Ухвала суду № 17878335, 18.07.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2011 р. < Текст >Справа № 9714/11 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.

суддів Пліша М.А.,

Судової-Хомюк Н.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року у справі № 2а-5679/10/1370 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прухнік Україна» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0002032300/0/16795 від 22.07.2009 р., № 002032300/43544 від 16.02.2010 р. та № 0002032300/2/12460 від 31.05.2010 р.,

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Прухнік Україна» (далі ТОВ «Прухнік Україна) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 22.07.2009 р. № 0002032300/0/16795, від 16.02.2010 р. № 002032300/43544 на суму податку на прибуток приватних підприємств 304561,83 грн., у т.ч. 184266,98 грн. основний платіж, 120294,85 грн. штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення від 31.05.2010 р. № 0002032300/2/12460 на суму 277800,47 грн., у т.ч. за основним платежем 184266,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 93533,49 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були винесені на підставі акту від 10.07.2009 р. № 1270/176/23-118/33952282 «Про резуль-тати планової виїзної перевірки ТОВ «Прухнік Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.06 р. по 31.03.09 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 р. по 31.03.09 р.», в якому відповідач безпідставно не врахував у складі валових витрат витрати на суму 714812,41 грн. по операціях з прид-бання та ввезення на територію України товару, витрат з якого хоча і не було понесено, але які були нараховані позивачем. Також відповідач безпідставно вважає завищеними валові витрати на оренду приміщення у ФОП ОСОБА_2 в сумі 99305,14 грн., порівню-ючи їх з нижчими витратами по суборенді приміщання у ТОВ «Евеліна». Проте, у випадку суборенди майна у ТОВ «Евеліна» суборендоване майно належить до комунальної власності, відтак сума суборендної плати не може бути вищою суми орендної плати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, її оскаржив відповідач ДПІ у Шевченківському районі м. Львова.

Покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, апелянт просив скасувати зазначену постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Прухнік Україна» відмовити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що судом першої інстанції не було враховано того, що ТОВ «Прухнік Україна» не понесло витрат на отримання від АТ «Прухнік» товарно-матеріальних цінностей», тому їх вартість не включається до складу валових витрат. Також через завищення орендної плати ТОВ «Прухнік Україна» безпідставно завищило валові витрати на суму 99305,14 грн. При перевірці повноти визначення амортизаційних відрахувань встановлено їх заниження всього у сумі 83643,63 грн. через невідображення їх в рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань».

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ТОВ «Прухнік Україна» зареєстроване 14.12.2005 року виконавчим комітетом Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію № 382160 серія А00, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1415102000000987, код субєкта господарювання за ЄДРПОУ: 33952282. ТОВ «Прухнік Україна» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі з 20.12.2005 року.

В період з 26.06.2009 р. по 10.07.2009 р. посадовими особами ДПІ у Шевченківсько-му районі м.Львова була проведена планова перевірка позивача, за результатами якої було складено акт від 10.07.2009 р. № 1270/176/23-118/33952282 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Прухнік Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.06 р. по 31.03.09 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 р. по 31.03.09 р.».

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1, п.п. 7.4.2 та 7.4.3. п. 7.4 ст. 7, п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 184266,98 грн.

На підставі вказаного акту, з урахуванням процедури адміністративного оскарження, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова були винесені податкові повідомлення-рішення від 22.07.2009 р. № 0002032300/0/16795, від 16.02.2010 р. № 002032300/43544 на суму податку на прибуток приватних підприємств 304561,83 грн., у т.ч. 184266,98 грн. основний платіж, 120294,85 грн. штрафні (фінансові) санкції, а також податкове повідомлення-рішення від 31.05.2010 р. № 0002032300/2/12460 на суму 277800,47 грн., у т.ч. за основним платежем 184266,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 93533,49 грн.

Порушення п. 5.2.1 вказаного Закону відповідач вбачає у безпідставному завищенні валових витрат на загальну суму 714812,41 грн.

