Рішення № 17883638, 14.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/175

14.07.11

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До

Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-32»

Про

стягнення 157 302,45 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Карпець Є.М.

Від відповідача Сєрова Т.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-32»136 132,65 грн. основного боргу, 13464,82 грн. інфляційних витрат, 3361,73 грн. 3% річних, 4343,25 грн. пені, а всього 157 302,45 грн. заборгованості за договором № 5095/4-14 від 27.02.1998р.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 12.05.2011р., запереченнях від 14.06.2011р. та 07.07.2011р.

В процесі розгляду справи представники сторін надали акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що заборгованість відповідача станом на 01.02.2011р. за даними Позивача складає 136 132,65грн., за даними Відповідача борг становить 17240,00 грн.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.02.1998 р. між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал»та Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-32»укладено договір № 5095/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення.

На підставі наказу Регіонального відділення фонду державного майна України в м. Києві від 20 липня 2001 р. № 359 та наказу № 207 від 18 грудня 2001 р Державного комунального об’єднання «Київводоканал»реорганізовано у ВАТ «АК «Київводоканал», а правонаступником ПЕВГ та ЗВ «Водозбут»є Розрахунковий департамент.

Відповідно до статуту ВАТ «АК «Київводоканал»було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Відповідно до п.1.1. Договору «Постачальник зобов'язується надавати Абоненту постачання питної води та приймання від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах,які визначені договором та Правилами користування системи комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держижитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65, які втратили чинність 18.10.2008р. у зв'язку з тим, що вступили в силу нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерством з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, що виникають за договором.

Згідно п.3.1. кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента.

Показники лічильників фіксуються представником Постачальника у маршрутних картах/актах про зняття показань з водолічильників та підтверджуються підписом представника Абонента. В подальшому вищезазначені дані заносяться за допомогою комп'ютерної техніки до бази даних Розрахункового департаменту ПАТ «АК «Київводоканал»у розшифровки рахунків Абонента на підставі яких ведеться облік спожитих послуг.

Маршрутні карти/акти про зняття показань з водолічильників із показниками водоміра та підписом Абонента являються доказом надання послуг.

Відповідно п.3.4. договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильників, а при його відсутності - за узгодженням з Постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншими засобами, передбаченими п.21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р.№65

Згідно п. 3.6. договору «Абонент розраховується за надані послуги з водопостачання і водовідведення у порядку встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів».

Відповідно до п. 3.7. договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості послуг Абонент зобов'язаний у триденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом».

Відповідно до п.4.3. договору, за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% несплаченої суми за кожен день прострочки.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині з наступних підстав:

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” №2918 від 10.01.2002р., споживачі зобов’язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно з п. 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за N 936/15627, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків та є обов’язковим для виконання сторонами ( стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір №5095/4-14 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 27.02.1998р., укладений ПАТ “АК “Київводоканал” та ЖБК «Арсеналець-32», поєднує в собі умови договору постачання та договору про надання послуг, що відповідає вимогам п. 3 ч.1 ст. 3, ч. 1 ст. 627, ч. 2 ст. 626 ЦК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 525-526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України. якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. договору № 5095/4-14 передбачено, що відповідач сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п.3.1 договору кількость холодної води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками будинкових лічильників холодної води, зареєстрованимх постачальником.

Договір на послуги водопостачання та водовідведення №5095/4-14 від 27.06.1998р. не регулює відносин, щодо постачання холодної води відповідачу для виготовлення гарячої води.

Кількость холодної води, яка використовується третьою особою АК «Київенерго»для виготовлення гарячої води і обліковується за особовим рахунком 2-50666, визначена постачальником для ЖБК «Арсеналець-32»у розмірі 12,986% від загального обсягу холодної води, яка подається на виносний бойлер на вул.. Драгоманова,40-В, де на вводі встановлено прилад обліку ПВ-150. Показники лічильника знімаються позивачем без участі відповідача, а визначення вартості здійснюється позивачем у порядку, що договором із відповідачем не передбачений.

Таким чином, суд погоджується з твердженням Відповідача, що позивач в порушення умов п.3.1 договору, самостійно визначає об’єми води, що використовується для виготовлення гарячої води, та одноособово, без узгодження з відповідачем, з 01.11.2005р. почав обліковувати її на особовому рахунку 2-666 за кодом 50666.

Суду доведено, що Відповідач у грудні 2003р. встановив в будинках ЖБК «Арсеналець-32»два тепловодолічільника СВТУ -10М №08064/1 в будинку №29 по пр. Григоренка і № 07824 в будинку №31, виготовлені фірмою «Семпал Ко ЛТД»Система якості фірми «Семпал Ко ЛТД»сертифікована у відповідності зі стандартом ІSO 9001:2000. Згідно з правилами експлуатації лічильники СВТУ -10М призначені для вимірювання відпущеної та використаної теплової енергії, об’єм теплоносія, температури теплоносія, часу напрацювання або простою.

Як свідчать матеріали справи, про встанвлення тепловодолічильників було повідомлено 05.03.2004р. ВАТ АК «Київводоканал»листом Відповідача з проханням вважати його невідємною частиною договору №5095/4-14 від 27.06.1998р. Відповідач зазначив, що на протязі 7 років він звертався до Позивача з цього питання.

Облік надмірних нарахувань за воду на підігрів проводився відповідачем на протязі всього періоду існування лічильників гарячої води.

З матеріалів справи вбачається, що за період з лютого 2008р. по лютий 2010р. були оформлені і підписані тристоронні (ВАТ АК «Київводоканал», АК «Київенерго», ЖБК «Арсеналець-32»Зведені акти звірки нарахувань за спожиті послуги з централізованого холодного водопостачання та водовідведення, Зведені акти звірки нарахувань за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання, а починаючи з березня 2010р. по лютий 2011р. такі розрахунки проведені щомісячно, але не підписані по причині відмови позивача.

Суду доведено, що Відповідач сплатив за фактично спожиті і обліковані тепловодолічильниками обсяги води на підігрів за 3 роки, подані до розгляду у суді, про що надано відповідні докази.

Борг станом на 01.02.20011р. складає 17 240грн., який суд вважає доведеним і таким, що підлягає стягненню з Відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до 4.3 договору, за несвоєчасну оплату послуг водопостачання та водовідведення Абонент сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожний день прострочки.

Отже, порушення відповідачем строків оплати послуг водопостачання та водовідведення, передбачений Договором, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Але, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню від суми, яка підлягає задоволенню (17 240грн.) у сумі 475грн.87коп. за період з 01.02.2011р. по 06.04.2011р.

У даному випадку суд застосовує Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Відповідно до ст. 1 та ст. 3 цього Закону розмір пені встановлюється у договорі обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, позивач також правомірно нараховує відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Але з відповідача підлягає стягненню 396 грн.52коп. індекс інфляції та 92грн.10коп. 3% річних за період з 01.02.2011р. по 06.04.2011р., відповідно до ст. 625 ЦК України, від суми заборгованості яку суд визнав доведеною.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог в частині 17 240грн.00коп. заборгованості, 475грн.87коп. пені, 396грн. 52коп. індексу інфляції, 92грн.10коп. 3% річних.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, в решті частині позову суд відмовляє з підстав вищезазначених.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-32»(02068, м. Київ, пр.-т Григоренка, 31, код ЄДРПОУ 22920675) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул.. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) 17 240,00 грн. основного боргу, 92 грн. 10коп. 3% річних, 396грн.52коп. індексу інфляції, 182 грн. 04коп. державного мита та 27,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 01.08.2011р.