Рішення № 17883526, 25.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/29325.07.11 Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз»

до Закритого акціонерного товариства «Техноресурс»

про стягнення збитків в розмірі 5291,73 грн., 1312,35 грн. збитків від інфляції, 271,40 грн. 3% річних

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за дов. № юд-525/з від 20.12.2010

від відповідача: ОСОБА_2. представник за дов. № 214 від 14.07.2011

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Техноресурс»збитків в розмірі 5291,73 грн., 1312,35 грн. збитків від інфляції, 271,40 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 року порушено провадження по справі № 53/293, розгляд справи призначено на 27.06.2011 року.

В судове засідання 27.06.2011 року представник позивача не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.05.2011 року не виконав, проте через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав заяву про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про судоустрій України»ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін в засідання суду та невиконання останніми вимог суду, викладених в ухвалі суду від 25.05.2011 року, перешкоджає вирішенню спору по суті, господарський суд відклав розгляд справи на 18.07.2011 року.

В судовому засіданні 18.07.2011 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 5291,73 грн. заборгованості за надані послуги, 1037,18 грн. інфляційних та 312,28 грн. 3% річних за період прострочення з 26.07.2009 року.

Відповідач в судовому засіданні 18.07.2011 року надав відзив, в якому проти позову заперечував посилаючись на відсутність підстав виникнення спірних зобовязань перед позивачем.

У звязку з наданням сторонами додаткових доказів та пояснень, в судовому засіданні 18.07.2011 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 25.07.2011 року.

В судовому засіданні 25.07.2011 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство «Техноресурс»04.03.2009 року звернулось до Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта»в особі НГВУ «Охтирканафтогаз»(на даний час ПАТ «Укрнафта»в особі НГВУ «Охтирканафтогаз») з листами за № 04/3-1 та за № 04/3-2, згідно яких ЗАТ «Техноресурс» просило надати послуги в проведенні ревізії, пуско-наладки насосу по відкачці конденсату із наливного стояка УПГ Володимирівського родовища та в здійсненні технологічної операції для забезпечення проведення процесу відвантаження конденсату в автоцистерни через стояк наливу УПГ Володимирівського родовища.

Одночасно, в зазначених листах гарантувалась оплата за надані послуги.

На підставі листів відповідача, позивачем у березні 2009 року були надані замовлені відповідачем послуги, що оформлено актами прийому-передачі наданих послуг, а саме: послуги в проведенні ревізії, пуско-наладки насосу по відкачці конденсату з наливного стояка УПГ Володимирівського родовища на суму 149,20 грн., послуги в проведенні технологічної операції в забезпеченні проведення процесу відвантаження конденсату в автоцистерни через стояк наливу УПГ Володимирівського родовища на суму 1348,99 грн. та послуги по відпуску конденсату із наливного стояка УПГ Володимирівського родовища на суму 3793,54 грн. Загальна вартість наданих відповідачу згідно його листів послуг склала 5291,73 грн.

Зазначені акти були надіслані позивачем на адресу відповідача 27.04.2009 року листом за № 61-1/3344 для підписання, однак, належним чином оформлені примірники вказаних актів на адресу позивача не були повернуті, виконані роботи та надані послуги відповідачем не оплачені.

17.09.2009 року позивачем повторно надіслало лист за № 61-1/8383 з актами виконаних робіт для підписання та відповідними рахунками на оплату таких робіт.

Оскільки, відповідачем виконані роботи не були прийняті належним чином та не оплачені на вимогу позивача, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про оплату робіт № 24юр-1/6885 від 15.07.2009 р., № 24юр-1/6886 від 15.07.2009 р., № 24юр-1/7564 від 12.08.2009 р., № 24юр-7565 від 12.08.2009 р., № 24юр-1/130 від 12.01.2010 р., № 24юр-1/131 від 12.01.2010р., № 24юр-1/3191 01.04.2010 р. Однак, відповідачем вимоги позивача залишені без відповіді та задоволення.

Також, з метою досудового врегулювання спору позивач листами за № 24юр-1/3951 від 26.04.2010 р. та за № 24юр-1/4219 від 05.05.2010 р. надсилав відповідачу необхідні для прийняття робіт та їх оплати матеріали. Однак, відповідачем вимоги позивача залишені без відповіді та задоволення.

Відповідач у відзиві позовні вимоги заперечував в повному обсязі, вважає, що надані позивачем до суду листи відповідача № 04/03-1 та № 04/03-2 від 04.03.2009р. не можуть розглядатись як господарські договори укладені у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, оскільки позивач не направляв відповідачу письмової відповіді про прийняття пропозиції чи письмового підтвердження прийняття до виконання замовлення (не здійснював обміну листами).

Відповідач вважає, що надані позивачем копії листів від 04.03.2009р. № 04/03-1 та № 04/03-2, які підписані колишнім керівником ЗАТ «Техноресурс», а також копії актів прийому-передачі наданих послуг від 31.03.2009 року, які зі сторони ЗАТ «Техноресурс» не підписані, не можуть вважатись підставами виникнення обовязку щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З огляду на норму ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, суд не приймає заперечення відповідача, оскільки мало місце фактичне виконання позивачем замовлення відповідача, яке без поважних причин не було прийняте останнім у відповідності до ст. 545 Цивільного кодексу України.

При цьому, факт виконання позивачем замовлених робіт відповідачем не заперечується та не спростовується.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 904 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положення частини першої цієї статті застосовуються також у випадках, коли неможливість виконати договір про безоплатне надання послуг виникла з вини замовника або внаслідок непереборної сили.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що позивачем надсилалась на адресу відповідача вимога про сплату боргу до 25.07.2009 року, відповідач вважається таким, що прострочив оплату з 26.07.2009 року.

У звязку з несвоєчасною оплатою наданих послуг та виконаних робіт позивач просить стягнути з відповідача 1037,18 грн. інфляційних за період з серпня 2009 року по червень 2011 року та 312,28 грн. 3% річних за період з 26.07.2009 року по 13.07.2011 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що інфляційні та річні нараховані на суму заборгованості за період фактичного прострочення у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, таким чином вимога про стягнення 1037,18 грн. інфляційних та 312,28 грн. річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Техноресурс»(04073, м. Київ, вул. Рилєєва, 10а, оф.516, код 33107041) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз»(м. Охтирка, вул. Київська, 119, код 05398533) 5291,73 (пять тисяч двісті девяносто одна) грн. основного боргу, 1037,18 (одна тисяча тридцять сім) грн. інфляційних, 312,28 (триста дванадцять) грн. річних, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 01.08.2011