Рішення № 17883138, 25.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/23025.07.11 За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва

До Органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Джерело»

Простягнення 160413,98 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1(за дов.)

від відповідачаОСОБА_2(за дов.)

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва з позовом про стягнення з органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Джерело»заборгованості за спожиті комунальні послуги в сумі 140393,81 грн., збитків від інфляції в сумі 11572,58 грн. та 3% річних в сумі 8447,59 грн.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконання відповідачем умов договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду № 1225 від 01.01.2007 р. в частині оплати вартості, наданих в період з січня 2008 року по жовтень 2010 року, комунальних послуг.

Відповідач у відзиві на позов проти обовязку оплачувати комунальні платежі за вказаним договором не заперечив, проте зазначає, що:

- як організація, яка фінансується з бюджету, він звільнений від сплати податку на землю;

- плату за теплопостачання позивачем розраховано невірно, оскільки вартість вказаної послуги має бути розрахована за бюджетними тарифами.

Враховуючи зазначені обставини, відповідач визначає свою заборгованість за надані в період з січня 2008 року по квітень 2011 року включно комунальні послуги в сумі 141460,77 грн.

Також відповідач заперечує проти стягнення з нього збитків від інфляції та 3% річних, посилаючись на те, що для оплати спірних комунальних послуг Державне казначейство України в Деснянському районі м. Києва вимагає укладення додаткової угоди до спірного договору, яку позивач відмовляється підписати, з огляду на що виникає неможливість сплати спірної заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 р. порушено провадження у справі № 17/230.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в засіданні суду оголошувалась перерва, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.01.2007 р. позивач та відповідач уклали договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району м. Києва в оренду № 1225 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач, на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.12.2006 р. № 1863 та розпорядження від 19.07.2007 р. № 1101, додаток № 7, пункт 4 (ЖЕК 312), передає, а відповідач приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 695,6 кв. м. (в т. ч. 1 поверх 32,30 кв. м., 2 поверх - 663,30 кв. м.), яке розташовано за адресою: вул. Бикова, 7-а для статутної діяльності.

Пунктом 3.6 Договору сторони визначили, що вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж спільного використання сплачуються відповідачем на підставі рахунків вартості послуг, визначених в додатку 2 до Договору або договорів, укладених відповідачем безпосередньо з організаціями, які надають такі послуги.

Отже, за умовами Договору відповідач прийняв на себе обовязок оплачувати комунальні послуги.

Додатками № 1 від 01.03.2008 р. та 01.01.2009 р. до Договору сторони визначили перелік комунальних платежів, які відповідач має оплачувати, та встановили їх вартість.

Згідно з вказаними вище додатками комунальні платежі складаються з:

- плати за теплову енергію (опалення) - розрахунок вартості проводиться щомісячно згідно з табуляграмами АК «Київенерго»та з урахуванням займаної опалювальної площі та площі загального користування по тарифах встановлених КМДА;

- плати за послуги водопостачання та водовідведення - розрахунок вартості проводиться щомісячно згідно з розрахунками водопостачальної організації за тарифами, встановлених КМДА;

- плати за електроенергію - розрахунок вартості проводиться щомісячно згідно фактично спожитої електроенергії по тарифах встановлених КМДА;

- послуг з вивезення твердих побутових відходів - розрахунок здійснюється за видом діяльності підприємства за тарифами на вивезення 1 куб. м. відходів 16 осіб (статуна діяльність) *070*38,50/12=35,93 грн.;

- вартості утримання прибудинкової території - розрахунок здійснюється за видом діяльності підприємства за тарифами витрат на утримання прибудинкової території 1667 кв. м./2093,2 кв. м.*0,58 грн.*695,6 кв. м.=321,30 грн. (з ПДВ);

- вартості технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж - для кожного орендаря визначаються розрахунково з урахуванням кошторисних витрат на їх утримання, площі всієї будівлі та пропорційно площам орендованих приміщень орендарів В=0,35 грн.*695,6 кв. м.= 243,46 грн. (з ПДВ);

- відшкодування податку за землю - розрахунок відшкодувань податку на землю 695,6 кв. м.*1,17681=1229,89*1,13*9,7113*1,0*1,00=13496,53/12=1124,71 грн. в місяці.

Пунктом 1.1 Додатків № 1 встановлено, що кошти за комунальні послуги сплачуються до 20 числа кожного місяця на рахунки позивача.

Податок на додану вартість сплачується окремо від комунальних послуг у розмірах та порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 1.2 Додатків № 1 до Договору).

