Єдиний державний реєстр судових рішень
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 14/32101.08.11 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТехІнвест»
до Приватного підприємства «Форсаж»
простягнення 203670,18 грн.
Суддя: Мельник С.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю;
від відповідача: не зявились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ТОВ «Компанія «ТехІнвест»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПП «Форсаж»про стягнення боргу в розмірі 203670,18 грн., з яких 193261,92 грн. сума основного боргу, 3140,51 грн. інфляційних втрат, 1194,56 грн. 3 % річних від простроченої суми, 6073,19 грн. пеня.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги позовної заяви.
Відповідач не направив в судове засідання своїх представників, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні від 01.08.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №Т/1-01-09, відповідно п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобовязувався поставити продукцію, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити її відповідно до умов, обумовлених договором і по ціні згідно специфікації, що являється невідємною частиною договору.
Загальна вартість поставленої продукції становить 338741,92 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000004 від 26.01.2009, №РН-0000005 від 26.01.2009, №0000006 від 26.01.2009, №РН-0000011 від 28.01.2009.
Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобовязання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що розрахунки по договору проводяться шляхом 100 % передоплати на розрахунковий рахунок постачальника (позивача).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобовязання по договору у вигляді проведення оплати за поставлену продукцію виконав не в повному обсязі, у звязку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 193261,92 грн., що не спростовано належним чином відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 03.02.2011 на адресу відповідача було надіслано цінний лист в якому містилась грошова вимога щодо погашення заборгованості за отриманий товар відповідно до договору №Т-/1-01-09, який було вручено 14.02.2011.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 5.1. Договору, за порушення строків оплати покупець (відповідач) виплачує постачальнику (позивачу) пеню, яка вираховується від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, по якому нараховується пеня.
Згідно ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобовязань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
Згідно ч. 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 193261,92 грн. основного боргу, 3140,51 грн. інфляційних втрат, 1194,56 грн. 3 % річних від простроченої суми, 6073,19 грн. пені обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Форсаж»(04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 11-Д, код 32247085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТехІнвест»(61012, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 16, код 31644426) 193261,92 грн. (сто девяносто три тисячі двісті шістдесят одну грн. 92) основного боргу, 3140,51 грн. (три тисячі сто сорок грн. 51 коп.) інфляційних втрат, 1194,56 грн. (одну тисячу сто девяносто чотири грн. 56 коп.) 3 % річних від простроченої суми, 6073,19 грн. (шість тисяч сімдесят три грн. 19 коп.) пені, 2036,70 грн. (дві тисячі тридцять шість грн. 70 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
СуддяС.М. Мельник
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04.08.2011
Судове рішення № 17884113, Господарський суд м. Києва було прийнято 01.08.2011. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 14/321. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: