Постанова № 17876432, 26.07.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2011 року (17 год. 55 хв.) Справа № 2а-0870/4933/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Лавринці І.П.,

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 20.05.2011,

Фірсова В.В., голови господарства,

представників відповідача ОСОБА_3 довіреність №543/10/10 від 19.09.2011, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Фермерського господарства «Фарватер-ФЕМ»

до: Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області

про: визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

24 червня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства «Фарватер-ФЕМ» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області (далі відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152311 від 03.06.2011.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 10.05.2011 по 16.05.2011 відповідачем проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства в період з 01.11.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки працівниками ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області складено відповідний акт від 25.05.2011 №25/2311/35215978 (далі Акт перевірки). Акт перевірки не був погоджений ні головою, ні головним бухгалтером позивача.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000152311 від 03.06.2011, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4997 грн. 50 коп. Дане податкове повідомлення-рішення отримане позивачем поштою 13.06.2011.

Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнятим без законних на те підстав, а порушення податкового законодавства, про які йдеться в акті перевірки, позивачем не вчинялись, що підтверджується наявними у позивача документами первинного бухгалтерського та податкового обліку. Висновки відповідача про нікчемність укладеного між позивачем та ПП «УПТК-Агро» правочину не ґрунтуються на нормах законодавства України, є недоведеними, через що вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення повинно бути скасоване.

Ухвалою судді від 29.06.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 12.07.2011.

У судове засідання 12.07.2011 представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надав.

У звязку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача, судове засідання було відкладене на 21.07.2011.

У судовому засіданні 21.07.2011 оголошувалась перерва для надання відповідачем додаткових доказів до 26.07.2011.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача, заявили про незмінність своїх правових позиції щодо заявленого адміністративного позову та заперечень.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову від 12.07.2011 та додаткових поясненнях від 26.07.2011, зокрема зазначивши, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 по 31.12.2010.

За наслідками перевірки складено Акт перевірки, на підставі якого 03.06.2011 прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 4997 грн. 50 коп.

Перевіркою встановлено наступні порушення: недодержано вимоги ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених між ПП «УПТК-Агро» та позивачем, що призвело до порушення п. 1.7 ст. 1, п. 3.1. ст. 3, п. 4.1 ст. 4. пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168-ВР (далі Закон №168), а саме позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з ПП «УПТК-Агро» у розмірі 3998 грн. 00 коп. за листопад 2010 року, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 3998 грн. 00 коп. за листопад 2010 року.

Представник відповідача зазначив, що висновки проведеної відповідачем перевірки позивача ґрунтуються на даних акту перевірки №1096/7/23-207 від 12.03.2011, отриманого від ДТП у м. Чернівці, про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «УПТК-Агро» (код ЄДРПОУ 34803150) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.2010 по 31.12.2010, відповідно до якого встановлено порушення ПП «УПТК-Агро» ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, а отже є нікчемними.

Представник відповідач вказує, що постачання товару від ПП «УПТК-Агро» у листопаді, грудні 2010 року фактично не здійснені, та не могли бути використані у господарській діяльності позивача, а первинні документи, згідно яких позивачем включено суми ПДВ до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, не є документами, що підтверджують такий податковий кредит. Отже зазначений податковий кредит з ПДВ не підлягає відображенню у складі податкового кредиту у позивача.

Відтак, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні 26.07.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.11.2010 між ПП «УПТК-Агро» та позивачем було укладено правочин, за умовами якого ПП «УПТК-Агро» поставило в адресу позивача ячмінь в кількості 12300 кг, на загальну суму 23985 грн., в тому числі ПДВ 3997,50 грн.

Вчинення зазначеного правочину підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору №1/11 від 24.11.2010, видаткової накладної №1-00000001 від 24.11.2010, податкової накладної №1 від 24.11.2010 та квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 20.11.2011.

На підставі направлень від 10.05.2011 №080132, №080133, виданих відповідачем, в період з 10.05.2011 по 16.05.2011 співробітниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2010 по 31.12.2010. За наслідками цієї перевірки 23.05.2011 відповідачем був складений Акт перевірки.

Згідно висновків Акту перевірки позивача відповідачем було встановлено наступне: «Вважаємо, що недодержано вимоги ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків по правочинах здійснених між ПП «УПТК-Агро» та ФГ «Фарватер-ФЕМ», що призвело до порушеннґ п. 1.7 ст. 1, п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями, в редакції Закону, що діяв на момент вчинення порушення), а саме підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по ПП «УПТК-Агро» у сумі за листопад 2010р. на суму 3998 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 3998 грн. за листопад 2010р.» (прим. мова оригіналу).

На підставі акту перевірки позивача 03.06.2011 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 4997,50 грн., з яких 3998,00 грн. за основним платежем, 999,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В обґрунтування висновків за Актом перевірки відповідач посилається на висновки акту від 11.03.2011 №548/23-2/34803150 документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «УПТК-Агро», код за ЄДРПОУ 34803150, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 по 31.12.2010 (далі акт перевірки ПП «УПТК-Агро»), проведеної ДПІ у м. Чернівці в період з 03.03.2011 по 11.03.2011.

Згідно висновків акту перевірки ПП «УПТК-Агро» перевіркою встановлено порушення:

1. ст. ст. 203, 215, 228, 662, 665, 656 ЦК України в частині недодержання ПП «УПТК-Агро» вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, а отже є нікчемними. Дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2010 року, про обсяги придбання та продажу (а отже і про задекларовані податковий кредит та зобовязання) є недійсними;

2. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону №168, а саме ПП «УПТК-Агро» завищено податкові зобовязання за грудень 2010 року в сумі 36339538 грн. внаслідок відсутності документального підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами, наведеними в таблиці №1 акту перевірки, та безтоварності операцій з контрагентами-покупцями за нікчемними правочинами.

