Рішення № 17882505, 17.08.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.2011 Справа № 5008/1090/2011

за позовом публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго”, с. Оноківці Ужгородського району

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Закарпатське будівельне управління”, м. Мукачево

про спонукання в укладенні договору.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, (представник за довіреністю № 86 від 21.04.2011 року)

Від відповідача не зявився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов публічним акціонерним товариством „Закарпаттяобленерго”, с. Оноківці Ужгородського району до відкритого акціонерного товариства „Закарпатське будівельне управління”, м. Мукачево про спонукання в укладенні договору.

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Представник позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Судом здійснені заходи щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій, чим виконано підпункти 4, 5 пункту 3.5.1 та 3.5.11 „Інструкції з діловодства щодо порядку направлення учасникам процесу процесуальних документів та оформлення відмітки про їх відправку” від 10.12.2002 року № 75 (Інформаційний лист ВГСУ від 02.06.2006 року № 01-8/12/28).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1090/2011

від 17.08.2011 року

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної (фізичної) особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів особи чи закону виступають від її імені.

У п.11 інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в т. ч. ГПК України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою ст. 93 ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної (фізичної) особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників судового процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь яких доказів про добровільне врегулювання спору.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола субєктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Закарпаттяобленерго” звернулося до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства „Закарпатське будівельне управління” про спонукання в укладенні договору про спільне

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1090/2011

від 17.08.2011 року

використання технологічних електричних мереж № ЗОЕ 07 СВ-2135 від 26.11.2010 року.

Необхідність задоволення позовних вимог, за доводами позивача, обґрунтовується ігноруванням відповідачем пропозиції енергопостачальної компанії укласти вказаний вище договір в добровільному порядку, у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює спірний вид правовідносин у сфері постачання електричної енергії.

27.11.2010 року ПАТ „Закарпаттяобленерго” звернулося до ВАТ „Закарпатське будівельне управління” з пропозицією (лист № 776 від 27.11.2010 року) укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж № ЗОЕ 07 СВ-2135 від 26.11.2010 року (далі - Договір), направивши відповідачу проект вказаного Договору.

На час судового розгляду справи відповідач не вчинив дій щодо укладення Договору в добровільному порядку.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Статтями 11,509 ЦК України передбачено, що зобовязання виникають, зокрема, в силу закону, договору.

Частиною 3 статті 179 ГК України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 статті 179 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині 1 цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладення господарських договорів.

Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені ст. 184 ГК України.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1090/2011

від 17.08.2011 року

Так, відповідно до ч.3 ст. 184 ГК України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 ГК України, не інакше

як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 ГК України та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Абзацами третім та четвертим п. 1.7 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 31.07.1996 року № 28 (далі - Правила), передбачено, що у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацію, відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, в тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору. Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладанні (переукладанні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

На підставі п.1.2 вказаних Правил, договір про спільне використання технологічних електричних мереж це домовленість двох сторін, що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між електропередавальною організацією (ліцензіатом з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами) та основним споживачем під час передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами.

Пунктами 5.17, 5.18 Правил визначається перелік істотних та обовязкових умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача), а також перелік документів, що є невід'ємними частинами договору про технічне забезпечення електропостачання споживача та про спільне використання технологічних електричних мереж.

Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 5008/1090/2011

від 17.08.2011 року

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі та у спосіб, що передбачені вищенаведеними приписами Господарського кодексу України та Правил надіслав відповідачу проект Договору для підписання з метою реалізації своїх завдань та функцій як постачальника електричної

енергії на певній території.

Судовим розглядом справи підтверджено правомірність таких дій енергопостачальної компанії та бездіяльність відповідача як власника електричних мереж щодо укладення спірного Договору за предметом позову.

Вищезазначене зумовлює необхідність у прийнятті судового рішення щодо зобовязання відповідача укласти Договір про спільне використання технологічних електричних мереж в судовому порядку.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2. Зобовязати відкрите акціонерне товариство „Закарпатське будівельне управління” (м. Мукачево, вул. Пряшівська, 7; код 03330413) укласти з публічним акціонерним товариством „Закарпаттяобленерго” (с. Оноківці Ужгородського району, вул. Головна, 57; код 00131529) у встановленому порядку договір про спільне використання технологічних електричних мереж на умовах, передбачених проектом договору № ЗОЕ 07 СВ-2135 від 26.11.2010 року з додатками до нього.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Закарпатське будівельне управління” (м. Мукачево, вул. Пряшівська, 7; код 03330413) на користь публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго” (с. Оноківці Ужгородського району, вул. Головна, 57; код 00131529) суму 85 (вісімдесят пять грн.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обовязковим до виконання на всій території України.

Суддя Тисянчин В. М.