Рішення № 17883481, 29.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/26829.07.11 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТЕК ОЙЛ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЯКС-2005»

простягнення 161174,26 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю

Страхота С.П. директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «ЛІТЕК ОЙЛ»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «АЯКС-2005»про стягнення 161174,26 грн., з яких: 140 509,19 грн. основний борг, 12665,07 грн. 35 % річних за користування чужими коштами, 8000,00 грн. збитки у вигляді витрат на оплату правової допомоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги позовної заяви.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили проти вимог позовної заяви з підстав, наведених у відзиві.

Суд вважає за можливе розгляд справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні від 29.07.2011 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010 між сторонами було укладено договір поставки № 10/10 (далі договір), у відповідності до умов якого відповідач (постачальник) зобовязався передати у власність позивачу (покупцю) нафтопродукти (товар), в свою чергу позивач зобовязався прийняти товар та сплатити його вартість.

Відповідно до виставлених відповідачем рахунків-фактур від 12.10.2010 № СФ-0043, від 13.10.2010 № СФ-0044 позивачем було перераховано відповідачу в якості попередньої оплати 982199,99 грн., що підтверджується копіями банківських виписок.

Відповідачем було здійснено поставку позивачу товару на загальну суму 671690,80 грн., згідно з видатковими накладними від 13.10.2010 № РН-0096, від 14.10.2010 № РН-0097, від 15.10.2010 № РН-0098, від 15.10.2010 № РН-0099.

Листом від 18.10.2010 № 21/10-10 позивач звернувся до відповідача з вимогою про перерахування на його розрахунковий рахунок зайво перерахованих коштів по договору від 01.06.2010 № 10/10 на загальну суму 310509,19 грн., в звязку з відсутністю необхідності придбання товару.

На виконання листа позивача від 18.10.2010 № 21/10-10 відповідач, у відповідності до платіжних доручень від 25.10.2010 № 888, від 29.10.2010 № 898, від 13.12.2010 № 1043, від 17.12.2010 № 1047, перерахував на розрахунковий рахунок позивача 170000,00 грн.

Листами від 14.01.2011 № 1/01-11, від 21.04.2011 №№ 21/04, 22/04, 23/04 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою повернути зайво перераховані грошові кошти.

Станом на день подання позову по даній справі, сума не повернутих відповідачем грошових коштів становить 140 509,19 грн.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено 15000,00 грн. в рахунок суми основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням від 26.07.2011 № 1205, у звязку з чим провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до положень ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення вказаної глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобовязанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 125509,19 грн. боргу законні, обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані належним чином відповідачем, а відтак підлягають задоволенню у вказаному обсязі.

З приводу позовних вимог в частині стягнення з відповідача 35 % річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 12665,07 грн., нарахованих на підставі п. 4.4. договору від 01.06.2010 № 10/10, ч. 2 ст. 1214, ст. 536 ЦК України, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ч. 2 ст. 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.4. договору від 01.06.2010 № 10/10 передбачено, що сторони прийшли до згоди, що при узгодженні сторонами проведення передоплати та при проведенні передоплати покупцем постачальнику, постачальник зобовязується передати покупцю товар на умовах цього договору протягом терміну, зазначеному у відповідній додатковій угоді до даного договору. У випадку не своєчасної поставки товару (порушення постачальником цього пункту договору) сплачена покупцем наперед грошова сума є сума, якою користується постачальник та належить покупцю, і за час користування покупець має право нарахувати, а постачальник, в такому випадку, зобовязується сплатити відсотки за час користування коштами покупця в розмірі 35 % річних.

Згідно з п. 2.1.2., 3.1. договору, умови поставок кожної партії товару та його ціна узгоджується сторонами у відповідних додаткових угодах.

Відповідно до п. 4.1. договору, постачальник зобовязується здійснювати поставку товару в кількості та протягом терміну, зазначених у додаткових угодах до даного договору.

З матеріалів справи не вбачається, що між сторонами були укладені відповідні додаткові угоди до договору від 01.06.2010 № 10/10 з приводу встановлення термінів поставки товару. Крім того, позивачем не доведено належними доказами, що ним в порядку ст.ст. 530, 663 ЦК України предявлялись вимоги щодо поставки товару у визначений ним строк (термін).

За таких обставин, п. 4.4. договору щодо нарахування 35 % річних за користування грошовими коштами позивача не може бути застосований, у звязку з тим, що відповідачем не було прострочено строків (термінів) поставки товару позивачу.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 35 % річних за користування чужими коштами в розмірі 12665,07 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат на оплату правової допомоги в розмірі 8000,00 грн., суд виходить з наступного.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, порушених від неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань щодо повернення грошових коштів позивача, були понесені збитки у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн., що підтверджується договором про надання юридичних послуг від 21.04.2011 № ЮП-14/11, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Лігал Дефенс Груп», платіжним дорученням від 21.04.2011 № 22.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат на оплату правової допомоги в розмірі 8000,00 грн. законні, обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, а відтак підлягають задоволенню у вказаному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, п. 11 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЯКС-2005»(04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35, поверх 5, код 33639129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТЕК ОЙЛ» (02097, м. Київ, вул. Радунська, 42/10, кв. 50, код 36820183) 125509,19 грн. (сто двадцять пять тисяч пятсот девять грн. 19 коп.) боргу, 8000,00 грн. (вісім тисяч грн.) збитків, 1482,80 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят дві грн. 80 коп.) державного мита, 217,12 грн. (двісті сімнадцять грн. 12 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині позовних вимог про стягнення 15000,00 грн. боргу провадження у справі припинити.

4. В частині позову про стягнення 35 % річних за користування чужими коштами в розмірі 12665,07 грн. відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

СуддяС.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 03.08.2011