Рішення № 17883759, 06.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/24806.07.11 За позовомобласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

Допублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

Простягнення 9949,45 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1 (за дов.)

від відповідачаОСОБА_2. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»9949,45 грн. за договором № 449 від 01.02.2009 р., а саме: 9172,80 грн. основного боргу, 384,96 грн. пені, 318,98 грн. інфляційних втрат та 72,71 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 р. порушено провадження у справі 17/248 та призначено останню до розгляду на 20.06.2011 р..

Суду надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, відповідно до якого місцезнаходження відповідача є: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 48а.

Ухвалою суду від 20.06.2011 р. розгляд справи було відкладено на 06.07.2011 р. у звязку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування додаткових документів.

Відповідач позовні вимоги відхилив, зазначивши в поданому суду відзиві на позовну заяву, що всупереч умовам договору позивач не направляв на вказану в договорі адресу відповідача рахунки, тому обовязку по оплаті наданих послуг у відповідача не виникло, а також, вказав, що здійснений позивачем розрахунок позовних вимог не відповідає обставинам справи, оскільки здійснений виходячи з того, що відповідач отримує послугу з теплопостачання до приміщення 101,3 кв. м., тоді як згідно з даними інвентаризаційної справи займана відповідачем площа становить 101,2 кв. м.

Представник відповідача надав клопотання, в якому зазначив про зміну найменування відповідача, додав копії реєстраційних документів та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з яких вбачається, що відповідач перейменований у публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна».

Суд вважає за необхідне змінити назву відповідача по справі на публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна».

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.02.2009 р. між обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго»(енергопостачальною організацією) та відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»(споживачем) було укладено договір про постачання теплової енергії № 449 (далі - Договір), згідно з яким енергопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені Договором.

Умови зазначеного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 3.2.1 Договору встановлено, що споживач теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору енергопостачальна організація зобовязана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з Договором.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку/розрахунковим способом.

З матеріалів справи вбачається, що облік споживання відповідачем теплової енергії здійснюється розрахунковим способом у звязку з відсутністю у відповідача лічильників відповідно до пункту 5.7 Договору, за змістом якого, якщо приміщення споживача знаходиться у будинку, оснащеному приладом обліку теплової енергії, споживач сплачує за опалення згідно з показаннями цих приладів пропорційно до опалювальної площі приміщення. Проти зазначеної обставини справи відповідач не заперечував.

Відповідно до пункту 6.1 Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, здійснюються за встановленими тарифами згідно з предявленими рахунками, надісланими рекомендованим листом або врученим під особистий підпис представникам споживача.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

У пункті 6.3 Договору обумовлено, що споживач за пять днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Згідно з п. 6.5. Договору споживачу, що не має приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірним навантаженням з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді за чинними нормами. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Обєкт теплопостачання відповідача було підключено до центрального опалення, що підтверджується актом від 07.10.2010 р. на включення опалення, який підписаний сторонами без зауважень.

Відповідно до відомостей показників лічильників та згідно з пунктом 5.7 Договору позивачем було нараховано та виставлено відповідачу до сплати рахунки за послуги опалення в квітні 2010 року на суму 499,20 грн., в жовтні 2010 року - 514,80 грн., в листопаді 2010 року 678,60 грн., в грудні 2010 року 1333,80 грн., в січні 2011 року 1801,80 грн., в лютому 2011 року 1942,20 грн., в березні 2011 року 1762,80 грн., в квітні 2011 року 639,60 грн. на загальну суму 9172,80 грн.

Зазначені рахунки відповідно до умов Договору були направлені відповідачу рекомендованим листом (на адресу споживача, яка ним вказана в Договорі), що підтверджується залученими до матеріалів справи доказами. Тому заперечення відповідача щодо неотримання рахунків для оплати спожитої теплової енергії спростовуються матеріалами справи та не беруться судом до уваги у звязку з їх безпідставністю.

Заперечення відповідача щодо невірності нарахування заборгованості у звязку з застосуванням площі займаного відповідачем приміщення 101,3 кв. м. замість зазначеної в інвентаризаційній справі 101,2 кв. м. судом також не беруться до уваги з огляду на наступне.

Перевіривши дані загальної площі опалювального приміщення, показників лічильника, обсяг спожитої теплової енергії в гігакалоріях (визначені у відомості показників лічильників), суд з урахуванням площі займаного відповідачем приміщення встановив, що позивач у розрахунку обсягу спожитої відповідачем теплової енергії не порушує пропорції споживання відповідно до площі займаного відповідачем приміщення (з урахуванням даних інвентаризаційної справи).

