Постанова № 17877259, 22.08.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа №2a-12061/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          18 серпня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ ПРОМТЕКС»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2010 року №0001322310/3 та №0001312310/3, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що в період з 29.01.2010 року по 17.02.2010 року співробітниками ДПА в Одеській області (далі ДПА) та ДПІ у Приморському районі м.Одеси (далі ДПІ) було проведено планову виїзну перевірку ТОВ „АТ Промтекс»(далі – ТОВ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 22.02.2010 року №78/23-30/13911051, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого було занижено податок на прибуток в сумі 50336,00 грн.; вимог п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на суму 316835,00 грн.. На підставі цього акту перевірки та за наслідками його оскарження ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення від 05.11.2010 року №0001312310/3, яким ТОВ було донараховано податкові зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 75504,00 грн., в тому числі 50336,00 грн. за основним платежем та 25168,00 грн. за штрафними санкціями; та №0001322310/3, яким було донараховано податкові зобов’язання з ПДВ в розмірі 475253,00 грн., в тому числі 316835,00 грн. за основним платежем та 158417,00 грн. за штрафними санкціями. Позивач вважає неправомірними викладені в акті цієї перевірки вказані висновки ДПІ щодо наявності порушень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заяві та додаткових поясненнях (а.с. 3-9, 156-160).

Представник відповідача позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 119-126).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ зареєстровано 20.05.2003 року Приморською райадміністрацією Одеського міськвиконкому та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ.

В період з з 29.01.2010 року по 17.02.2010 року співробітниками ДПА та ДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року (а.с. 62-63).

За наслідками цієї перевірки був складений акт від 22.02.2010 року №78/23-30/13911051, в якому зазначено про порушення ТОВ вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 50336,00 грн.; вимог п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", що призвело до заниження ПДВ на суму 316835,00 грн. (а.с. 15-61).

Вказаний висновок було обґрунтовано зокрема тим, що станом на 01.07.2008 року по бухгалтерському обліку ТОВ мало кредиторську заборгованість перед постачальниками СПД ОСОБА_1 на суму 71620 грн., СПД ОСОБА_2 на суму 48643,68 грн., підприємством «Елло Фэтс»(Росія) на суму 68413,96 грн., а також перед підприємством «ICAM S.R.L»(Італія) на суму 12664,88 грн., а усього на суму 201343 грн.. В третьому кварталі 2008 року вказана заборгованість позивачем була списана, як така, що визнана безнадійною, та включена до складу валового доходу, але у порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ТОВ не були зменшені валові витрати на вказану суму, що призвело до завищення валових витрат та відповідно до заниження податку на прибуток на суму 50336,00 грн.. Крім цього, в порушення вимог п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" у перевіряємому періоді позивачем було здійснено реалізацію товарів за ціною, нижчою ніж звичайна ціна на ці товари, якою є задекларована у ввізних митних деклараціях ціна при імпорті цих товарів на територію України, що призвело до заниження податкових зобов’язань з ПДВ на суму 139266 грн.. Крім цього, в порушення вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" у перевіряємому періоді ТОВ включило до свого податкового кредиту ПДВ по податковим накладним попередніх звітних періодів, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 177569 грн.. Вказані порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість" призвели до заниження ПДВ на суму 316835 грн..

На підставі цього акту перевірки та за наслідками його оскарження ДПІ прийняла податкові повідомлення - рішення від 05.11.2010 року №0001312310/3, яким ТОВ були донараховані податкові зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 75504,00 грн., в тому числі 50336,00 грн. за основним платежем та 25168,00 грн. за штрафними санкціями; та №0001322310/3, яким були донараховані податкові зобов’язання з ПДВ в розмірі 475253,00 грн., в тому числі 316835,00 грн. за основним платежем та 158417,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 13-14).

Суд вважає вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства ТОВ необґрунтованими, з наступних підстав.

Судом встановлено, що станом на 01.07.2008 року по бухгалтерському обліку ТОВ мало кредиторську заборгованість перед постачальниками СПД ОСОБА_1 на суму 71620 грн., СПД ОСОБА_2 на суму 48643,68 грн., підприємством «Елло Фэтс»(Росія) на суму 68413,96 грн., а також перед підприємством «ICAM S.R.L»(Італія) на суму 12664,88 грн., а усього на суму 201343 грн..

В третьому кварталі 2008 року вказана заборгованість позивачем була списана, як така, що визнана безнадійною, та включена до складу валового доходу, що не заперечували в судовому засіданні сторони (а.с.64-70).

          Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          Згідно п.п.5.2.1 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

          З аналізу вказаних норм вбачається, що до складу валових можуть бути віднесені будь-які витрати, здійснені (нараховані) як компенсація за отримані платником товари (послуги), пов’язані з його господарською діяльністю.

          Разом з тим судом встановлено, що позивачем не здійснювалася оплата за отримані від вказаних контрагентів товари (послуги), і в ході розгляду справи відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження віднесення вказаних коштів до складу валових витрат та їх декларування у податковій звітності (а.с. 96-103).

          З урахуванням викладеного суд вважає помилковими висновки ДПІ про завищення позивачем валових витрат на суму 201343 грн. та відповідно заниження податку на прибуток в розмірі 50336,00 грн., оскільки останній не повинен був зменшувати валові витрати на вказану суму при списанні безнадійної заборгованості по вказаним контрагентам у зв’язку з тим, що ці витрати у попередніх періодах позивачем не відносились до валових та не декларувалися.

Крім цього, відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п.п.7.5.1 п.7.2 ст.7 цього Закону.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що за наслідками господарської діяльності позивачем були отримані від його контрагентів податкові накладні на загальну суму ПДВ в розмірі 177569 грн..

Таким чином, з моменту отримання ТОВ зазначених податкових накладних у нього виникло право на включення ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту.

          Відповідно до ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

У зв’язку з тим, що вказані податкові накладні були отримані не у звітних періодах і позивач не скористався правом на включення зазначеного ПДВ у сумі 177569 грн. до податкового кредиту у звітних періодах , тобто коли таке право у позивача виникло, відповідно до зазначеної норми ця сума ПДВ була включена до податкового кредиту у наступних податкових періодах, що підтверджується реєстрами отриманих податкових накладних та відповідними податковими деклараціями (а.с. 71-95, 189-231).

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс вказаний ПДВ в сумі 177569 грн. по податковим накладним, отриманим не у звітних податкових періодах, до податкового кредиту та відобразив цей ПДВ у податкових деклараціях наступних податкових періодів.

          Крім цього, відповідно до п.4.1. ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з п.п.7.4.1. ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до положень п.п.1.20.1. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З аналізу вказаних норм вбачається, що при реалізації товарів на території України база оподаткування визначається виходячи з договірної вартості цих товарів, яка не нижча звичайної ціни на такі товари, яка не є тотожною митній вартості цих товарів, визначеної при ввезенні цих товарів на територію України.

З урахуванням викладеного, суд вважає безпідставними висновки відповідача про реалізацію позивачем товарів на цінами, нижчими ніж звичайні, що призвело до заниження бази оподаткування у перевіряємому періоді на 696328 грн. та відповідно до заниження податкових зобов’язань з ПДВ на суму 139266 грн., оскільки при здійсненні позивачем реалізації товару на території України звичайна ціна цих товарів не може визначатися рівнем митної вартості цих товарів при їх ввезенні в Україну.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток в сумі 75504,00 грн., в тому числі 50336,00 грн. за основним платежем та 25168,00 грн. за штрафними санкціями, та про донарахування податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 475253,00 грн., в тому числі 316835,00 грн. за основним платежем та 158417,00 грн. за штрафними санкціями, відповідач діяв не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки ці рішення були прийняті на підставі необґрунтованих висновків ДПІ.

На підставі викладеного суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача про скасування спірних податкових повідомлень-рішень в повному обсязі.

При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", оскільки відповідно до вказаної норми звернення платника податку до органів ДПС з заявою та скаргою є не обов’язком такого платника, а його правом, яке виникає лише у випадку невидачі його контрагентом податкової накладної, або видачі такої накладної з порушенням.

          Крім цього, право на уточнення платником податку розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що і було зроблено позивачем, було передбачене діючим на час виникнення правовідносин законодавством, зокрема положеннями ч.2 п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і це право не залежало від використання платником права, передбаченого п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на вимоги п.4.3 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість" при визначенні звичайної ціни, оскільки вказана норма регулює операції виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операції, в тому числі операцій з продажу товарів на території України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог про скасування спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Разом з тим, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині визнання протиправними спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки права позивача в повному обсязі поновлюються шляхом скасування цих рішень саме з підстав їх протиправності, і на думку суду додаткове визнання їх протиправними є зайвим.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Законом України „Про податок на додану вартість", Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами”, Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ ПРОМТЕКС»задовольнити частково.

          Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 05.11.2010 року №0001322310/3 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «АТ ПРОМТЕКС» суми податного зобов’язання по ПДВ в розмірі 475253 грн. та від 05.11.2010 року №0001312310/3 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «АТ ПРОМТЕКС» суми податного зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 75504 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          Суддя А.Г.Федусик

22 серпня 2011 року