Постанова № 17880849, 25.08.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2011 р. Справа № 5023/5167/11

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Пуль О.А.,

судді Білоусової Я.О., судді Крестьянінова О.О.,

при секретарі Сиротніковій Я.Є. ,

за участю представників сторін:

позивача - представник ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 20.06.2011 р.,

відповідача не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу позивача ТОВ «Анна»(вх. № 3114 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. по справі № 5023/5167/11,

за позовом ТОВ «Анна», м. Харків (код ЄДРПОУ 24140421),

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»(код ЄДРПОУ 23494714), м. Київ,

про припинення правовідносин за договором поруки, -

встановила:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання припиненими правовідносини за договором поруки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. по справі № 5023/5167/11 (суддя Тихий П.В.) відмовлено у прийнятті позовної заяви та повернуто заявнику позовну заяву і додані до неї документи.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, господарський суд першої інстанції вважав, що спір, за яким заявлений позивачем позов, не підлягає розгляду в господарських судах України та посилався на п.1 ч.1 ст. 62 ГПК України.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р., подав апеляційну скаргу в якій просить зазначену ухвалу господарського суду Харківської області скасувати, а справу направити для розгляду до господарського суду Харківської області.

Відповідач у судове засідання не з*явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином і в установлений законом строк.

Представник позивача не заперечує проти розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених статтею 101 ГПК України, заслухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2008 р. між ЗАТ «Альфа-Банк»та ОСОБА_2 було укладено договір про надання траншу № SME0011169 в сумі 184000 дол. США на строк користування 175 місяців зі сплатою процентів 14 % річних.

03.04.2008 р. між ЗАТ «Альфа-Банк»та ТОВ «Анна»в особі виконуючого обовязки директора Багдасарян А.А., що діє на підставі статуту, уклали договір поруки № SME0011169/1, умовами якого ТОВ «Анна»на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед кредитором ЗАТ «Альфа-Банк»відповідати за зобовязаннями Авояна Армена Арамовича, які виникають з умов договору про надання траншу № SME0011169 від 03.04.2008 р., в повному обсязі цих зобовязань.

З матеріалів справи вбачається, що місцем державної реєстрації позивача є м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 9.

Згідно з ч.1 статті 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Відповідно до приписів параграфу 3 глави 49 ЦК України та положень договору поруки, саме, позивач є зобовязаною за договором поруки стороною, то це дає йому право в силу приписів ст. 15 ГПК України обирати територіальну підсудність за своїм місцезнаходженням.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що ч.2 ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Так, згідно зі ст.2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містяться і в ст. 20 ГК України.

Оскільки ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів передбачає саме припинення правовідношення; ч.2 ст. 20 ГК України передбачає, що способом захисту прав субєктів господарювання є припинення господарських правовідносин, п. 1. ст. 12 ГК України до підвідомчості господарських судів України віднесені справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні договорів, то ухвалу господарського суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою.

З огляду на викладене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що спір стосовно припинення правовідносин за договором підвідомчий господарським судам.

Така ж правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі № 05-6-6/418 від 29.07.2008 р.; № 17/226-10 від 09.02.2011 р.; №4/271 від 01.02.2011 р.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд Харківської області не вірно застосував норми процесуального права. Вимоги апеляційної скарги законні та обґрунтовані, доводи апелянта знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно з приписами ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви справа передається на розгляд до місцевого господарського суду.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу ТОВ «Анна»задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. по справі №5023/5167/11 скасувати.

Справу № 5023/5167/11 направити до господарського суду Харківської області для розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя Я.О. Білоусова

суддя О.О. Крестьянінов

повний текст постанови складено 23.08.2011 р.