Рішення № 17879241, 01.08.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.08.11 р. Справа № 30/52

Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання М.І. Прилуцьких,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Управління державної служби охорони при Головному Управлінні МВС України в Донецькій області м. Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Каскад” м. Донецьк

Предмет спору: стягнення боргу в сумі 981,86 грн. та штрафу в сумі 552,30 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довір.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Управління державної служби охорони при Головному Управлінні МВС України в Донецькій області м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Каскад” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 981,86 грн. та штрафу в сумі 552,30 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір термінового виклику наряду міліції охорони № 1220/ВР від 16.01.2009р., дислокацію на 2010 рік, протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони від 01.01.2010р., акти прийому-здачі виконаних робіт, рахунки-фактури, витяг з історії охорони обєкту за договором термінового виклику наряду міліції охорони № 1220/ВР від 16.01.2009р.

Позивач у судовому засіданні наполягав на позовних вимогах.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду не виконав, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався, разом з цим відповідач не скористався своїм правом на захист.

З огляду на наведене, приписи діючого законодавства та інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 суд здійснив всі дії направлені на повідомлення учасників судового процесу про розгляд справи та надання відповідачу можливості скористатись правом на захист.

Згідно витягу з ЄДРПОУ на момент розгляду справи ТОВ „Каскад” м. Донецьк значиться в єдиному держреєстрі як юридична особа за адресою, зазначеною у позові.

У звязку з викладеним, справа розглянута за наявними в ній документами в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Каскад” (Замовник) укладено договір термінового виклику наряду міліції охорони № 1220/ВР від 16.01.2009р. (далі по тексту: Договір).

За цим договором Виконавець у межах кошт отриманих від Замовника, починаючи з 16.01.2008р. забезпечує реагування НМО у разі надходження на ПЦС сигналу тривоги при використанні Замовником засобів ручної тривожної сигналізації встановлених на обєктах Замовника, які внесені до Дислокації (додаток №1 до Договору) та позначені на План-схемі (додаток №3 до Договору).

Пунктом 1.2. договору встановлено, що термін надання послуг вважається час визначений і узгоджений додатком № 1 до Договору.

Відповідно до п. 1.3. договір не встановлює обовязків Виконавця стосовно охорони, збереження або забезпечення схоронності майна Замовника, яке знаходиться на Обєкті.

Згідно до п. 2.1. вартість послуг (сума Договору) визначена і узгоджена сторонами Дислокацією (Додаток № 1 до договору).

У п. 2.3 Договору передбачено, що оплата замовлених послуг здійснюється Замовником на умовах внесення попередньої оплати, шляхом виплати Виконавцю щомісячно сум зазначених в Дислокації (додаток № 1 до договору).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що перший платіж замовник здійснює не пізніше пяти банківських днів після підписання сторонами цього договору. Усі наступні платежі здійснюються замовником не пізніше пяти днів до кінця поточного місяця. Тобто за пять днів до кінця поточного місяця замовник повинен оплатити замовлені ним охоронні послуги, які будуть надані в наступному місяці.

Відповідно до п. 2.7 Договору в кінці місяця виконавець надає замовнику рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт, які замовник в обовязковому порядку підписує і один примірник повертає Виконавцю. Якщо замовник в продовж десяти днів після закінчення місяця в якому Були надані охоронні послуги не заявив вимог щодо якості та обсягів зобовязання виконавця вважаються виконаними, а охоронна послуга наданою в повному обсязі, вартістю обумовленою додатком №1 до Договору. Відсутність нарікань на якість та обсяги наданих послуг з боку замовника вважається їх прийняттям, навіть без узгодження (підписання) актів виконаних робіт.

Пунктом 8.1., 8.2. Договору визначено, що договір набуває чинності після підписання його обома Сторонами і діє до 16.01.2010р. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін не вимагатиме у письмовій формі його припинення або перегляду, договір вважається продовженим ще на один рік на тих же умовах. Пролонгація дії Договору оформлюється сторонами шляхом підписання нових Дислокацій (додаток№1 до договору) та Протоколу узгодження вартості (додаток №5 до договору) на відповідний термін дії Договору.

01.01.2010р. сторонами була підписана дислокація на 2010р. та протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони від 01.01.2010р., якими у відповідності до п.8.2 Договору продовжений строк його дії на 2010 рік та визначені інші істотні умови, у тому числі, розмір плати за місяць в сумі 368,20грн.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підтвердження виконання своїх договірних зобовязань у липні вересні 2010р. позивачем були складані відповідні акти прийому-здачі виконаних робіт на загальну суму 981,86грн., заперечень відносно яких до справи не надано. Таким чином, з огляду на п.2.7 Договору суд приймає зазначені акти як належний доказ наданя послуг охорони відповідачу.

Відповідач свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати послуг охорони, всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України та умовам Договору не виконав, у звязку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 981,86грн., яка підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню в повному обсязі.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у разі порушення зобовязань обумовлених пунктами 2.3., 2.4., 2.6., 3.2.7 договору, Замовник сплачує Виконавцю штраф (штрафну неустойку) у розмірі 10% від суми кожного невиконаного належним чином зобовязання. Якщо порушення, про яке йдеться мова в цьому пункті будуть систематичні (два і більш рази) Замовник сплачує Виконавцю штраф (штрафну неустойку) у розмірі 50% від суми кожного невиконаного належним чином зобовязання.

Підставою, яка породжує обовязок сплатити неустойку, у даному випадку штраф, є порушення боржником зобовязання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт систематичного несвоєчасного виконання відповідачем зобовязань з оплати послуг, наданих позивачем є доведеним, тому згідно пункту 6.2. договору нарахування штрафу у розмірі 50% є обґрунтованим.

Штраф перераховано судом у відповідності до діючого законодавства і умов Договору, складає 490,93 грн. та підлягає стягненю сааме в цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення штрафу в залишковій частині задоволенню не підлягають у звязку з безпідставністю заявлення.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

У позовній заяві позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на грошові суми, що належать відповідачеві у розмірі 1534,16грн.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того факту, що майно (грошові кошти), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З огляду на викладене клопотання позивача про забезпечення позову залишено судом без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 527, 549, 550, 610, 611, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193, 216218 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Управління державної служби охорони при Головному Управлінні МВС України в Донецькій області м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Каскад” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 981,86 грн. та штрафу в сумі 552,30 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Каскад” (83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 71, р/р 26006000100376 в ФДД ТОВ УКБ „Камбіо”, ЄДРПОУ 30189886, МФО 380399) на користь Управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 „а”, р/р 26007570555109 в Донецькій ФАТ „Брокбізнесбанк” м.Донецьк, ЄДРПОУ 08596860, МФО 335678) борг в сумі 981,86 грн., штраф в сумі 490,93 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 97,92грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 226,56грн.

У задоволені вимог в залишковій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до розділу XII Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 02.08.2011р.

Суддя Сгара Е.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >