Постанова № 17877196, 19.08.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/3490/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Бжассо В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА СЕРВІС»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000641610 від 04.05.2011 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА СЕРВІС»звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000641610 від 04.05.2011 року, складеного на підставі акта перевірки №141/16-1/30251215/18 від 14.04.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в акті перевірки №141/16-1/30251215/18 від 14.04.2011р., на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000641610 від 04.05.2011 року про донарахування податку на додану вартість з товарів вироблених в Україні за основним платежем на суму - 78162,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі –19540,65 грн., відповідачем необґрунтовано зроблений висновок про те, що через відсутність у ТОВ «Транс нафта 2009»необхідних умов для ведення господарської діяльності (складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності) угода про постачання нафтопродуктів, укладена між ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»та ТОВ «ТРАНС НАФТА 2009»має ознаки нікчемності відповідно ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України. Позивач зазначив, що угода між ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»та ТОВ «ТРАНС НАФТА 2009»є укладеною та реальне настання правових наслідків за договором постачання підтверджується накладною №32017023 та актом приймання-передачі №0161 від 05.01.2011р. до договору постачання нафтопродуктів №Т4-2010 від 02.03.2010 р., який підписано двома сторонами за договором, факт оплати підприємством отриманого товару підтверджується платіжними дорученнями №ВСО20450 від 30.12.2010р., №ВСО21234 від17.01.2011р. Окрім того, позивач зазначив, що відповідачем в порушення п.20.1.1. ст. 20 Податкового кодексу України направлено поштою повідомлення, датоване 13.04.2011 про проведення перевірки, яка призначена на 14.04.2011 року. Таким чином, як вважає позивач, ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»та ТОВ «ТРАНС НАФТА 2009»не було допущено порушень п.п.7.4.,7.4.1, 7.4.4 ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість»та докази таких порушень відсутні, тому дії СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі є незаконними, рішення прийняте в результаті цих дій є таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у письмових запереченнях та пояснив, що СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000641610 від 04.05.2011 року та відповідно підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступні обставини та факти.

ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»зареєстровано Овідіопольською районною державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію зареєстровано 25.12.1998 року за № 1543120 0000 000427, перереєстроване 23.03.2009 року.

Відповідно довідки Відділу статистики в Овідіопольському районі Одеської області, одним із видів діяльності ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»є роздрібна торгівля пальним (50.50.0).

На підставі отриманої інформації від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, наказу СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі №253 від 13.04.2011 року та повідомлення №14393/10/16-1 від 13.04.2011 року головними державними податковими ревізорами-інспекторами відділу податкового супроводження підприємств паливно-енергетичного комплексу чорної та кольорової металургії СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»з ТОВ «ТРАНС НАФТА 2009»за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт №141/16-1/30251215/18 від 14.04.2011р., відповідно до якого перевіряючими зроблений висновок щодо порушення ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(чинний на момент виникнення спірних правовідносин) із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму податкового кредиту всього у розмірі 78162,59 грн., у т.ч. по періодах: грудень 2010 року - 78162,59 грн. (а.с.32-27).

Не погоджуючись з зазначеним актом, позивач надав до СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі заперечення на акт №141/16-1/30251215/18 від 14.04.2011р., в яких просив виключити з акту перевірки дані щодо нікчемності угоди, укладеної між ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»та ТОВ «ТРАНС НАФТА 2009»та висновки, зроблені з такого твердження.

На підставі акту перевірки №141/16-1/30251215/18 від 14.04.2011р, СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі 04.05.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000641610 , яким визначено зобов’язання з ПДВ у сумі 97703,24 грн., з яких за основним платежем у сумі - 78162,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі - 19540,65 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить його скасувати.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно п.п. 20.1.1. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, серед іншого, запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Повідомлення про проведення перевірки від 13.04.2011р. №14393/10-16-1 направлено ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»13.04.2011р. поштою, крім того підприємство було повідомлено про проведення перевірки телефонограмою від 13.04.2011р.(а.с.57-58).

Перевіркою встановлено, що за грудень 2010 року ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»подано до СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі Декларацію податку на додану вартість (№90064-7461 від 20.01.2010р.), в якій задекларовано податковий кредит у сумі 11491703 грн., одним із постачальників ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»є ТОВ «Транс Нафта 2009».

ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»до податкового кредиту грудня 2010 року була включена сума ПДВ у розмірі 78162,59 грн. по контрагенту ТОВ «Транс нафта 2009». Останнім до податкових зобов’язань з ПДВ включено у грудні 2010 року суму у розмірі 78162,59 грн. по контрагенту ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС».

Перевіряючі в Акті перевірки посилаються на порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР, відповідно до якого якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Зазначені висновки відповідача обґрунтовуються Довідкою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №341/23-20-36791933 від 07.04.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб’єкта господарювання ТОВ «Транс Нафта 2009»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2010 року, з якої вбачається, що загальна чисельність працюючих у ТОВ «Транс Нафта 2009»у 2010 році склала 1 особа, за даними податкової звітності (форма 1 -ДФ) основні засоби у ТОВ «Транс Нафта 2009»обліковуються на балансі у сумі 25,0 тис. грн., значення в р.4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів»в декларації відсутні. Оскільки ТОВ «Транс Нафта 2009»не має складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, перевіряючі дійшли висновку, що вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно із контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. З урахуванням наведеного контролюючий орган дійшов висновку, що згідно ч.ч.1,5 ст. 203 п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України зазначена угода має ознаки нікчемності, що в свою чергу відповідно до ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. З зазначеними висновками суд не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку вищезазначеного договору. Зобов’язання за договором між ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»та ТОВ «Транс нафта 2009»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких залучено до матеріалів справи.

Таким чином доводи відповідача щодо направленості діяльності ТОВ «Транс нафта 2009»на ухилення від сплати податків, а у зв’язку з цим і нікчемності угоди укладеної Позивачем з вказаним підприємством, судом до уваги не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (чинний на момент виникненн спірних правовідносин, надалі Закон 168/97-ВР) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. Закону 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з пп.7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб’єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Суд вважає, що вказані висновки в Акті перевірки не ґрунтуються на Законі, оскільки відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг). Вказані вимоги Закону не ставлять право на податковий кредит платника податків в залежність від виконання контрагентом своїх податкових зобов’язань.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо—безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (ч. 3 пп. 7.2.3. та пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Зі змісту пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону слідує, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

          Судом встановлено, між ТОВ «Транс нафта 2009»(Продавець) та ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»(Покупець) був укладений договір №Т4-2010 від 02.03.2010 року, згідно умов якого Продавець зобов’язується поставляти та передавати у власність, а Покупець приймати та оплачувати нафтопродукти окремими партіями. Між ТОВ «Транс нафта 2009»та ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС»укладено додаткову угоду №27 до договору постачання №Т4-2010 від 02.03.2010 року, відповідно до якої загальна сума вартсоті партії товару складає 524404,80 грн.(а.с.6-9).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Транс нафта 2009»та ТОВ «ВЕСТА-СЕРВІС» повністю дотримано вимоги, встановлені ст.203 Цивільного кодексу України та досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

В підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано до суду: залізничну накладну №32017023 та акт приймання-передачі до договору постачання нафтопродуктів №0161 від 02.03.2010р. №Т4-2010, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками. Оплата здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №ВСО20450 від 30.12.2010р., №ВСО21234 від17.01.2011р., засвідченими печаткою банківської установи; рахунком-фактурою на загальну суму 524404,80 грн., виданим Продавцем для сплати та не заперечується контролюючим органом, як вбачається з акту перевірки (а.с.10-13).

          Таким чином, позивачем надані до суду первинні документи, які підтверджують здійснення ним господарської операції з поставки нафтопродуктів за угодою, укладеною з ТОВ «Транс Нафта 2009».

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача стосовно того, що наявність у покупця товарів, робіт, послуг належним чином оформлених документів, необхідних відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»для віднесення відповідних сум до податкового кредиту, зокрема виписаних податкових накладних не є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, оскільки податкові накладні виписані суб’єктом господарювання, який не сформував свої податкові зобов’язання, не подавав до контролюючого органу податкові декларації та не узгоджував такі суми з державою, що в свою чергу прямо суперечить ст. 67 Конституції України, згідно яких кожен зобов’язаний неухильно сплачувати податки та збори з огляду на наступне.

Відповідачем жодним чином не підтверджені відомості, викладені в акті перевірки контрагента позивача щодо відсутності у нього необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності. По-перше, інформація про загальну чисельність працюючих у ТОВ «Транс нафта 2009»у складі однієї особи, складських приміщень та виробничих потужностей не підтверджується первинними документами. Акт перевірки є лише документом, що засвідчує виявлені в ході перевірки обставини, однак, не представляє собою доказову базу на підтвердження тих чи інших обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. По-друге не є підставою для визнання нікчемною угоди у разі якщо контрагент за такою угодою неналежним чином оформляє податкову звітність. По-третє, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв’язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. При цьому, суд враховує, що позивач та його контрагент на час спірних правовідносин були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку.

Відповідно до пунктів 1.7. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 (чинний на момент проведення перевірки), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Окрім того, позивачем надані до суду первинні документи, які підтверджують господарські відносини між вказаними суб’єктами господарювання та відповідно спростовують наведені в акті перевірки висновки податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту внаслідок порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Транс нафта 2009», суб’єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд вважає безпідставними висновки СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі щодо нікчемності договору постачання №Т4-2010, укладеного між ТОВ «ВЕСТА СКЕРВІС»та ТОВ «Транс нафта 2009»від 02.03.2010р.

          З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі неправомірно донараховано ТОВ «ВЕСТА СЕРВІС»податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 78162,59 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції з цього податку в сумі 19540,65 грн.

          Частиною другою ст.71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач –СДПІ по роботі з ВВП у м. Одесі, заперечуючи проти адміністративного позову, не надав суду відповідні належні докази в підтвердження правомірності та ґрунтовності винесення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення –рішення №0000641610 від 04.05.2011 року.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, з урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА СЕРВІС» правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

           Керуючись ст.ст. 2, 9, 69,70, 71,94,122,158-163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА СЕРВІС»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Одесі, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у м. Одесі №0000641610 від 04.05.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТА СЕРВІС» судовий збір у розмірі 3, 40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Суддя/підпис/:

З оригіналом згідно:

Суддя:                    

19 серпня 2011 року