Як слідує із матеріалів справи, у відповідності до рішення правління акціонерного товариства «Прухнік» (Республіка Польща) (далі АТ «Прухнік» (РП) за № 15/06/2007 від 19.06.2007 р. було вирішено збільшити статутний капітал позивача до 300000 доларів США, що на дату нотаріального оформлення установчих документів за курсом НБУ становить 1515000 грн., за рахунок внесення до статутного капіталу позивача майнових прав АТ «Прухнік» (РП). Зміни до статуту ТОВ «Прухнік Україна» були зареєстровані 27.08.2007 року за № 14151050005009870.

Внесення майна до статутного капіталу було проведено актом приймання-передачі внеску до статутного капіталу ТОВ «Прухнік Україна» від 31.08.2007 р., згідно із яким АТ «Прухнік» (РП) передало, а ТОВ «Прухнік Україна» прийняло як внесок до статутного капіталу ТОВ «Прухнік Україна» майнові права, належні АТ «Прухнік», а саме права вимоги АТ «Прухнік» (РП) до ТОВ «Прухнік Україна» згідно Контракту купівлі-продажу № 1 від 01.03.2006 р. в сумі 150000 доларів США Права вимоги АТ «Прухнік» (РП) до ТОВ «Прухнік Україна» ґрунтуються на документах, строк оплати по яких настав (інвойси) на загальну суму 421796,44 злотих. Загальна сума переданих згідно з даним актом майнових прав до статутного капіталу ТОВ «Прухнік Україна» становить 150000 доларів США, що по курсу НБУ на момент внесення додаткового вкладу становить 757500 грн. Товар на вказану суму згідно інвойсів від 11.10.2006 р., 24.10.2006 р., 25.10.2006 р., 20.11.2006 р., 14.12.2006 р., 15.12.2006 р. був ввезений на територію України згідно вантажно-митних декларацій № 209030005/6/020041, дата завершення митного контролю 20.10.2006 р., митна вартість ввезеного товару 226380,67 грн.; № 209030005/6/013906, дата завершення митного контролю 29.11.2006 р., митна вартість ввезеного товару 162578,99 грн.; № 209030005/6/013648, дата завершення митного контролю 24.11.2006 р., митна вартість ввезеного товару 214890,04 грн.; № 209030005/6/015476, дата завершення митного контролю 20.12.2006 р., митна вартість ввезеного товару 226380,67 грн. Вартість товару отриманого за вказаними вантажно-митними деклараціями ТОВ «Прухнік Україна» включило до складу валових витрат в IV кв. 2006 р.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Прухнік Україна» не понесло витрат на отримання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей, тому їх вартість не повинна була включатися до складу валових витрат.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача на те, що внаслідок непонесення фактичних витрат на отримання товару їх вартість не підлягає включенню до складу валових витрат, не відповідає законодавству.

Тому сам факт нарахування позивачем витрат у звязку із отриманням зазначеного товару уже є підставою для включення зазначених сум до валових витрат відповідно до п.п. п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підпри-ємств». Оскільки позивачем ці витрати були нараховані, то вони правомірно включені до складу валових витрат, незалежно від того, що ТОВ «Прухнік Україна» не понесла витрат на отримання вищевказаних товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, 01.07.2006 р. між позивачем (орендар) та ФОП ОСОБА_2 (орендода-вець) був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до пунктів 1.1, 1.3 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове володіння нежитлове при-міщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на мінус першому поверсі загальною площею 40,4 м.кв. під облаштування магазину-складу. Розмір орендної плати за обєкт оренди складає 34545 грн., що є еквівалентом 6807 доларів США. Про надання послуг оренди за період з 01.04.2006 р. по 31.12.2009 р. були складені відповідні акти.

Виходячи з порівняння суми орендної плати за іншим договором договором суборенди, укладеним між позивачем (суборендар) та ТОВ «Евеліна» (орендар) 01.10.2006 р., зазначені в актах суми витрат відповідач вважає завищеними.

Так відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендар (ТОВ «Евеліна») передав, а суборендар (ТОВ «Прухнік Україна») прийняв у строкове платне користування нерухоме майно частину нежитлового приміщення 1-го поверху, площею 67,3 м.кв., в АДРЕСА_1. Розмір суборендної плати встановлений 3419 грн. за місяць.

