Постанова № 17877338, 17.08.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2011 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1670/6224/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.

при секретарі Протас О.М.

за участю:

представника позивача - Шмаль О.В., Процюк О.О., Пустової О.А.

представника відповідача - Божинського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2011 року позивач Закрите акціонерне товариство "Джей Ті Інтернешнл Україна"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцію проведена перевірка Закритого акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складено акт № 260/23-308/14372142 від 24.01.2011 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 лютого 2011 року № 0000332301/153 яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем137935 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 34483,75 грн., яке як зазначає позивач прийнято з порушенням вимог чинного законодавства та просить суд його скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до плану - графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання та направлень № 3386/003386 від 17.11.2010 року, № 3960/003960 від 29.12.2010 року державними податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна"(код 14372142) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 пп.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.-7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 Р- № 168/97-ВР (надалі - Закон про ПДВ), що призвело до заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) в розмірі 137 935,00 грн.

- п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року на суму 5 744,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 260/23-308/14372142 від 24.01.2011 року.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 03 лютого 2011 року № 0000332301/153 яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 137935 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 34483,75 грн.

Закрите акціонерне товариство "Джей Ті Інтернешнл Україна" звернулося до Державної податкової адміністрації в Полтавській області зі скаргою за результатом розгляду прийнято рішення № 925/10/25-016 від 15.04.2011 року яким податкове повідомлення - рішення від 03 лютого 2011 року № 0000332301/153 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Державною податковою адміністрацією України за результатом розгляду скарги позивача прийнято рішення № 1203-16125-0115 від 04.07.2011 року яким податкове повідомлення - рішення № 0000122301 від 14.03.2011 року, рішення № 925/10/25-016 від 15.04.2011 року ДПА в Полтавській області залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю дій відповідача позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування прийнятого податкового повідомлення - рішення Кременчуцькою ОДПІ від 03 лютого 2011 року № 0000332301/153.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 №509-ХІІ (із змінами і доповненнями) встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги направлення на перевірку та керуючись ст. 1, 8, 9, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні ”, суд приходить до висновку про правомірність проведення перевірки позивача.

Досліджуючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень Кременчуцькою ОДПІ суд приходить до наступних висновків.

Закрите акціонерне товариство "Джей Ті Інтернешнл Україна" (ідентифікацйний код 14372142) зареєстроване Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 10.06.1993 року за № 15851070009000554.

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 пп.7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 Р- № 168/97-ВР, що призвело до заниження позивачем зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 137 935,00 грн., а саме в зв'язку із придбанням спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту у в рамках зобов'язань з охорони праці понад мінімальні норми встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року № 994. (надала = Перелік)

Як вбачається з матеріалів справи позивачем віднесено до складу валових витрат витрати на придбання додаткових засобів захисту.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 8.12.1994 Р-№ 334/94-ВР (надалі - Закон про прибуток) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток, до валових витрат відносяться витрати на придбання спецодягу та спецвзуття в обсягах, що не перевищують обов'язковий мінімум норм безкоштовної видачі засобів індивідуального захисту, передбачений Переліком.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому формування податкового кредиту не ставиться в залежність від правил формування витрат платника податку.

Таким чином відсутні законні підстави для обмеження податкового кредиту ПДВ при придбанні спецодягу та спецвзуття через те. Що Законом про прибуток встановлено обмеження щодо відрахування витрат на їх придбання у складі валових витрат.

Слід зазначити, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ передбачено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається при поставці товарів (послуг) платником податку-постачальником на вимогу отримувача.

В силу ж вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до Закону про ПДВ, платник податку не може бути позбавлений права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді при наявності належним чином оформлених податкових накладних та за умови використання придбаних товарів в межах господарської діяльності.

Матеріалах справи наявні належним чином оформленні податкові накладні.

Відповідно до колективного договору укладеного між підприємством та його працівниками від 18 січня 2008 року зареєстрованого в Управлінні праці № 18 від 24 січня 2008 року засоби індивідуального захисту, саме спецодяг і спецвзуття використано в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності в встановлених обсягах даним договором.

