Ухвала суду № 17878243, 17.08.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8125/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" серпня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий - суддя Грибан І.О.

судді Вівдиченко Т.Р. ,Федотов І.В.

за участі :

секретар с/з Самсонюк В.А.

представник позивача Наумова А.М.

представник відповідача Бачинський С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі та прокурора Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фа-Ойл»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішеннь № 0004631501/0 від 02.08.2010р. та № 0004631501/1 від 07.10.2010р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, відповідач ДПІ у м. Житомирі та прокурор Житомирської області подали апеляційні скарги в яких просять скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб які зявилися в судове засідання, проаналізувавши зібрані в справі докази, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у м. Житомирі було проведено невиїзну документальну перевірку платника податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Фа-Ойл». У ході невиїзної перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2010 року на 1323741, 00 грн. До такого висновку контролюючий орган дійшов враховуючи відомості про те, що контрагентами позивача (ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель», ЗАТ «Дніпронафтопродукт») податкові зобов'язання по податку на додану вартість у березні 2010 року не задекларовані та взаємовідносини з ними не підтверджені всіма документами, наявність яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме: товарно-матеріальні цінності придбавались не в межах оподатковуваних податком на додану вартість операцій. В звязку з чим, на думку податкового органу, позивач не мав права відносити до валових витрат та включати до податкового кредиту за лютий 2010року суми витрат по господарських операціях з вказаними контрагентами.

За результатами перевірки було складено акт № 4736/15-1 від 20.07.2010 року. Заперечення позивача на вказаний акт відповідачем залишено без задоволення та, на підставі акту, прийнято податкове повідомленням-рішенням №0004631501/0 від 02.08.2010 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Фа-Ойл»суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 2250361, 00 грн., у тому числі: основний платіж - 1323742, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 926619, 00 грн.

Податкове повідомленням-рішенням №0004631501/0 від 02.08.2010 року позивачем оскаржене до Державної податкової інспекції у м. Житомирі. Останньою за результатами розгляду скарги 25.08.2010 року прийнято рішення про продовження строку розгляду цієї скарги до 08.10.2010 року та проведення позапланової перевірки позивача.

За результатами позапланової виїзної переперевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Фа-Ойл»складено акт № 7681/23-1/36169535/0100 від 07.10.2010 року , в якому зазначається, що викладені у скарзі платника податку на прибуток факти не були підтверджені та не підтверджена правомірність віднесення платником до складу валових витрат по придбанню товарів, послуг у ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель», ЗАТ «Дніпронафтопродукт».

Того ж дня, без врахування заперечень на акт перевірки від 07.10.2010р., Державною податковою інспекцією у м. Житомирі прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004631501/1. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток усього - 2250361, 00 грн., у тому числі: основний платіж - 1323742, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 926619, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача, під час розгляду справи, не було надано суду доказів на підтвердження правомірності визначення позивачу суми податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 2250361,00 грн., а реальність господарських операції між позивачем та його контрагентами доведена первісними бухгалтерськими документами, наявність яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими , а рішення таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, з наведених законодавчих приписів вбачається, що обовязковою умовою віднесення витрат підприємства до складу валових є документальне підтвердження таких витрат та їх звязок з господарською діяльністю платника.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно зі ст. 1 цього Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В ході розгляду справи представником позивача на підтвердження факту здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Фа-Ойл»та ТОВ «Славія», ТОВ «Агістель», ЗАТ «Дніпронафтопродукт»суду надані копії договорів купівлі-продажу, договорів зберігання, поставки нафтопродуктів, перевезення вантажів автомобільним транспортом, податкових і видаткових накладних, актів прийому-передачі, податкових декларацій з ПДВ, товарно-транспортних накладних, акту звірки.

Судом першої інстанції вказаним документам надано належну оцінку. Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо належного оформлення вказаних документів бухгалтерського обліку.

Твердження апелянтів щодо заниження позивачем зобовязання з податку на прибуток за лютий 2010р. не підтверджуються відповідними доказами, а обґрунтовуються лише тим, що контрагентами позивача не задекларовано податкові зобовязання по податку на додану вартість в березні 2010 року. Проте, дана обставина не може слугувати підставою для застосування штрафних санкцій відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зокрема за пп. 17.1.3, 17.1.4 п.17.1 ст.17 цього Закону.

Згідно приписів статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Та обставина, що контрагентом ( постачальником) були порушені зобовязання не є доказом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди збільшення валових витрат, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань. Проте, таких доказів податковим органом до суду не надано .

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків. Тим більше, що в даному випадку, позивач при оформленні податкової декларації з податку на прибуток за лютий 2010року не міг знати про те, що контрагентами в березні 2010року не будуть задекларовані податкові зобовязання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що працівниками податкового органу, які проводили невиїзну документальну перевірку, в акті від 20.07.2010р. зазначено , що проводилась саме камеральна перевірка. Камеральною вважається перевірка, яка провадиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податковій декларації, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Підпунктом 4.2.2 в) п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання, - контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків.

З акту невиїзної документальної перевірки не вбачається, що результатами перевірки було виявлено арифметичну чи методологічну помилку, а тому посадові особи податкового органу не мали правових підстав для здійснення будь-яких дій щодо коригування податкового обліку платника податку.

Що стосується правомірності дій відповідача по проведенню позапланової перевірки, то відповідно до приписів ст. 11-1Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду.

Крім того, відповідно до п. 4.1 ст. 4 Наказу Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, із змінами і доповненнями (далі - Порядок), у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки. При цьому у разі незгоди із висновками акта перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку.

Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання. За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення суб'єктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень. Зазначений висновок є складовою частиною матеріалів перевірки та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій).

Відповідачем не надано доказів наявності будь-яких, з визначених законом, підстав необхідності проведення позапланової перевірки та не зазначено про них в рішенні про проведення позапланової перевірки. Рішення суду з цього приводу відсутнє, а податкове повідомлення-рішення № 0004631501/1 прийняте Державною податковою інспекцією у м. Житомирі в день складення акту перевірки № 7681/23-1/36169535/0100, 07.10.2010 року, тобто з порушення зазначених вимог Порядку без розгляду та врахування заперечень до акту.

Зважаючи на той факт, що відповідач не надав доказів правомірності свого рішення, що є обовязковим відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані позивачем повідомлення-рішення винесені з порушенням вимог закону та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі та прокурора Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2011 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя

суддя

суддя

І.О.Грибан

Т.Р.Вівдиченко

І.В.Федотов