Приймаючи рішення про задоволення позову, яка стосується цих правовідносин, суд першої інстанції зазначив, що посилання відповідача на те, що сума суборендної плати відповідає звичайній ціні за оренду приміщень на АДРЕСА_1, не доведено суду у встановленому порядку належними доказами.

При цьому він зазначає, що згідно п. 1.2 договору суборенди, майно, що суборендується, знаходиться в орендному користуванні орендаря у відповідності до договору оренди № Г-4609-6, укладеного 17.08.2006 р. між орендарем і управлінням комунального майна Львівської міської ради. Отже ціна послуг оренди 1-го м.кв. згідно договорів суборенди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 01.10.2006 р. та від 16.10.2007 р., укладених із ТОВ «Евеліна» (орендар) є звичайною ціною на послуги оренди нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1. Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря. З урахуванням наведеного, плата за суборенду визначена у відповідності до вимог закону та не доводить завищення суми орендної плати за договором оренди від 01.07.2006 р.

Проте колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке.

Згідно із п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, не лише сплачених, а й нарахованих протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Прийшовши до висновку про те, що підставою для включення зазначених сум до валових витрат є сам факт нарахування позивачем витрат у звязку із отриманням зазначеного товару, разом з тим суд першої інстанції не дослідив чи підставно були дані витрати нараховані.

Проте, на думку колегії суддів, даний висновок суду першої інстанції є хибним, оскільки ТОВ «Прухнік Україна» не понесло витрат на отримання товарно-матеріальних цінностей від АТ «Прухнік» (РП), що достеменно встановлено судом і сторонами не оспорюється, через, що не було підстав для нарахування позивачем цих витрат.

Колегія суддів вважає, що ДПІ у Шевченківському районі м.Львова обгрунтовано прийшла до висновку про те, що ці суми не повинні включатися до складу валових витрат, а ТОВ «Прухнік Україна», порушуючи п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищило валові витрати всього у сумі 714812,41 грн.

З питання правомірності включення до складу валових витрат сум орендної плати колегія суддів вважає за необхідне зазначити слідуюче.

Згідно із п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

При цьому, ідентичні товари (роботи, послуги) товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Згідно п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 даного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Як вказано вище, визначення валових витрат виробництва та обігу зазначене у п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону.

А підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 ст. 7 даного Закону встановлено, що витрати, понесені платником податку у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) у повязаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 цього Закону поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками (п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону).

З огляду на встановлені в ході перевірки обставини та вищезазначені норми законодавства податковий орган правильно встановив, що ціна послуг оренди 1-го кв. метра згідно договорів суборенди нерухомого майна від 01.10.2006 року та від 16.10.2007 року, укладених із ТОВ «Евеліна» є звичайною ціною на послуги оренди нежитлових приміщень за адресою: м.Львів, пл.Катедральна, 2, тому ТОВ «Прухнік Україна» до складу валових витрат повинно було включати розмір орендної плати за нежитлове приміщення, яке знаходиться за вказаною адресою, мінус першому поверсі площею 40,4 м.кв, визначеної за звичайними цінами, а не договірними цінами, оскільки договірні ціни не відповідають рівню звичайних (перевищують їх).

Також колегія суддів вважає правомірними висновки податкового органу щодо заниження задекларованих позивачем показників у рядку 07 декларацій «Сума амортизаційних відрахувань» у сумі 83643,63 грн., при тому, що відповідно до п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Прухнік Україна» проводило нарахування амортизаційних відрахувань, однак у рядку 07 декларацій «Сума амортизаційних відрахувань» їх не відображало з огляду на слідуюче.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів, відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8 ст. 8 цього Закону, слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно п.п. 8.1.2 п.8.1 ст. 8 вказаного Закону амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань встановлено п. 8.3 статті 8 вказаного Закону, відповідно до п.п. 8.3.1 якого сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Суми амортизаційних відрахувань вилученню до бюджету не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 197, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2011 року у справі № 2а-5679/10/1370, скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Прухнік Україна» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 22.07.2009 р. № 0002032300/0/16795, від 16.02.2010 р. № 002032300/43544, від 31.05.2010 р. № 0002032300/2/12460, відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя : Коваль Р.Й.

Судді: Пліш М.А.

Судова-Хомюк Н.М.