Наприклад, у жовтні 2010 року загальний обсяг споживання у будівлі по вулиці Пушкіна, 2, загальною площею 1718,82 кв. м., в якому знаходиться приміщення відповідача площею 101,2 кв. м., становить 11,57 гігакалорій. Пропорційно загальній площі будівлі відповідач займає 5,89 %. Виходячи з загального обсягу споживання в будинку відповідачем було спожито 0,68 гігакалорій, а у відомості показників лічильників визначений обсяг споживання теплової енергії відповідачем на рівні 0,64 гігакалорій, тобто менша кількість.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Однак, всупереч умовам Договору відповідач не сплатив вартість спожитої теплової енергії на підставі виставлених йому рахунків в передбачений строк, внаслідок чого заборгованість за спожиту енергію в квітні 2010 року та за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року становить 9172,80 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач доказів погашення заборгованості в розмірі 9172,80 грн. суду не надав, викладені позивачем доводи не спростував, у звязку з чим вимоги позивача щодо основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 384,96 грн., розраховану з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ з 16.11.2010 р. по 15.05.2011 р.. Відповідно до п. 7.2.3. Договору споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а для суб?єктів підприємницької діяльності - 1% від належної до сплати суми за кожний день прострочення, але не більше 100% від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені, що заявлена до стягнення з відповідача, та встановлено його відповідність обставинам справи, однак, позивачем невірно застосована облікова ставка НБУ за визначений ним період, яка становила 7,75%.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за вказаний позивачем період (відповідно до вимог статті 232 ГК України) підлягають частковому задоволенню в сумі 291,92 грн. за здійсненим судом розрахунком:

514,8 грн. (з 16.11.2010 р. по 15.05.2011 р.)*181 день*15,5%/365 = 39,57 грн.;

678,6 грн. (з 16.12.2010 р. по 15.05.2011 р.)*151 день*15,5%/365 = 43,51 грн.;

1333,8 грн. (з 16.01.2011 р. по 15.05.2011 р.)*120 днів*15,5%/365 = 67,97 грн.;

1801,8 грн. (з 16.02.2011 р. по 15.05.2011 р.)*89 днів*15,5%/365 = 68,10 грн.;

1942,2 грн. (з 16.03.2011 р. по 15.05.2011 р.)*61 день*15,5%/365 = 50,31 грн.;

1762,8 грн. (з 16.04.2011 р. по 15.05.2011 р.)*30 днів*15,5%/365 = 22,46 грн.;

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 93,04 грн. пені суд відмовляє, виходячи з неправомірного та безпідставного нарахування за вказаною позивачем ставкою НБУ.

Крім того статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи з системного аналізу законодавства, а також беручи до уваги лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку ізастосування інфляції під час розгляду судових справ»при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує половину кількості днів у даному місяці. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси інфляції, встановлені за відповідний період, помножити між собою.

З урахуванням вищевикладених норм та обставин справи, судом здійснено перерахунок інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача за прострочення взятого на себе зобов?язання за весь час прострочення в межах визначеного позивачем періоду та сум заборгованості, починаючи з травня 2010 року, в якому виникла заборгованість, та з урахуванням встановлених індексів інфляції, в тому числі менших, ніж 100%:

Травень 2010 року 499,2 грн.*99,4=-3,00 грн.

Червень 2010 року 499,2 грн.*99,6= -2,00 грн.

Липень 2010 року 499,2 грн.*99,8= -1,00 грн.

Серпень 2010 року 499,20 грн.*101,2 = 5,99 грн.

Вересень 2010 року 499,2 грн.*102,9= 14,48 грн.

Жовтень 2010 року 499,2 грн.*100,5= 2,5 грн.

Листопад 2010 року - 1014 грн.*100,3 = 3,04 грн.

Грудень 2010 року 1692,6 грн.*100,8= 13,54 грн.

Січень 2011 року 3026,40 грн.*101 = 30,26 грн.

Лютий 2011 року 4828,2 грн.*100,9 = 43,45 грн.

Березень 2011 року 6770,4 грн.*101,4 = 94,79 грн.

Квітень 2011 року 8533,20 грн. * 101,3 = 110,93 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 312,98 грн. за розрахунком суду.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6,00 грн. інфляційних збитків суд відмовляє, виходячи з неправомірного та безпідставного нарахування за квітень 2010 року, тоді як право нараховувати інфляційні збитки на заборгованість, що виникла в квітні 2010 року, виникає лише у травні 2010 року, а також з огляду на неправомірне неврахування встановлених за час прострочення індексів інфляції менших, ніж 100%.

Судом також перевірено розрахунок заявлених позивачем вимог щодо стягнення 72,71 грн. трьох процентів річних за період з квітня 2010 року по квітень 2011 року (включно), за результатами чого суд дійшов висновку, що зазначені вимоги правомірні та є такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 71,48 грн. без врахування нарахованої суми 1,23 грн. за квітень 2010 року, оскільки право нараховувати трьох процентів річних на заборгованість по оплаті спожитої у квітні 2010 року згідно з виставленим рахунком виникла лише в травні 2010 року.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1,23 грн. трьох процентів річних суд відмовляє, виходячи з неправомірного та безпідставного нарахування за квітень 2010 року

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання умов договору суду не подав.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 9172,80 грн. основного боргу, 291,92 грн. пені, 312,98 грн. інфляційних збитків, 71,48 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Зокрема, з останнього підлягає стягненню 100,97 грн. витрат по сплаті державного мита та 233,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 48 А, рахунок 26508014510001 у ВАТ «Банк Універсал»м. Львів, МФО 322001, код 20113829) на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»(83036, м. Донецьк, вул. Донецька, 38, рахунок 26006300001260 в АТ «Златобанк», МФО 380612, код 03337119) 9172 (дев?ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 80 коп. основного боргу, 291 (двісті дев?яносто одну) грн. 92 коп. пені, 312 (триста дванадцять) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 71 (сімдесят одну) грн. 48 коп. трьох процентів річних, 100 (сто) грн. 97 коп. витрат по оплаті державного мита, 233 (двісті тридцять три) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяО.Г. Удалова

Рішення підписано 02.08.2011 р.