Ухвала суду № 17707945, 14.12.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 р. Справа № 7792/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Патлевіч Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агас” на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Агас” (далі ТОВ “Агас”) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі ДПІ у м. Хмельницькому) № 0001762301/0/5089 від 03.07.2008 року, № 0001762301/1/5840 від 31.07.2008 року, № 0001762301/2/8719 від 08.10.2008 року, № 0001762301/3/11253 від 22.12.2008 року, якими товариству було визначено зобовязання із сплати податку на додану вартість у сумі 129001 грн. за основним платежем та у сумі 64501 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року у справі № 2а-6164/09/2270 у задоволенні позову ТОВ “Агас” було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач ТОВ “Агас” просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що з огляду на приписи пп. 8.1.4 п.8.1. та пп. 8.2.1 та пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” придбаний відповідно до договору № 3890 від 31.05.2007 року у ТОВ “Енергоконсалтинг” комплекс “Шепетівський завод продтоварів” не можна вважати “основними фондами”, оскільки таке нерухоме майно не призначалося для використання у господарській діяльності, так як знаходилося на земельній ділянці, яка планувалася під забудову та значилося у бухгалтерському обліку як “Капітальні інвестиції” на рахунку № 15 “Капітальні інвестиції” (наказ Міністерства фінансів України № 186 від 19.04.2001 року) та не відображалося у податковому обліку з моменту придбання на рахунку № 10 “Основні засоби”. До 01.07.2007 року вказані обєкти нерухомості знаходилися на бухгалтерському обліку як “Капітальні інвестиції” (рахунок 15) і лише з 01.07.2007 року незнесені (недемонтовані) будівлі були поставлені на бухгалтерський облік як “Основні засоби” (рахунок 10). Вказані обставини були відображені у акті перевірки ДПІ в м. Хмельницькому від 20.06.2008 року № 5293/23-4/32877833, який є підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, однак не знайшли належної оцінки. Відтак, на переконання апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що на момент ліквідації частини комплексу “Шепетівський завод продтоварів” зруйновані обєкти були невиробничими основними фондами підприємства є необґрунтованим.

Окрім того, апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що рішенням виконавчого комітету Шепетівської міської ради № 99 від 05.04.2007 року товариству було надано дозвіл на будівництво двоповерхового торгівельного комплексу і чинним законодавством не було передбачено необхідність отримання дозволу на розбирання будівель та споруд при підготовці земельної ділянки для будівництва нового обєкту, а операція по знесенню будівель не впливає на податкові зобовязання позивача і на податковий облік в цілому. Тому така операція не може бути обєктом оподаткування податком на додану вартість, як окрема операція.

Представник апелянта ТОВ “Агас” у ході апеляційного розгляду підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просить їх задовольнити у повному обсязі. Додатково звертає увагу апеляційного суду на те, що придбаний у ТОВ “Енергоконсалтинг” комплекс “Шепетівський завод продтоварів” не був повністю ліквідований, а лише реконструйований у торгівельний центр.

Представник ДПІ у м. Хмельницькому під час розгляду справи апеляційним судом заперечив вимоги апелянта, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення. При цьому погоджується із доводами, викладеними судом першої інстанції у оскаржуваному судовому рішенні.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ “Агас”, суд виходив із того, що у ході проведеної працівниками ДПІ у м. Хмельницькому виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року, результати якої було оформлено актом від 20.06.2008 року № 5293/23-4/32877833, було виявлено порушення товариством п. 3.1. ст. 3 та п. 4.1, 4.9 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість”, у результаті чого занижено вказаний податок на 129001 грн. шляхом невключення до бази оподаткування податком на додану вартість у червні 2007 року вартості ліквідованих відповідно до договору підряду № 18 від 18.06.2007 року з ПП “Меганом” основних фондів, а саме частини придбаного у ТОВ “Енергоконсалтинг” комплексу “Шепетівський завод продтоварів”, у сумі 645004 грн.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, колегія суддів виходить із таких міркувань.

