Постанова № 17876835, 12.08.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2011 року 09:38 Справа № 2а-0870/5372/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання Приймаку Є.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД», м. Запоріжжя

до:Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

про:визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та визнання суми зобовязань неузгодженою

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 1 від 28.07.2011

від відповідача:ОСОБА_2, довіреність № 3528/10/10-010 від 30.05.2011

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» (далі позивач) звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 17.12.2010 № 0007861600/0 та від 31.03.2011 № 0000241600; визнати суму грошових зобовязань ТОВ «Крокус ЛТД» по вищевказаним податковим повідомленням-рішенням не узгодженою.

В обґрунтування позову посилається на те, що перевіряючим в порушення вимог ст. 7 наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» та п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині визначення виду проведеної перевірки ТОВ «Крокус ЛТД». Також вказує, що перевіряючими невірно визначені підстави для проведення перевірки, оскільки проводити документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларацій за березень-червень 2009 року у листопаді-грудні 2010 року жодних підстав не було. Позивач зазначає, що ДПА у Запорізькій області також безпідставно було збільшено суму штрафних санкцій з посиланням на те, що фактично ДПІ у Жовтневому районі була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Крокус ЛТД», оскільки тоді складений акт перевірки не відповідає вимогам наказу ДПА України № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». Крім того, посилається на те, що на виконання умов укладеного між ТОВ «Крокус ЛТД» та ПП «Картас» договору від 01.07.2007 № 01-07/07, ПП «Картас» відвантажило в адресу позивача будівельні матеріали в асортименті відповідно до податкової накладної від 20.09.2007 № 003482009 на загальну суму ПДВ 165810,97 включено до складу податкового кредиту з ПДВ у червні 2009 року. Вказує, що в додатках № 5 до податкових декларацій з ПДВ за березень, травень, червень 2009 товариством не вірно було вказано період виписки податкових накладних по ПП «Картас», що є порушенням порядку заповнення додатку № 5 податкової декларації з ПДВ, а жодним чином не може позбавити підприємство від права на нарахування податкового кредиту з ПДВ. Стверджує, що на час укладення договору та його фактичного виконання ПП «Картас» було зареєстровано в установленому законом порядку, мало статут, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку з облстату, а також свідоцтво платника ПДВ, а тому мало право здійснювати господарську діяльність. Таким чином, на думку позивача, висновки перевірки, не відповідають вимогам діючого законодавства, є безпідставними та такими що порушують права позивача.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 02.08.2011 б/н посилається на те, що проведеною ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя перевіркою ТОВ «Крокус ЛТД» за період березень-червень 2009 року було встановлено, що в порушення вимог п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач неправомірно сформував кредит по взаємовідносинах з ПП «Картас», яке не було зареєстровано як платник ПДВ на день виписки податкових накладних (акт № 727/16/13631363 від 03.12.2010). Вказує, що під час перевірки були досліджені наступні документи: декларації з ПДВ за березень 2009, квітень 2009, травень 2009 та наданих до вказаних декларацій розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за відповідні періоди. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище.

В судовому засіданні 12.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі п. 1, п. 2, п. 6 ст. 10, п. 1, п.4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та іншими державними цільовими фондами», п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим інспектором ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя проведено невиїзну (камеральну) документальну перевірку декларацій з податку на додану вартість за березень, травень, червень 2009 ТОВ «Крокус ЛТД» з питань достовірності нарахування податкового кредиту за березень-червень 2009 року, за результатами якої складено акт № 727/16/13631363 від 03.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог п. п. 7.2.4 п. 7.2, п. п. 7.41 п. 7.4, п. п. п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», п. 5.7 ст. 5 наказу ДПА України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

17.12.2010 на підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення № 0007861600/0, яким ТОВ «Крокус ЛТД» визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 63835,80 грн., в т.ч. 60796,00 грн. за основним платежем та 3039,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Крокус ЛТД» 29.12.2010 звернулось із скаргою до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, яка рішенням № 324/10/25 про результати розгляду первинної скарги, залишила оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу без задоволення.

21.01.2011 товариство звернулось із скаргою на рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя до ДПА у Запорізькій області.

Рішенням від 21.03.2011 № 1199/10/25-020 про результати розгляду повторної скарги податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 0007861600/0 від 17.12.2010 залишено без змін та збільшено на 27358,20 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій.