Відповідно до статуту, довідки АБ з ЄДРПОУ № 275130 Закрите акціонерне товариство "Джей Ті Інтернешнл Україна" видом діяльності за КВЕД є виробництво тютюнових виробів, оптова торгівля тютюновими виробами, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля з лотків та на ринках, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Статтею 3 Господарського кодексу України передбачено, що господарська діяльність це діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до Закону про прибуток господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Суд звертає увагу, що п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону про прибуток встановлює лише обмеження по сумі валових витрат, понесених у зв'язку із забезпеченням працівників спецодягом та спецвзуттям, проте не зазначає, що витрати на охорону праці понад встановлений мінімум не пов'язані із господарською діяльністю.

Як встановлено в судовому засіданні позивач здійснює виробництво продукції із шкідливими умовами праці, керується вимогами Закону України «Про охорону праці»№ від 24-11.1992 2694-ХІІ (надалі -Закон про охорону праці) та Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 року №53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 року за № 446/15137 (надалі - Положення). Відповідно до вказаних нормативно-правових актів, позивач повинен забезпечити працівників за свій рахунок спеціальним одягом та спеціальним взуттям, які забезпечують захист працівників від небезпеки для життя чи здоров'я.

Відповідно до пункту 5.1 Положення, роботодавець не повинен допускати до роботи працівників без спеціального одягу та спеціального взуття.

Відповідно до ст. 8 Закону про охорону праці та п. 1.4 Положення, вказані норми встановлюють для роботодавця обов'язковий мінімум безоплатної видачі спецодягу та спецвзуття, тобто є мінімальними гарантіями, які є предметом обговорення з колективом працівників виходячи із характеру виробництва.

Зокрема, у статті 8 Закону про охорону праці передбачено, що згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Статею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні, і здорові умови праці.

Так, ст.19 Закону про охорону праці встановлено, що витрати на охорону праці не можуть становити менше ніж 0,5 відсотків від фонду оплати праці.

Таким чином витрати на придбання спецодягу та спецвзуття регламентовані Законом про охорону праці та колективним договором.

Крім того, акт перевірки не містить жодних документальних підтверджень щодо негосподарського використання спецодягу та спецвзуття та не спростовано наявні документи для підтвердження їх використання у його господарській діяльності.

Наведене свідчить про те, при здійсненні основного виду господарської діяльності ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" процесу тютюнового виробництва є обовязкове використання спецодягу та спецвзуття його працівниками, а тому придбання даних засобів індивідуального захисту є необхідними та безпосереднім використанням в межах здійснення господарської діяльності.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в результаті відображення в декларації з податку на прибуток вартості спеціального одягу та взуття у графі 4 таблиці 1 до декларації з податку на прибуток “Запаси, використані не в господарській діяльності” спростовується наступним.

З пояснень представника позивача встановлено, що ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна" було здійснено коригування валових витрат щодо спецодягу та спецвзуття через графу 4 таблиці 1 до декларації з податку на прибуток у межах ліміту встановленого Переліком, оскільки форма декларації не дозволяє відобразити коригування іншим шляхом ніж через графу 4. Не відповідність між назвою цієї графи та фактичним змістом відображеної в ній операції позивач здійснив коригування валових витрат не у зв'язку з використанням додаткових засобів захисту в негосподарській діяльності, а у зв'язку з дотриманням встановлених лімітів щодо можливості віднесення витрат на придбання спецодягу та спецвзуття до складу валових витрат.

А відтак відсутні підстави вважати незаконним формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками внесення сум на придбання спецодягу та спецвзуття.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано задекларовано податок на додану вартість, який підлягає віднесенню до податкового кредиту в розмірі 137935,00 грн. та суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за січень 2010 року на суму 5744,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Податковим органом не надано доказів на підтвердження встановленого порушення та не доведено суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000332301/153 від 03 лютого 2011 року.

Стягнути з державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 серпня 2011 року.

СуддяГ.В. Костенко