Постанова № 17877145, 25.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:45 год.

25.02.2011 р.справа № 2а-5383/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність № 21/01-11 від 21.01.11 р.,

представників відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 352/9/10-224 від 13.01.11 р., ОСОБА_3, довіреність № 352/9/10-224 від 13.01.11 р.,

представника третьої особи: не прибув,

прокурора: Дзюбан О.В., посвідчення № 253 видане 26.03.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомпублічного акціонерного товариства "ЮГцемент", вул. Промислова, 9, смт. Ольшанське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57113 доДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області, вул. Веселинівська, 50, м. Миколаїв, 54036 третя особаТОВ Дікергофф "Україна", вул. Червонопрапорна, 26, м. Київ 83, 03083 проскасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.10 р. № 0000162301/0, № 0000192301/0, № 0000202301/0 В С Т А Н О В И В: До суду з адміністративним позовом звернулось публічне акціонерне товариство "Югцемент" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області (далі - відповідач). Позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.10 р. № № 0000162301/0, 0000192301/0 та 0000202301/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за договором ним отримані управлінські послуги, у ціні яких сплачено податок на додану вартість. Фактичне отримання управлінських послуг, на думку позивача, підтверджується Актами здачі-прийняття робіт, а тому ним вірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість. Також, позивач посилається на порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в частині викладення порушень.

Відповідач адміністративний позов не визнав та подав суду письмові заперечення (т. 1, а. с. 38-45), з яких слідує, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень послугувало включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за управлінськими послугами, отримання яких та використання у господарській діяльності не підтверджено документально, адже відповідач вважає, що Акти здачі-прийняття робіт не містять даних, які дозволяють визначити вид та вартість таких управлінських послуг.

Оскільки відповідач заперечує проти адміністративного позову, статтею 71 ч. 2 КАС України, на нього покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи.

За клопотанням позивача, ухвалою суду 04.11.10 р. до участі у справі залучено третю особу яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ з іноземними інвестиціями «Дікергофф (Україна)»(далі - ТОВ «Дікергофф»), представник якої у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити адміністративний позов з підстав наведених у ньому.

На підставі повідомленні про вступ прокурора у справу від 15.10.10 р. № 05-1716-16 (т. 1, а. с. 50), у розгляді даної адміністративної справи взяв участь прокурор, який підтримав заперечення відповідача та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відповідності до вимог ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 25.02.11 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір між сторонами, судом взято до уваги наступне.

21.05.10 р. відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.08 р. до 31.12.09 р., валютного та іншого законодавства за той же період, за результатами якої відповідач склав Акт від 21.05.10 р. № 627/23-00293031 (далі - Акт перевірки) (т. 1, а. с. 179-250, т. 2, а. с. 1-94).

На підставі результатів перевірки, 31.05.10 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000162301/0 (а. с. 30), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 674667,0 грн., а також застосовано штрафну санкцію у сумі 337,333,5 грн., № 0000192301/0 (а. с. 29), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 704000,0 грн. та № 00001202301/0 (а. с. 31), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2775174,0 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.10 р. № 0000162301/0 та № 0000192301/0 (а. с. 29), суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень стало безпідставне, як на думку відповідача, включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з отриманих управлінських послуг від ТОВ «Дікергофф».

Так, 10.04.08 р. позивач уклав з ТОВ «Дікергофф»договір про надання управлінських послуг № 8-70 (т 1, а. с. 13-15).

З урахуванням додаткової угоди № 1 до зазначеного договору (т. 1., а. с. 117-119) його предметом є надання ТОВ «Дікергофф»позивачу щомісячного комплексу управлінських послуг, які зазначені у додатку № 1 до договору (т. 1, а. с. 16-17), зокрема: консультаційні послуги технічного характеру, консультаційні послуги ведення фінансової документації, консультаційні послуги з кадрової політики, надання маркетингових послуг, послуг у сфері інформаційних технологій, надання юридичних послуг.