31.03.2011 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на підставі рішення ДПА у Запорізькій області про результати розгляду повторної скарги № 1199/10/25-020 від 21.03.2011 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000241600, яким донараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 27358,20 грн.

За результатами розгляду повторної скарги ДПА України рішенням від 06.06.2011 № 10466/6/25-0115 залишила без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу ТОВ «Крокус ЛТД» без задоволення.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Крокус ЛТД» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Крокус ЛТД» підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції чинній на момент проведення перевірки), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до п. п. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30-ти днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Аналогічне положення містилось і у чинному на той час наказі ДПА України від 30.05.1997 № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання».

В листі від 15.09.2009 № 19876/7/15-0217 «Про надання розяснень» ДПА України розяснила основні відмінності невиїзної документальної перевірки та камеральної перевірки зазначивши таке.

Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинний на момент проведення перевірки, далі Закон № 2181) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема:

- дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт «б» цього пункту);

- контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (підпункт «в» цього пункту).

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Тобто, у разі якщо при перевірці податкової звітності службова особа використовує виключно дані поданої податкової декларації, то така перевірка є камеральною.

При цьому, відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Як зазначено в акті перевірки № 727/16/13631363 від 03.12.2010, при перевірці було використано: установчі документи, особова картка платника податку, дані АРМ «Бест Звіт» (п. 1.9 Акту). В той же час, за змістом акту перевірки видно, що перевірка проведена на підставі декларацій з податку на додану вартість та розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2009, травень та червень 2009 року. Також інспектор використовував базу даних «Система співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Таким чином, не дивлячись на те, що в назві акту перевірки було посилання на проведення невиїзної (камеральної) документальної перевірки підприємства, а також те, що податковий орган за результатами її проведення застосував до ТОВ «Крокус ЛТД» штрафні (фінансові) санкції на підставі п. п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 - за своїм змістом така перевірка фактично є невиїзної документальною перевіркою.

Вказане також підтвердила ДПА у Запорізькій області в своєму рішенні від 21.03.2011 № 1199/10/25-020 та до нарахувавши штрафні (фінансові) санкції на підставі п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181.

У звязку із цим, акт № 727/16/13631363 від 03.12.2010, складений за результатами невиїзної документальної перевірки має відповідати вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Так, відповідно до п. п. 2.3.2 п. 2.3 розділу 2 Порядку, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Акт перевірки № 727/16/13631363 від 03.12.2010 не відповідає вищевказаним вимогам, а тому відповідно до абз. 2 п. 1.3 Порядку не є належним носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом господарювання ТОВ «Крокус ЛТД».

Щодо суті виявленого порушення суд зазначає таке.

Із пояснень представників позивача та наданих суду документі встановлено, що 01.07.2007 між ПП «Картас» (продавець) та ТОВ «Крокус ЛТД» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 01-07/07, відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупця будівельні матеріали а покупець прийняти й оплатити його.

На виконання умов договору, за видатковими накладними № 003482009 від 20.09.2007, № 003482109 від 21.09.2007 та № 003482209 від 22.09.2007 ПП «Картас» передало ТОВ «Крокус ЛТД» будівельні матеріали в асортименті.

На суму поставки товару за видатковою накладною № 003482009 від 20.09.2007 ПП «Картас» видана податкова накладна від 20.09.2007 № 003482009.

Сума ПДВ за вказаною податковою накладною була розбита позивачем на три частини та включена до податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Крокус ЛТД» в наступних податкових періодах у строки, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», а саме в декларацію за березень 2009 року в сумі 30000,00 грн., в декларацію за травень 2009 року в сумі 6000,00 грн., в декларацію за червень 2009 року в сумі 25000,00 грн.

В розшифровках податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), позивачем була допущена описка у графі 3 Розділу ІІ додатку «Період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит», зокрема було вказано, що податкові накладні за контрагентом з кодом 327138904626 ПП «Картас» датовані березнем місяцем 2009 року. Насправді, як вже було зазначено вище, це була одна податкова накладна від 20.09.2007.

