Рішення № 17884120, 26.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/5226.07.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудмед»

простягнення 31605,37 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 01-01/11 від 01.01.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комспек»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудмед»про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 31605, 37 грн., з яких: 30237,99 грн. основного боргу, 265,92 3% річних, 1101,46 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог усної домовленості позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач зобовязання по оплаті поставленого товару в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, повязані з розглядом цієї справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2011 р. порушено провадження у справі № 5/52, розгляд справи призначено на 21.06.2011 р.

В судове засідання 21.06.2011 р. представники сторін не зявились, проте 20.06.2011 р. від позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 12.07.2011 р.

В судовому засіданні 12.07.2011 р. представником відповідача було подано клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудмед»просить суд відстрочити виконання рішення суду до 28.10.2011 р.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що всі кошти підприємства направляються на погашення кредиту та відсотків за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ПАТ «ВТР Банк», та посилається на те, що обладнання, земельні ділянки, товари Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудмед»перебувають в заставі.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбудмед»визнає суму основної заборгованості перед позивачем в розмірі 29482,63 грн. та просить суд не нараховувати йому штраф, пеню, 3% річних та збитки від інфляції, в звязку з важким фінансовим станом.

В судовому засіданні 12.07.2011 р. представник позивача проти поданого відповідачем клопотання заперечує.

Судом відкладено розгляд даного клопотання до наступного судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 12.07.2011 р. підтримує свої позовні вимоги. В судовому засіданні 12.07.2011 р. представник відповідача позов визнає частково заперечуючи проти нарахування штрафних санкцій.

В судовому засіданні 12.07.2011 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 26.07.2011 р.

Розглянувши в судовому засіданні 26.07.2011 р. клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 5/52 до 28.10.2011 р., суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно з вказівками, що містяться в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, повязаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши мотиви поданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудмед»клопотання про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 5/52, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, суд відзначає, що заявником не викладено в заяві вагомих обставин, які ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, а ті обставини, на які заявник посилається як на підставу надання відстрочки виконання рішення не є винятковими, та враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва у справі № 5/52 до 28.10.2011 р.

В судовому засіданні 26.07.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 26.07.2011 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 26.07.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи, дослідивши представлені докази, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з досягнутими домовленостями між позивачем та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Комспек»було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудмед» прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними № АА07/06-2 від 07.06.2010 р., № АА08/06-7 від 08.06.2010 р., № АА09/06-8 від 09.06.2010 р., № АА15/06-7 від 15.06.2010 р., № АА25/06-8 від 25.06.2010 р., № АВ27/08-19 від 27.08.2010 р., № АВ01/09-7 від 01.09.2010 р., № АВ30/09-16 від 30.09.2010 р., № АВ14/10-10 від 14.10.2010 р., № АВ19/10-12 від 19.10.2010 р., № АВ20/10-10 від 20.10.2010 р., № АВ20/10-11 від 20.10.2010 р., № АВ21/10-8 від 21.10.2010 р., № АВ20/11-2 від 20.11.2010 р. (належним чином завірені копії яких міститься в матеріалах справи) на загальну суму 144825,19 грн.

Представники сторін пояснили, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу між сторонами не складався.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов чинного законодавства України не в повному обсязі сплатив позивачу плату за поставлену продукцію, що підтверджується банківськими виписками, внаслідок чого, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 30237,99 грн.

21.01.2011 р. позивач листом № 20-01/11 від 17.01.2011 р. направив відповідачу вимогу щодо погашення заборгованості за поставлений товар.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді, а вимоги позивача без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України (далі ГК України) цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання між ними видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами не було визначено строків виконання зобов'язання, оскільки видаткові накладні, якими оформлено правочин, не містять строку виконання грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.

Тобто, пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги.

Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 Цивільного кодексу України).

В силу змісту направленої позивачем на адресу відповідача вимоги № 20-01/11 від 17.01.2011 р., останній повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару у сумі 30237,99 грн., в строк визначений позивачем, а саме до 01.02.2011 р.

Проте, відповідач, як у встановлений позивачем строк, що не суперечить приписам частини 2 статті 530 ЦК України, так і на дату судового розгляду, свого зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару на суму 30237,99 грн. не виконав.

Судом також прийнято до уваги факт визнання відповідачем основної заборгованості перед позивачем у сумі 29482,63 грн.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 30237,99 грн. грн. основного боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем збитків від інфляції та 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті поставленого позивачем відповідачу товару у визначений період.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»підлягають стягненню збитки від інфляції в сумі 1101,46 грн., та 265,92 грн. 3 % річних, перерахунок яких судом здійснено в межах періодів, заявлених позивачем.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, повязані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудмед»(03680, м. Київ, вул. Волинська, 53; код ЄДРПОУ 32343700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комспек»(01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, б. 14; код ЄДРПОУ 30858756) 30237 (тридцять тисяч двісті тридцять сім) грн. 99 коп. основного боргу, 1101 (одна тисяча сто одна) грн. 46 коп. збитків від інфляції, 265 (двісті шістдесят пять) грн. 92 коп. 3% річних, 316 (триста шістнадцять) грн. 05 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 01.08.2011 р.