Рішення № 17882731, 26.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/15826.07.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Київміськоформлення»

До Комунального підприємства «Київдорсервіс»

Про стягнення 328205,37 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № б/н від 12.07.2011

Від відповідача ОСОБА_2 по дов. № 7/406 від 28.02.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Київміськоформлення»про стягнення з Комунального підприємства «Київдорсервіс»322991,17 грн. основного боргу, 845,29 грн. пені та 4368,91 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору оренди нежитлових приміщень № 78 від 02.04.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 було порушено провадження у справі № 3/158 та призначено її до розгляду на 14.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/158 від 14.07.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 01.07.2011, розгляд справи було відкладено на 26.07.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав. Представник відповідача в судовому засіданні 26.07.2011 у своїх усних поясненнях зазначив, що позовні вимоги визнає.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.07.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.04.2008 між Приватним акціонерним товариством «Київміськоформлення»(орендодавець) та Комунальним підприємством «Київдорсервіс»(орендар) було укладено договір оренди нежитлових приміщень № 78 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення загальною площею 1576,8 кв. м., що знаходиться за адресою м. Київ, Повітрофлотський проспект, 56.

Приміщення передаються в оренду з метою здійснення орендарем діяльності, передбаченої його статутом та використовується ним на умовах цього договору (п. 1.2. договору).

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди у період з квітня по травень 2011 року, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 322991,17 грн. та за неналежне виконання зобовязань позивачем нараховані пеня в розмірі 845,29 грн. та 3% річних в розмірі 4368,91 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приміщення передається за актом приймання-передачі, який сторони підписують протягом 5-ти календарних днів з дня підписання цього договору (п. 2.4 договору).

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем обєкта оренди підтверджується актом приймання-передачі від 02.04.2008, з якого вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв нежилі приміщення площею 1576,8 кв. м. з яких :

На І поверсі: а) корпус «Е»площею 124,9 кв. м.; б) корпус «М»площею 304,7 кв. м.; в) корпус «Д»площею 414,6 кв. м.

На ІІ поверсі : г) корпус «Д»площею 476 кв. м.; д) корпус «Д»площею 256,6 кв. м.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до п. 10.1. договору договір діє з 02.04.2008 до 02.04.2009.

Пунктом 10.3 договору встановлено, що при відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії або зміни умов договору протягом 30-ти календарних днів до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах, які були передбачені цим договором і додатковими угодами до нього.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що відповідач вступає у строкове платне користування приміщення з 02 квітня 2008 року.

Відповідно до п. 2.3. договору у разі припинення дії договору приміщення повертається відповідачем позивачу аналогічно порядку, встановленому при його передачі. Приміщення вважається повернутим позивачеві з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та здійснення остаточних розрахунків.

04.08.2009 згідно акту приймання-передачі орендар повернув, а орендодавець прийняв нежилі приміщення на І поверсі корпус «Е»загальною площею 124,9 кв. м.

В звязку з поверненням частини орендованих приміщень 04.08.2009 сторонами було укладено додаткову угоду № 2, якою визначено, що площа орендованих приміщень складає 1451,9 кв. м. та узгоджено новий розмір орендної плати.

31.12.2009 сторонами укладено додаткову угоду № 3 згідно якої п. 10.1. договору доповнено наступним абзацем : продовжити дію договору з 01.01.2010 по 31.12.2010.

11.06.2010 згідно акту приймання-передачі орендар повернув, а орендодавець прийняв нежилі приміщення на І поверсі корпус «Д»загальною площею 198,5 кв. м.

Додатковою угодою № 4 від 11.06.2010 до договору оренди нежилих приміщень № 78 від 02.04.2008 сторони погодили зміни до договору оренди в частині найменування орендодавця та керівника орендаря, площі орендованих приміщень 1 253,4 кв. м. та розміру орендної плати.

31.12.2010 сторонами укладено додаткову угоду № 5 згідно якої договір продовжено по 31.12.2011.

Пункт 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлює, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Пунктом 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 4 передбачено, що за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю щомісячно по договірній ціні за базовий місяць червень 2010 року - 120 949,08 грн., крім того ПДВ в розмірі 20% в місяць - 24 189,82 грн. Нарахування ПДВ на суму плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством та сплачується разом з платою.

Згідно п. 3.2. договору плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування такої плати за попередній місяць на індекс інфляції, встановлений на цей місяць.

На виконання умов договору, за період з квітня по травень місяці 2011 року сторонами підписані наступні акти здачі-приймання робіт на загальну суму 322 991,17 грн., а саме :

-акт здачі-прийняття робіт № КМ-0000100 на загальну суму 157 742,08 грн. в т.ч. ПДВ (орендна нежилих приміщень за квітень 2011 року);

-акт здачі-прийняття робіт № КМ-0000101 на загальну суму 2 710,57 грн. в т.ч. ПДВ (послуги по орендні нежилих приміщень за квітень 2011 року);

-акт здачі-прийняття робіт № КМ-0000152 на загальну суму 2 745,80 грн. в т.ч. ПДВ (послуги по орендні нежилих приміщень за травень 2011 року);

-акт здачі-прийняття робіт № КМ-0000151 на загальну суму 159 792,72 грн. в т.ч. ПДВ (оренда нежилих приміщень за травень 2011 року);

Пунктом. 3.3. договору передбачено, що плата перераховується орендарем незалежно від наслідків його діяльності на рахунок орендодавця щомісяця не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним місяцем.

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспорена відповідачем становить 322991,17 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 322991,17 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги оренди не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що у разі не виконання орендарем умов п. 3.3. договору орендодавець має право нарахувати, а орендар зобовязаний при цьому сплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченої суми, визначеної у п. 3.1. з урахуванням п. 3.2. цього договору за кожний день несвоєчасної оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати орендної плати у вигляді пені.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.4. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 4368,91 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4368,91 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 845,29 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 845,29 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Приватного акціонерного товариства «Київміськоформлення»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київдорсервіс»(м. Київ, Повітрофлотський проспект, 56, код ЄДРПОУ 32955518) на користь Приватного акціонерного товариства «Київміськоформлення»(м. Київ, Повітрофлотський проспект, 56, код ЄДРПОУ 32955565) 322991 (триста тридцять дві тисячі девятсот девяносто одну) грн. 17 коп. основного боргу, 4368 (чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн. 91 коп. пені, 3% річних в розмірі 845 (вісімсот сорок пять) грн. 29 коп., 3282 (три тисячі двісті вісімдесят дві) грн. 05 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 01.08.2011