Рішення № 17883689, 02.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/16202.08.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр» До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Про витребування майна та стягнення 3108,21 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача не зявився

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр» до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3108,21 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна та про зобовязання повернути наступне майно : каво машина Brasilia Coffe CP, заводський номер 027539 в кількості 1 шт. (вартістю 9467 грн.); чашки еспресо з логотипом ОЗ1, 60 шт. (на суму 1200 грн.) та чашки капучіно з логотипом ОР1, 12 шт. (на суму 1200 грн.), в звязку з неналежним виконанням умов договору відповідального зберігання № 267К від 23.11.2005.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 було порушено провадження у справі № 3/162 та призначено її до розгляду на 21.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/162 від 21.07.2011, в звязку з незявленням представників позивача і відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 06.07.2011, розгляд справи було відкладено на 02.08.2011.

Позивач в судове засідання 02.08.2011 не зявився.

Однак, від позивача на адресу суду поштою 29.07.2011 надійшла заява, в якій позивач просить розглядати справу за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання 02.08.2011 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 06.07.2011та ухвалі від 21.07.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась відповідачу у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві : АДРЕСА_1 та як свідчать матеріали справи відповідач отримує кореспонденцію за даною адресою (поштове повідомлення про вручення 11.07.2011).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.08.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

23.11.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кедр»(поклажодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (охоронець) було укладено договір відповідального зберігання № 267К (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором згідно відповідних документів, які є невідємною частиною цього договору, поклажодавець передає, а охоронець приймає на відповідальне зберігання майно, асортимент та кількість перелічене в акті прийому-передачі (додаток № 1), який є невідємною частиною договору, вартістю згідно прибуткових або супроводжувальних документів до договору.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору на вимогу позивача не було повернуто майно, що було предметом зберігання, в звязку з чим позивачем за несвоєчасне повернення майна нараховано неустойку в розмірі 3108,21 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі майна (додаток № 1 до договору) позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання наступне майно:

- кавомашина Brasilia Coffe CP, заводський номер 027539 в кількості 1 шт. (вартістю 9467 грн.);

- чашки еспресо з логотипом ОЗ1, 60 шт. (на суму 1200 грн.);

- чашки капучіно з логотипом ОР1, 12 шт. (на суму 1200 грн.).

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобовязаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно п. 7.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 25.11.2006.

При цьому, відповідно до п. 7.2. договору при відсутності письмового повідомлення сторін про розірвання договору, термін дії договору пролонгується на той же термін та на даних умовах.

Доказів того, що у встановленому порядку одна із сторін договору виявила бажання про його припинення не подано.

Пунктом 2.1.4. договору передбачено, що за першою вимогою поклажодавця охоронець зобовязаний повернути майно останнього у 3-денний термін, за рахунок узгоджений сторонами.

Згідно статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобовязаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Позивачем було предявлено вимогу № 42 від 25.03.2011 про повернення майна, що було передано по акту прийому-передачі від 23.11.2005. Дана вимога була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовими квитанціями №№ 6479, 6484 та описами вкладення від 29.03.2011.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобовязаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо повернення позивачу прийнятого на зберігання майна по закінченню встановленого договором строку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про зобовязання відповідача повернути майно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки майно не повернув, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.6. договору передбачено, що у випадку неповернення майна поклажодавцю за першою вимогою, охоронець повинен виплатити власнику неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо неповернення майна.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання щодо повернення на вимогу позивача майна відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, відповідно до п. 4.6. договору неустойку, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача (10907,00 грн. загальна вартість майна х 0,5% х на 57 днів прострочення з 07.04.2011 до 03.06.2011), становить 3108,21 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення неустойки в сумі 3108,21 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем при зверненні до суду з даним позовом державне мито в розмірі 106 (сто шість) грн. 93 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кедр»(м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Стародубова, 1, к. 53, код ЄДРПОУ 30404186) наступне майно : каво машина Brasilia Coffe CP, заводський номер 027539 в кількості 1 шт. (вартістю 9467 грн.); чашки еспресо з логотипом ОЗ1, 60 шт. (на суму 1200 грн.) та чашки капучіно з логотипом ОР1, 12 шт. (на суму 1200 грн.).

3. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кедр»(м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Стародубова, 1, к. 53, код ЄДРПОУ 30404186) 3 108 (три тисячі сто вісім) грн. 21 коп. неустойки, 211 (двісті одинадцять) грн. 07 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Кедр» (м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Стародубова, 1, к. 53, код ЄДРПОУ 30404186) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 106 (сто шість) грн. 93 коп., перерахованих платіжним дорученням № 217 від 17.05.2011. Платіжне доручення № 217 від 17.05.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/162.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 04.08.2011.