1100,81 грн. індексу інфляції за період з 11.02.2009 р. по 21.07.2011 р. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). При цьому, позивач додав до заяви про збільшення позовних вимог відповідні розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань станом на 21.07.2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 308,30 грн. 3% річних та 1100,81 грн. індексу інфляції за період з 11.02.2009 р. по 21.07.2011 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова група “ТАС” (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги 65; ідентифікаційний код 30115243; з будь якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»(04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390) в особі Нафтогазовидобувного управління «Долинанафтогаз»(77503, Івано-Франківська обл., Волинський район, м. Долина, вул. Промислова 7; ідентифікаційний код 00136490) 4209,89 грн. (чотири тисячі двісті дев»ять гривень 89 копійок) частини прибутку, сплата якого передбачена п. 7.6 Договору № 15/0002580100/16-С/206/08-С від 22.01.2008 р., 308,30 грн. (триста вісім гривень 30 коп.), 1100,81 грн. (одну тисячу сто гривень 81 коп.), 102 грн. (сто дві гривні 00 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення: 05.08.2011 р.