Рішення № 17883152, 25.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/21825.07.11 За позовомкомунального підприємства «ЖЕО-109»Голосіївської районної у м. Києві ради До приватної фірми «Геліос трейдінг»

Простягнення 89922,07 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивачаОСОБА_1 (за дов.)

від відповідачаОСОБА_2 (за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося комунальне підприємство «ЖЕО-109»Голосіївської районної у м. Києві ради з позовом про стягнення з приватної фірми «Геліос трейдінг»заборгованості за спожиті комунальні послуги в сумі 79248,19 грн., збитків від інфляції в сумі 13646,77 грн., 3% річних в сумі 4129,41 грн. та штрафу в сумі 7924,82 грн.

У судовому засіданні 25.07.2011 р. позивачем подано письмові пояснення, в яких заявлена до стягнення сума зменшена. З урахуванням вказаних пояснень позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 67998,28 грн., збитків від інфляції в сумі 11610,67 грн., 3% річних в сумі 3513,30 грн. та штрафу в сумі 6799,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконання відповідачем умов договору про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 35/1 від 07.10.2005 р. в частині оплати вартості спожитої в період з липня 2008 року по грудень 2010 року теплової енергії.

Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на застосування позивачем при розрахунку вартості спірних послуг тарифів, які не є чинними, а також на те, що протягом спірного періоду послуги з постачання теплової енергії надавались неякісно, зокрема опалювальний сезон 2009-2010 років розпочався лише 17.12.2009 р., а з 18.12.2009 р. припинено постачання теплової енергії до приміщень відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2011 р. порушено провадження у справі № 17/218.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 р. у звязку з перебуванням судді Удалової О. Г. на лікарняному та з метою уникнення затягування розгляду справи, справу № 17/218 передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 року у звязку з виходом з лікарняного судді Удалової О.Г. та з метою уникнення затягування розгляду справи, справу № 17/218 передано для розгляду судді Удаловій О.Г.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в засіданні суду оголошувалась перерва, у судовому засіданні 25.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач є власником нежитлових приміщень загальною площею 303,10 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, пр. Академіка Глушкова, будинок 31-А.

Зазначене підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.07.2005 р. та реєстраційним посвідченням № 006229 від 07.10.2005 р..

Рішенням Голосіївської районної у м. Києві ради 38 сесії ІV скликання № 38/31 від 29.09.2009 р. «Про управителів будинків комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва та окремі права у взаєминах з виробниками, виконавцями та споживачами послуг»позивача серед інших визначено управителем будинків комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва, які передані йому на обслуговування через «Службу замовника»в частині укладення договорів з виробниками, виконавцями та споживачами житлово-комунальних послуг.

07.10.2005 р. позивач та відповідач уклали договір про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території № 35/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязується забезпечувати надання відповідачеві послуг водо-теплопостачання, водовідведення, утримувати будинок та прибудинкову територію, а відповідач зобовязується своєчасно здійснювати оплату за споживання та користування послугами та відшкодовувати пропорційну частку витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Згідно з п. 1.3 Договору відповідач несе витрати по утриманню та обслуговуванню займаного приміщення (будинку), а також бере участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах, повязаних з його експлуатацією та ремонтом пропорційно площі приміщень, які займає відповідач.

Пунктом 1.4 Договору сторони погодили, що предметом Договору є такі послуги: централізоване холодне водопостачання; центральне опалення; утримання будинку та прибудинкової території, а п. 1.5 погодили характеристику обєкту надання послуг: тип будинку-БПО, розташування приміщення 1 поверх; площа опалювального приміщення 303,1 кв. м.; кількість працюючих у займаному приміщенні 3 особи.

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість послуг за встановленими тарифами та нормами на момент укладення Договору становить: центральне опалення 1Ккал=80 грн.; централізоване холодне водопостачання 1,58 грн. за 1 м. куб; утримання будинку та прибудинкової території 0,73 грн. за 1 кв. м. з послідуючим коригуванням по фактичних витратах та тарифах. Податок на додану вартість нараховується на всі платежі, обумовлені Договором, і сплачується додатково у визначених законодавством розміру та порідку.

Згідно з п. 2.2 Договору у випадку прийняття органами влади України рішень щодо зміни цін і тарифів, порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами та громадянами, новий порядок поширюється на умови Договору без додаткового узгодження сторонами.

Згідно з п. 3.2 Договору розмір щомісячного розрахунку за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаній площі), холодної та гарячої води, згідно з нормами постачальників комунальних послуг.

Згідно з п. 3.4 Договору відповідач зобовязаний щомісяця звертатися до позивача для отримання рахунку по сплаті експлуатаційних витрат та комунальних послуг.

Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач зобовязується вносити плату за Договором на рахунок позивача до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свій обовязок по оплаті поставленої за умовами Договору в період з липня 2008 року по грудень 2010 року теплової енергії виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, що стало причиною виникнення заборгованості за вказані послуги в сумі 67998,28 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем при розрахунку вартості спірних послуг були застосовані нечинні тарифи, а також на те, що протягом спірного періоду послуги з постачання теплової енергії надавались неякісно, зокрема опалювальний сезон 2009-2010 років розпочався лише 17.12.2009 р., а з 18.12.2009 р. припинено постачання теплової енергії до приміщень відповідача, слід зазначити наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не є виробником теплової енергії, останню він отримує за укладеними з ПАТ «Київенерго»договорами, а отже, позивач не визначає вартість наданих послуг з постачання теплової енергії та їх обсяг.

На підтвердження факту надання послуг з постачання теплової енергії до матеріалів справи долучені облікові картки щодо постачання теплової енергії за спірний період.

У той же час, слід зазначити, що рішеннями Господарського суду міста Києва у справі № 21/8 від 10.02.2011 р. та № 24/62 від 13.05.2011 р. з позивача на користь ПАТ «Київенерго»стягнуто вартість поставленої протягом спірного періоду теплової енергії, що також є додатковим доказом її постачання відповідачеві.

Крім того, суд зауважує відповідачеві на тому, що згідно з п. 5.8 Договору він прийняв на себе обовязок з першого дні дії Договору протягом трьох місяців встановити за свої кошти лічильники на комунальні послуги, в тому числі й на теплову енергію, в спірному приміщенні та укласти угоди безпосередньо з постачальниками комунальних послуг.

Проте, зазначений обовязок відповідачем не виконаний.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт наявності у відповідача заборгованості за спожиту в період з липня 2008 року по грудень 2010 року теплову енергію в сумі 67998,28 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав будь-яких заходів щодо виконання свого договірного зобовязання по оплаті теплової енергії, суду не надав.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 67998,28 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Згідно з п. 3.3 Договору за несвоєчасну сплату коштів за Договором відповідач сплачує позивачу суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, в разі подання позову до суду відповідної юрисдикції, штраф в розмірі десяти відсотків від суми прострочених платежів.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 6799,82 грн., який становить 10% від суми основного боргу, яка присуджується до стягнення, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення 3% річних та збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем при зверненні до суду до позовної заяви додано розрахунок 3% річних (4129,41 грн.) та збитків від інфляції (13646,77 грн.), виходячи з сумі основного боргу 79248,19 грн.

Проте, в подальшому позивачем уточнено заявлену до стягнення суму основного боргу та зменшено її розмір до 67998,28 грн. При цьому позивач зменшив й заявлені до стягнення 3 % річних (3513,30 грн.) та збитки від інфляції (11610,67 грн.).

Проте, з розрахунку позивача, доданого до письмових пояснень, в яких позивач уточнив позовні вимоги, слідує, що позивач розрахував суми 3% річних та збитків від інфляції, які ним заявлені до стягнення, шляхом зменшення їх пропорційно зменшенню суми заявленого до стягнення основного боргу, тобто без зазначення періодів, за які вказані санкції нараховуються, та сум, на які вони нараховуються. Зазначений розрахунок не є вірним.

У той же час ухвалою суду від 11.07.2011 р. позивача було зобовязано, серед іншого, надати обґрунтований розрахунок штрафних санкцій, що позивачем виконано не було. У судовому засіданні 25.07.2011 р. повноважний представник позивача зазначив, що виконання вказаного розрахунку неможливе.

Враховуючи відсутність належного розрахунку 3% річних та збитків від інфляції, суд позбавлений можливості перевірити його вірність або здійснити власний розрахунок.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з розясненням Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України», при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

З урахуванням викладеного вище, неподання позивачем без поважних причин витребуваних господарським судом матеріалів, які в даному випадку є необхідними для вирішення спору сторін в частині вимог про стягнення 3% річних та збитків від інфляції, є підставою для залишення позову в цій частині без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції в сумі 11610,67 грн., 3% річних в сумі 3513,30 грн. підлягають залишенню без розгляду.

Після усунення недоліків позивач не позбавлений права заявити в судовому порядку відповідну вимогу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають основний борг в сумі 67998,28 грн. та штраф в сумі 6799,82 грн. Позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції в сумі 11610,67 грн., 3% річних в сумі 3513,30 грн. залишено без розгляду

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 81, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватної фірми «Геліос Трейдінг»(03191, м. Київ, проспект Глушкова, 31-А, код 22915763) на користь комунального підприємства «ЖЕО-109» Голосіївської районної у м. Києві ради (03187, м. Київ, проспект Глушкова, 31-А, код 26385523) основний борг в сумі 67998 (шістдесят сім тисяч девятсот девяносто вісім) грн. 28 коп., штраф в сумі 6799 (шість тисяч сімсот девяносто девять) грн. 82 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 747 (сімсот сорок сім) грн. 98 коп. та 196 (сто девяносто шість) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позов в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 11610,67 грн. та 3% річних в сумі 3513,30 грн. залишити без розгляду.

Суддя О. Г. Удалова

Рішення підписано 02.08.2011 р.