В акті перевірки щодо змісту порушення зазначено, що в супереч вимогам п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємство ТОВ «Крокус ЛТД» сформувало кредит по контрагенту ПП «Картас», яке не було зареєстровано як платник податку на додану вартість на момент складання податкової накладної. Як вказано в акті перевірки, свідоцтво платника ПДВ ПП «Картас» анульовано з 24.02.2009.

На думку суду, встановивши такі обставини, податковий інспектор мав зажадати від ТОВ «Крокус ЛТД» додаткових документів, зокрема податкові накладні, на підставі яких формувався податковий кредит у перевіряємих періодах, а також пояснення посадових осіб товариства з цього приводу, як того вимагають положення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Не вживши всіх необхідних заходів для зясування обставин порушення, податкова інспекція припустилась помилки в оцінці факту порушення та дійшла хибних висновків щодо наявності заниження податкового зобовязання з ПДВ.

Так, відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема у разі, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях (підпункт «б» цього пункту).

Допущена позивачем описка в періоді виписки податкової накладної по суті є порушенням заповнення додатку № 5 податкової декларації з ПДВ, але жодним чином не позбавляє товариство права на нарахування такого податкового кредиту з ПДВ. Така описка не призвела та не могла привести до заниження (завищення) зобовязань платника податків, оскільки безпосередньо не повязана із сумами нарахування, а тому відповідно і підстави для визначення податковим органом ТОВ «Крокус ЛТД» суми податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 60796 грн. були відсутні.

Посилання відповідача на те, що позивач мав би виправити допущені у розшифровках податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів описки у спосіб, визначений п. 17.2 ст. 17 Закону № 2181 та п. 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ суд вважає цілком законними та обґрунтованими та не заперечує обовязок платника податків належним чином відображати дані податкової звітності.

Однак, не дивлячись на те, що позивач не робив такого уточнення періоду виписки податкової накладної, фактичного ж заниження зобовязань з ПДВ не було.

Суд також звертає увагу на наступне.

Із письмових пояснень позивача від 10.08.2011 вих. № 19 випливає, що частина податкового кредиту в сумі 25 000,00 грн. за податковою накладною № 003482009 від 20.09.2007 була включена в податкову декларацію з ПДВ за червень 2009 року вірно, але обсяг поставки помилково зазначений в розмірі 30000,00 грн. замість 125000,00 грн. Однак, податковий орган на наявність такої арифметичної помилки в акті перевірки уваги не звернув.

Враховуючи те, що саме акт перевірки є носієм доказової інформації про наявність в діях платника податків порушення вимог законодавства, то суд не розглядає вказане порушення з точки зору правового аналізу, оскільки воно не входить до предмету дослідження у справі. Крім того, як вбачається з наданих представником позивача документів, у листопаді 2010 року сума податкового кредиту з ПДВ відображена в податковій декларації за червень 2009 по контрагенту ПП «Картас» в сумі 25000,00 грн. позивачем взагалі виключена, що підтверджується розрахунком коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010 року. Таким чином, взагалі є безпідставним вести мову про наявність завищення суми податкового кредиту з ПДВ відображена в податковій декларації за червень 2009 по контрагенту ПП «Картас» в сумі 25000,00 грн.

Відповідно до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно змісту вказаної норми вбачається, що однією із складових розрахунку розміру штрафних (фінансових) санкцій є розмір «заниження суми податкового зобов'язання».

Враховуючи те, що суд вже прийшов до висновку про відсутність з боку ТОВ «Крокус ЛТД» заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ, то відповідно є неможливим і нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 60796,00 грн., а тому безпідставно нарахував штрафні (фінансові) санкції в сумі 30398 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Крокус ЛТД» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 17.12.2010 № 0007861600/0 та від 31.03.2011 № 0000241600, - скасуванню.

В задоволенні іншої частини позову, щодо визнання суми грошових зобовязань ТОВ «Крокус ЛТД» по оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не узгодженою, суд відмовляє, оскільки фактично позивач ставить питання про встановлення адміністративним судом певних фактів, що згідно ст. 17 КАС України не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з абз. 4 п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень та визнання суми зобовязань неузгодженою, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 17.12.2010 № 0007861600/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 63835,80 грн., в т.ч. 60796,00 грн. за основним платежем та 3039,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 31.03.2011 № 0000241600 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в сумі 27358,20 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокус ЛТД» 1 грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко