Постанова № 17877256, 22.08.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/2587/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі Кулішенко Є.С.

за участю: представника військової прокуратури Одеського гарнізону -

ОСОБА_2 (за довіреністю);

представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю);

позивач ОСОБА_4 не зявилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 до військової частини А 2171 про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_4 до військової частини А2171, в якому просить визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_4 заборгованості по грошовій компенсації за речове майно на суму 113 грн. 80 коп. та невидачі речового майна в натуральному вигляді на суму 3589 грн. 10 коп. та зобовязати відповідача виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію за речове майно на суму 113 грн. 80 коп. та видати речове майно в натуральному вигляді на суму 3589 грн. 10 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокоруроською перевіркою діяльності службових осіб військової частини А2171 було виявлено порушення вимог законодавства про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей у відношенні ОСОБА_4. Так, у позові зазначається, що ОСОБА_4 проходила військову службу за контрактом у військовій частині А2171, та згідно наказу командира військової частини № 157 від 11.08.2009 року була звільнена з військової служби з правом насіння військової форми (одягу) та виключена зі списків особового складу частини. При цьому, при звільненні ОСОБА_4 з військової служби їй не було виплачено грошову компенсацію за не отримане речове майно під час служби в сумі 113,8 грн. та невидано речове майно в натуральному вигляді на суму 3589,1 грн. відповідно до довідки № 51. Позивач зверталась до командування частини із письмовою заявою про видачу грошової компенсації замість речового майна та речове майно у натуральному вигляді, що підлягає видачі їй відповідно до довідки № 51. Листом командира військової частини А2171 від 02.12.2010 року позивачу було повідомлено, що він має право на отримання грошової компенсації за речове майно у розмірі 113,80 грн. та речового майна в натуральному вигляді на суму 3589 грн., та зазначено, що військова частина є розпорядником бюджетних коштів третього ступеня, тобто може здійснити виплату грошової компенсації замість речового майна в разі надходження коштів з вищестоящого довольчого органу (м. Вінниця), а у разі незгоди з отриманою відповіддю, ОСОБА_4 має право звернутися за захистом своїх прав до суду.

Представник військової прокуратури Одеського гарнізону у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та уточненні до неї, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позивач до судового засідання не зявилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином та своєчасно, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи, але від неї надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що відповідно до абзацу абз. 3 п. 1.4 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 590 від 12.11.2010 року, військова частина А2171 являється є розпорядником коштів Державного бюджету України третього ступеня (нижчого рівня), тобто проводить розрахунки, при надходженні коштів вищого рівня, а саме з Головного командування Повітряних сил Збройних сил України (м. Вінниця), якому підпорядкована військова частина А2171. Оскільки кошти до військової частини А2171 на оплату грошової компенсації вищестоящим командуванням не направлялись, вини відповідача у виникненні заборгованості перед позивачем немає, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника військової прокуратури Одеського гарнізону та представника відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до ст. 121 Конституції України представництво інтересів громадян та держави у суді покладається на органи прокуратури України.

Згідно ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення (ч. 5).

Відповідно до розділу XII «Прикінцевих положень»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 року № 2453-VI та Закону України від 2 грудня 2010 року № 2748-VI «Про внесення змін до розділу XII «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»до юрисдикції адміністративних судів було передано та вилучено із цивільної юрисдикції спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Таким чином у вищенаведеній правовій нормі КАС України відсутнє положення щодо підсудності адміністративних справ щодо спорів фізичних осіб з приводу видачі речового майна у натуральному вигляді або компенсації замість нього.

Крім того ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ право військовослужбовців на видачу речового майна у натуральному вигляді або компенсації замість нього не відноситься до пільг військовослужбовців, що закріплені цим Законом.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 18 КАС України у разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

З огляду на вищевикладене, суд вважає що адміністративна справа за позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 до військової частини А-2171 про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_4 заборгованості по грошовій компенсації за речове майно на суму 113 грн. 80 коп. та невидачі речового майна в натуральному вигляді на суму 3589 грн. 10 коп. та зобовязати виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію за речове майно на суму 113 грн. 80 коп. та видати речове майно в натуральному вигляді на суму 3589 грн. 10 коп. підсудна Одеському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що наказом т.в.о. командира військової частини А2171 підполковника Терещенко О.М. від 11.08.2009 року № 157, старшого солдата ОСОБА_4 старшого телеграфіста апаратної П-238ТК телеграфного відділення телеграфно-телефонного центру батальйону звязку звільнено з військової служби у відставку за пунктом «б»ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу»(за станом здоровя) та з 11.08.2009 року виключено зі списків особового складу частини. У даному наказі також зазначено щодо виплати ОСОБА_4 премії, передбаченої наказом МО України від 11.06.2008 року № 260 у розмірі 10 % від посадового окладу та надбавки за виконання особливих завдань у розмірі 50% за період з 01 по 11 серпня 2009 року та виплати вихідної допомоги при звільненні за 20 повних календарних років (а.с. 10).

Згідно довідки № 51, виданої помічником командира військової частини А2171 з ФЕР капітаном Шматок А.І. та начальником речової служби військової частини А2171 капітаном Алтипіним О.А. на одержання грошової компенсації та майна на суму замість предметів, що підлягає видачі, на підставі наказу командира військової частини А2171 від 11.08.2009 року № 157, зазначається, що ОСОБА_4 належить виплатити грошову компенсацію за речове майно до 11.03.2000 року на загальну суму 113,80 грн., та після 11.03.2000 року видати речове майно у натуральному вигляді на загальну суму 3589,1 грн. (а.с. 11).