Як слідує з матеріалів справи, відповідач свій обовязок по оплаті комунальних послуг, наданих у період з січня 2008 року по жовтень 2010 року, виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, що стало причиною виникнення заборгованості за вказані послуги в сумі 140393,81 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що як організація, яка фінансується з бюджету, він звільнений від сплати податку на землю, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. у справі № 51/73 за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва до органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Джерело»про зобовязання звільнити приміщення встановлено, що Договір є автоматично пролонгованим на тих же самих умовах і на той же строк на 27 місяців, тобто до 01.07.2011 р..

Умовами Договору сторони погодили внесення відповідачем плати за землю, а отже, враховуючи те, що протягом спірного періоду Договір діяв, позивач правомірно нараховує відповідачу відшкодування податку за землю.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що він не позбавлений права звернутись до позивача з пропозицію щодо внесення змін до Договору, в тому числі й в судовому порядку, в частині звільнення від сплати податку на землю.

Щодо посилань відповідача на те, що плату за теплопостачання позивачем розраховано невірно, оскільки вартість вказаної послуги має бути розрахована за бюджетними тарифами, слід зазначити наступне.

Як слідує з матеріалів справи, позивач не є виробником теплової енергії, останню він отримує за укладеними з ПАТ «Київенерго»договорами, а отже, позивач не визначає вартість наданих послуг з постачання теплової енергії та їх обсяг.

На підтвердження факту надання послуг з постачання теплової енергії до матеріалів справи долучені облікові картки щодо постачання теплової енергії за спірний період.

Як слідує з наданих відповідачем листів, з вимогою щодо здійснення перерахунку вартості теплової енергії, спожитої протягом 2010 року, відповідач до позивача звернувся лише в 2011 році.

Для здійснення відповідно перерахунку позивач звертався до ПАТ «Київенерго»з листом № 08-569 від 25.03.2011 р., в якому просив здійснити перерахунок оплати за споживання теплової енергії відповідачем за 2010 рік згідно з бюджетним тарифом.

На вказаний лист ПАТ «Київенерго»відповіло листом № 048-236-5312 від 18.04.2011 р., зі змісту якого слідує, що в лютому 2011 року між позивачем та Київенерго укладено додаткову угоду з врахуванням того, що розрахунок вартості послуг на постачання теплової енергії (опалення) щодо приміщень, в яких перебуває відповідач, здійснюватиметься з урахуванням того, що відповідач фінансується з бюджету, проте перерахунок вартості обсягів спожитої у 2010 році теплової енергії не є можливим.

Враховуючи, що позивач не є виробником зазначеної послуги, а виробник відмовився здійснити відповідний перерахунок за попередні періоди, в той час як документи, якими підтверджувалось фінансування відповідача з бюджету надати мав саме відповідач, і у позивача зазначені документи були відсутні, здійснений позивачем розрахунок вартості теплової енергії визнається судом правомірним.

За таких обставин, суд вважає доведеним факт наявності у відповідача заборгованості по оплаті комунальних послуг наданих в період з січня 2008 року по жовтень 2010 року в сумі 140393,81 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав будь-яких заходів щодо виконання свого договірного зобовязання по оплаті комунальних, суду не надав.

Посилання відповідача на те, що для оплати спірних комунальних послуг Державне казначейство України в Деснянському районі м. Києва вимагає укладення додаткової угоди до спірного договору, яку позивач відмовляється підписати, з огляду на що виникає неможливість сплати спірної заборгованості, судом не можуть бути прийняті як доказ вчинення всіх залежних від відповідача заходів щодо сплати спірної заборгованості з огляду на те, що, по-перше, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження зазначеного факту, а по - друге, як було встановлено вище, строк дії Договору продовжено до 01.07.2011 р..

З огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 140393,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 11572,58 грн. та 3% річних в сумі 8447,59 грн. визнаються судом обґрунтованимиі та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача (1604,14 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу). Недоплачене державне мито в сумі 0,01 грн. підлягає стягненню з позивача до державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 81, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з органу самоорганізації населення «Комітет мікрорайону «Джерело»(02232, м. Київ, бульвар Бикова, 7-А, код 26549261) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; 02222, м. Київ, вул. Сабурова, 8, код 31776030) основний борг в сумі 140393 (сто сорок тисяч триста девяносто три) грн. 81 коп., збитки від інфляції в сумі 11572 (одинадцять тисяч пятсот сімдесят дві) грн. 58 коп., 3% річних в сумі 8447 (вісім тисяч чотириста сорок сім) грн. 59 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1604 (одна тисяча шістсот чотири) грн. 14 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; 02222, м. Київ, вул. Сабурова, 8, код 31776030) до державного бюджету України 0,01 грн. державного мита.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 02.08.2011 р.