Відповідно до приписів пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Приписами п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

При цьому п. 4.9. ст. 4 вказаного Закону передбачено, що якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

На підставі системного аналізу вказаних правових норм колегія суддів приходить до переконання про те, що для віднесення до обєкту оподаткування податком на додану вартість ліквідованої за рішенням позивача частини придбаного у ТОВ “Енергоконсалтинг” комплексу “Шепетівський завод продтоварів” за правилами поставки такі обєкти нерухомого майна повинні становити основні виробничі фонди або невиробничі фонди.

При цьому відповідно до приписів пп. 8.2.1. п. 8.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно із приписами пп. 8.1.4. п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться:

капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані;

капітальні активи, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4 основних фондів згідно із підпунктом 8.2.2 цієї статті, які є невід'ємною частиною, розміщені або використовуються для забезпечення діяльності невиробничих фондів, що підпадають під визначення групи 1 основних фондів або вилучені з місця ведення господарської діяльності платника податку та передані у безоплатне користування особам, які не є платниками цього податку.

Положеннями пп. 8.2.2. п. 8.2 ст. 8 цього ж Закону визначено, що основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Таким чином, на переконання колегії суддів, для віднесення ліквідованої за рішенням позивача частини придбаного у ТОВ “Енергоконсалтинг” комплексу “Шепетівський завод продтоварів” до основних виробничих фондів або невиробничих фондів необхідною передумовою є їх призначення для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей.

При цьому незаперечним є той факт, що рішенням виконавчого комітету Шепетівської міської ради Хмельницької області № 99 від 05.04.2007 року “Питання містобудування та архітектури” (а.с. 85) ТОВ “Агас” було дозволено будівництво двоповерхового торгового комплексу загальною площею 5000 м2 по вул. К. Маркса, 38-а, а придбаний у ТОВ “Енергоконсалтинг” відповідно до договору від 31.05.2007 року комплекс “Шепетівський завод продтоварів” розташований по вул. К.Маркса, 38 у м. Шепетівка Хмельницької області (а.с. 86-88) .

Разом із тим, як безспірно встановлено судом першої інстанції, згідно із даними бухгалтерського обліку позивача приміщення комплексу “Шепетівський завод продтоварів”, які не були ліквідовані, почали відображатися по рахунку 10 у складі основних засобів підприємства з 01.07.2007 року, а до того обліковувалися як “Капітальні інвестиції” (рахунок 15).

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що ліквідована частина придбаного комплексу “Шепетівський завод продтоварів” не призначалася ТОВ “Агас” для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію, а була призначена для знесення і не може розглядатися як основні виробничі фонди або невиробничі фонди. Будь-яких доказів у спростування вказаної обставини у ході судового розгляду здобуто не було і ДПІ у м. Хмельницькому не надано.

Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що придбаний позивачем комплекс “Шепетівський завод продтоварів” не було ліквідовано в цілому, а лише його частину з наступною реконструкцією у торгівельний комплекс.

Відтак застосування при демонтажі вказаного нерухомого майна приписів п. 4.9. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” та прийняття відповідачем ДПІ у м. Хмельницькому оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на думку колегії суддів, є необґрунтованим, а отже протиправним.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Відтак подану апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення з прийняттям нової постанови про задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202 п. 3, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агас” задовольнити.

Скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року у справі № 2а-6164/09/2270 та прийняти нову, якої позов товариства з обмеженою відповідальністю “Агас” задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0001762301/0/5089 від 03 липня 2008 року, № 0001762301/1/5840 від 31 липня 2008 року, № 0001762301/2/8719 від 08 жовтня 2008 року, № 0001762301/3/11253 від 22 грудня 2008 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агас” 5 (пять) грн. 10 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанова у повному обсязі складена 16 грудня 2010 року.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Сапіга

Я.С.Попко