Як встановлено судом, вказані суми грошової компенсації, а також речове майно ОСОБА_4 відповідачем видано не було, що також підтверджується листом командира військової частини А 2171 полковника Лабунець В.О. від 02.12.2010 року № 1872, в якому зазначається, що військова частина є розпорядником бюджетних коштів третього ступеня, тобто може здійснити виплату грошової компенсації замість речового майна в разі надходження коштів з вищестоящого довольчого органу (м. Вінниця) (а.с. 12).

Судом також встановлено, що згідно з планом, затвердженим заступником військового прокурора Одеського гарнізону майором юстиції В.Л. Лузан від 03.03.2011 року, військовою прокуратурою Одеського гарнізону було проведено перевірку додержання службовими особами військової частини А2171 вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та інших виданих на його розвиток нормативно-правових актів. Вказаною перевіркою виявлено порушення службовими особами військової частини А2171 законодавства України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, відносно громадянки ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України»від 06.12.1991 року №1934-XII Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію за них (в редакції Закону чинній до внесення відповідних змін Законом України № 328-V від 03.11.2006 року).

Крім того, згідно з п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»від 28.10.2004 року № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Разом з тим, п. 2 ст. 1 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17 лютого 2000 року № 1459-III з 11.03.2000 року призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011-XI в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.

Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(в редакції Закону України від 03.11.2006 року) з 01.01.2007 року відновлено видачу грошової компенсації військовослужбовцям Збройних сил України за належне до видачі речове майно, а саме ч. 2 ст. 9-1 зазначеного Закону передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Однак пунктом 59 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»зупинено на 2007 рік, а відповідно до підпункту 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ч. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»виключено.

22 травня 2008 року зміни, внесені підпунктом 3 пункту 67 розділу II Закону України від 28 грудня 2007року № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Таким чином, норми пункту 2 статті 9-1 Закону після прийняття Конституційним Судом вказаного вище рішення відновили свою дію в редакції до внесення змін (виключення зазначеного пункту) згідно із Законом України від 28 грудня 2007року № 107-VI.

Таким чином, з урахуванням того, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 року № 1459-III не скасовано та неконституційним не визнано, що свідчить про його чинність, позивач має право на отримання грошової компенсації замість речового майна за період до 11.03.2000 року та на отримання речового майна у натуральному вигляді за період після 11.03.2000 року згідно виданої військовою частиною А-2171 довідки № 51 на одержання грошової компенсації та майна на суму замість предметів, що підлягає видачі старшому солдату ОСОБА_4

Наказом Міністра оборони України від 31.01.2006 року № 45 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444»затверджений Порядок відпуску речового майна військовим частинам та застосування норм забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України речовим майном у мирний час.

Згідно з п. 3.1.12 вказаного Порядку грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Суд вважає, що реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, у випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень Закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується Закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідачем в порушення приписів чинного законодавство позивачу не виплачено грошову компенсацію за речове майно на суму 113 грн. 80 коп. за період до 11.03.2000 року та не видано речове майно в натуральному вигляді на суму 3589 грн. 10 коп. за період після 11.03.2000 року, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності військової частини А2171 щодо невиплати ОСОБА_4 грошової компенсації та невидачі речового майна у натуральному вигляді відповідно до довідки № 51 на одержання грошової компенсації та майна на суму замість предметів, що підлягає видачі старшому солдату ОСОБА_4

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності суд вважає, що позовні вимоги військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 до військової частини А-2171 про визнання протиправною бездіяльності військової частини А 2171 щодо не виплати ОСОБА_4 заборгованості по грошової компенсації за речове майно на суму 113 грн. 80 коп. та невидачі речового майна в натуральному вигляді на суму 3589 грн. 10 коп., зобовязання військову частину А2171 виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію за речове майно на суму 113 грн. 80 коп. та видати речове майно в натуральному вигляді на суму 3589 грн. 10 коп. відповідно до довідки № 51 від 06.07.2009 року обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню у повному обсязі.

Ккеруючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах ОСОБА_4 до військової частини А 2171 про визнання протиправною бездіяльності військової частини А 2171 щодо невиплати ОСОБА_4 заборгованості по грошовій компенсації за речове майно на суму 113 грн. 80 коп. та невидачі речового майна в натуральному вигляді на суму 3589 грн. 10 коп. та зобовязання військову частину А 2171 виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію за речове майно на суму 113 грн. 80 коп. та видати речове майно в натуральному вигляді на суму 3589 грн. 10 коп. задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2171 щодо невиплати ОСОБА_4 заборгованості по грошовій компенсації за речове майно на суму 113 грн. 80 коп. та невидачі речового майна в натуральному вигляді на суму 3589 грн. 10 коп.

Зобовязати Військову частину А 2171 (м. Одеса, Овідіопольська дорога, 8, код ЄДРПОУ 08309566) виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію за речове майно у розмірі 113 грн. 80 (сто тринадцять гривень 80 копійок).

Зобовязати Військову частину А 2171 (м. Одеса, Овідіопольська дорога, 8, код ЄДРПОУ 08309566) видати ОСОБА_4 речове майно в натуральному вигляді на суму 3589 грн. 10 коп. (три тисячі пятсот вісімдесят девять гривень 10 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 22 серпня 2011 року.

Суддя О.М.Соколенко