Рішення № 17883135, 25.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/16925.07.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Будхол»

про стягнення 15426,78 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 155/1/23-2626 від 20.06.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2- представник за довіреністю № 73/1 від 14.02.2011 року.

встановив:

Комунальне «Київжитлоспецексплуатація»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будхол»про стягнення заборгованості в сумі 15426,78 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між КП «Київжитлоспецексплуатація»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будхол» (відповідачем) 16.01.2006 року був укладений договір № 1348 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів з наступною його пролонгацією відповідно до п. 6.4. договору.

Відповідач користується приміщенням по вул. Хрещатик, 10 а, на підставі договору № 10\2123 від 16.01.2006 року оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва.

П. 1.1. договору передбачено, що предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем централізованого опалення (ЦО), постачання холодної види та водовідведення (ХВП) та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою вул.. Хрещатик,10-А.

Керуючись п. 2.2.3. договору позивач регулярно повідомляв відповідача про зміну тарифів. Що підтверджується листами позивача від 25.04.2007 року № 04/37, від 04.12.2008 року за № 03/12, від 10.01.2009 року за № 01/02, від 05.06.2009 року за № 01/06, від 27.07.2009 року за № 07/45.

Відповідно до п. 2.3.3. та 2.3.6. відповідач зобовязаний оплачувати послуги позивача.

У звязку з невиконанням умов договору позивач направив відповідачеві претензію № 155/23-06/33 від 14.06.2010 року з проханням оплатити заборгованість.

Відповідач не виконав умови договору та не оплатив вартість послуг з січня 2010 року по вересень 2010 року у сумі 13545,26 грн.

П. 2.3.7. договору передбачено, що за несвоєчасну плату передбачених цим договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 264,49 грн., індекс інфляції у сумі 1201,73 грн. та 3 % річних у сумі 415,30 грн.

В звязку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.06.2011 року порушено провадження у справі № 33/169, розгляд справи призначено на 11.07.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання 11.07.2011 року не зявився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/169 від 29.06.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, але через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання зявився, виконав вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/169 від 29.06.2011 року.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 25.07.2011 року

У судове засідання 25.07.2011 року зявились представники сторін. Представник позивача, надав уточнення позовних вимог, відповідно до яких відповідач частково оплатив заборгованість у сумі 13648,77 грн. та просив припинити провадження в частині основного боргу надав пояснення по справі та просив стягнути пеню у сумі 264,49 грн., індекс інфляції у сумі 1201,73 грн. та 3 % річних у сумі 415,30 грн. витрати по сплаті державного мита в сумі 154,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Представник відповідача подав копію платіжного доручення № 24 від 23.06.2011 року про сплату основного боргу у сумі 13648,77 грн., надав пояснення по справі та просив відмовити у позові у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд припиняє провадження в частині стягнення основного боргу у звязку з відсутністю предмету спору та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Між КП «Київжитлоспецексплуатація»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будхол»(відповідачем) 16.01.2006 року був укладений договір № 1348 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ХВП та їх абонентських уводів з наступною його пролонгацією відповідно до п. 6.4. договору.

Відповідач користується приміщенням по вул. Хрещатик, 10 а, на підставі договору № 10\2123 від 16.01.2006 року оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

П. 1.1. договору передбачено, що предметом цього договору є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньо будинкових інженерних систем централізованого опалення (ЦО), постачання холодної види та водовідведення (ХВП) та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою вул.. Хрещатик,10-А.

Керуючись п. 2.2.3. договору позивач регулярно повідомляв відповідача про зміну тарифів. Що підтверджується листами позивача від 25.04.2007 року № 04/37, від 04.12.2008 року за № 03/12, від 10.01.2009 року за № 01/02, від 05.06.2009 року за № 01/06, від 27.07.2009 року за № 07/45.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.3.3. та 2.3.6. відповідач зобовязаний оплачувати послуги позивача.

У звязку з невиконанням умов договору позивач направив відповідачеві претензію № 155/23-06/33 від 14.06.2010 року з проханням оплатити заборгованість.

Згідно зі частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»установлено, що субєкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких відповідач частково оплатив заборгованість у сумі 13648,77 грн. (платіжне доручення № 24 від 23.06.2011 року) та просив припинити провадження в частині основного боргу.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 13545,26 грн. спростовано, оскільки відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині основної заборгованості у звязку з відсутністю предмету спору.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 264,49 грн., індекс інфляції у сумі 1201,73 грн. та 3 % річних у сумі 415,30 грн.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 2.3.7. договору передбачено, що за несвоєчасну плату передбачених цим договором нарахувань споживач на користь підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Вимоги позивача про стягнення пені у сумі 264,49 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення індексу інфляції у сумі 1201,73 грн. та 3 % річних у сумі 415,30 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки відповідач погасив заборгованість перед позивачем 23.06.2011 року, а позивач звернувся з позовом до суму 27.06.2011 року, тобто до звернення позивача з позовом до суду та порушення провадження у справі, то в цій частині витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, п.1-1 ч.1, 2 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині основної суми заборгованості в розмірі 13545, 26 грн.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будхол»(03191, м. Київ, вул. Костичева, 2, р/р 26006038223741 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк»в м. Києві, МФО 322012, код ЄДРПОУ 23169262) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»(01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51 А; р/р 2600100010704 в ВАТ КБ «Хрещатик»у м. Києві, МФО 300670, код ЄДРПОУ 03366500) пеню у сумі 264 (двісті шістдесят чотири) грн. 49 коп., індекс інфляції у сумі 1201 (одна тисяча двісті одну) грн. 73 коп. та три проценти річних у сумі 415 (чотириста п'ятнадцять) грн. 30 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 18 (вісімнадцять) грн. 82 коп. та 28 (двадцять вісім) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 29.07.2011 року.