Відповідно до п. 3.1 договору та додатку № 2 (т. 1., а. с. 120), щомісячна вартість управлінських послуг за договором дорівнює 528000,0 грн., у тому числі податок на додану вартість 88000,0 грн.

Наводячи доводи про отримання управлінських послуг за договором, позивач надав суду Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1, а. с. 158-178).

Дослідивши такі Акти у судовому засіданні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Окрім загального визначення «управлінські послуги»та періоду за який вони надавались, дані Акти не містять будь-якої іншої інформації, яка б надавала можливість визначити, які саме управлінські послуги були надані позивачу, встановити вартість окремих послуг, з яких складається загальна сума за кожним Актом.

Посилання представників позивача на наявність додатку № 1, у якому перелічені види управлінських послуг, які надаються за договором, як на обставину, яка позбавляє необхідності зазначати у Актах конкретні види отриманих управлінських послуг, суд не приймає до уваги з огляду на таке.

Згідно ст. 9 ч. 1, 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оскільки у даному випадку, саме Акти є первинним документом, який повинен підтверджувати виконання сторонами зобовязань за договором, на переконання суду кожен Акт повинен був містити дані про вид отриманих управлінських послуг, адже у додатку, на який посилається позивач, послуги згруповані у певні види, зокрема: консультаційні послуги технічного характеру, консультаційні послуги ведення фінансової документації, консультаційні послуги з кадрової політики, надання маркетингових послуг, послуг у сфері інформаційних технологій, надання юридичних послуг, кількість таких послуг у звітному періоді, вартість кожної послуги та таке інше.

Відповідно до ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент проведення перевірки позивача, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз зазначеної норми Закону дає підстави суду стверджувати, що без наявності документів, які підтверджують отримання послуг, вартість таких послуг не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Крім того, суд критично відноситься до вартості таких управлінських послуг, яка щомісяця становіть більше ніж півмільйона гривень.

Таким чином, відповідач вірно дійшов висновку про те, що Акти не є належними документами, які підтверджують отримання позивачем управлінських послуг, у зв'язку із відсутністю у них даних про вид, характер, кількість управлінських послуг, вартості кожної окремої послуги.

У зв'язку із цим відповідач вірно прийняв податкові повідомлення-рішення № 0000162301/0 (а. с. 30), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 674667,0 грн., а також застосовано штрафну санкцію у сумі 337,333,5 грн. та № 0000192301/0 (а. с. 29), яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 704000,0 грн., а тому такі податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Вирішуючи вимогу позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.10 № 00001202301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2775174,0 грн., суд враховує наступне.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині, позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказ Державної податкової адміністрації України від 10.08.05 р. № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205, чинного на момент проведення перевірки позивача, (далі - Порядок № 327).

На думку позивача, виявлені під час перевірки порушення викладені у Акті перевірки нечітко та незрозуміло, відсутнє посилання на первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, що є порушенням п. 2.3.2. Порядку № 327. Також позивач зазначає, що у оскарженому податковому повідомленні-рішенні відсутні посилання на норми законодавства, порушення яких допущені позивачем, що суперечить приписам Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.01 р. № 253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.03 р. за № 467/7788, чинного на час перевірки позивача, (далі - Порядок № 253).

Суд знаходить доводи позивача такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Досліджений у судовому засіданні Акт перевірки дозволяє суду дійти висновків про те, що він складеній у відповідності до вимог Порядку № 327, а посилання позивача на таке порушення носять формальний характер.

Суд погоджується з тим, що у оскарженому податковому повідомлені-рішенні від 31.05.10 № 00001202301/0 відсутнє посилання на норми Закону України "Про податок на додану вартість", але це не є порушенням з огляду на наступне.

Так, ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.7. "а" Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не допущено порушень законодавства, під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 31.05.10 № 00001202301/0.

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд вважає, що відповідач довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, у той час як обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а за таких обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

1 березня 2011 р.

СуддяА. О. Мороз