3. пп. пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, а саме підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 35457977 грн. по операціях придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Торговий дім «Колорит», ПП «Україна-Румунія Сорілі», ПП «Промпрстачбуд-Атлант», ТОВ «П-Мобайл», ТОВ «Югкарт сурвіс», ТОВ «Лек-Оіл», ТОВ «Лекгруп» внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за правочинами, які за результатами перевірки визнано нікчемними, крім того відсутнє документальне підтвердження господарських взаємовідносин з контрагентами та податкові накладні.

Задекларовані ПП «УПТК-Агро» податкові зобовязання та податковий кредит по податку на додану вартість за грудень 2010 року за результатами перевірки підлягають зменшенню до нуля.

Згідно даних розділу 1 акту перевірки ПП «УПТК-Агро», наданого відповідачем, перевірка проводилась безпосередньо в приміщенні ДПІ у м. Чернівці.

Перевірка проводилась без присутності директора ПП «УПТК-Агро».

Відповідно до п. 2.3, пп. 2.4.1 та пп. 2.4.2 акту перевірки ПП «УПТК-Агро» у період, що перевірявся це підприємство було платником податку на додану вартість.

Відповідно до п. 2.16 акту перевірки ПП «УПТК-Агро» документи щодо здійснення фінансово-господарської діяльності за перевіряє мий період до перевірки не надано.

В таблиці 1 акту перевірки ПП «УПТК-Агро», розміщеній в п. 3.2 цього акту зазначено, що ПП «УПТК-Агро» сформовано податкові зобовязання за період з листопада по грудень 2010 року в тому числі і за рахунок операцій із позивачем (№ п/п 27). В цьому ж пункті акту перевірки ПП «УПТК-Агро» (стор. 38 акту перевірки ПП «УПТК-Агро») зазначено, що відповідно до листа ПП «УПТК-Агро» від 11.02.2010 №11/02, наданого до ДПІ м. Чернівці (вх.. №1271/10 від 15.02.2011), первинна документація підприємства, що стосується господарської діяльності за листопад-грудень 2010 року викрадена.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Суд не визнає акт перевірки ПП «УПТК-Агро» належним доказом нікчемності правочину укладеного між позивачем та ПП «УПТК-Агро» через наступне.

По-перше, як зазначалось вище під час перевірки ПП «УПТК-Агро» були відсутні документи первинного бухгалтерського обліку цього підприємства.

По-друге, перевірка ПП «УПТК-Агро» проводилась за відсутності представників ПП «УПТК-Агро».

Через наведене акт перевірки ПП «УПТК-Агро» не є належним доказом на підтвердження нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП «УПТК-Агро».

В обґрунтування висновків, зроблених у акті перевірки позивача, відповідач посилається на нікчемність відповідно до ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України правочину, укладеного між позивачем та ПП «УПТК-Агро».

Відтак, для повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, суд має дослідити обґрунтованість та вмотивованість висновків відповідача щодо нікчемності цього правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагаєтеся.

Посилання відповідача як на підставу нікчемності правочину лише на ч. 5 ст. 203 та на ч. 1 ст. 215 ЦК України не обґрунтовує висновків відповідача про його нікчемність, оскільки така правова позиція суперечить змісту ч. 3 ст. 215 ЦК України відповідно до якої - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), а також не враховує вимог ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відтак, нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Станом на час прийняття відповідачем оскаржуваних рішень законодавство України визначало вичерпний перелік випадків, коли правочин є нікчемним (ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 219, ч.1 ст. 220, ч. 2 ст. 221, ч. 1 ст.224, ч. 1 ст. 226, ч. 2 ст. 228, ч. 2 ст. 547, ч. 3 ст. 586, ч. 3 ст. 614, ч. 6 ст. 633, ч. 2 ст. 661, ч. 3 ст. 719 ЦК України та ін.). Проте, обґрунтування нікчемності правочину, наведене відповідачем в акті перевірки позивача, не містить посилання на відповідні правові норми, які встановлювали б нікчемність Договору.

Крім того, в ході судового розгляду відповідач не довів недотримання правочином вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України, а так само й інших норм цього кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондується з нормами податкового законодавства.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами п. 1.3 ст. 1 Закону №168 платник податку це особі, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168 визначено, що податкових кредит це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податкових кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних фондів) для подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з абз.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Суд зазначає, що вказана норма Закону містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Законом №168 передбачено лише єдиний випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

При цьому абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. В акті перевірки не зафіксовано порушень з боку позивача наведених положень п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону №168.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон №168 (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником своїх податкових зобовязань зі сплати ним сум податку.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку здійснення контролю за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії такого постачальника зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

У чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених такою юридичною особою протягом певного періоду, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Як свідчать матеріали справи позивачем надана як до перевірки, так і до суду податкова накладна та всі без винятку документи у підтвердження оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, позивачем надані докази щодо фактичного здійснення господарської операції, а складені на виконання договору документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідають нормам законодавства та відображають реальність господарської операції позивача.

Будь-яких зауважень щодо оформлення податкової накладної Акт перевірки не містить. Не міститься в Акті перевірки й зауваження щодо оплати товару.

Суд не приймає як доказ нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ПП «УПТК-Агро», посилання відповідача на відсутність у ПП «УПТК-Агро» матеріальних, трудових та інших ресурсів, оскільки характер зазначеного правочину не виключає можливості його реального вчинення за відсутності відповідного персоналу, виробничо-складських приміщень та транспортних засобів у ПП «УПТК-Агро», не виключає того, що виконання цього правочину могло відбуватися за рахунок залучення ПП «УПТК-Агро» відповідних ресурсів третіх осіб.

Крім того, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Так, згідно розділу 2 акту перевірки ПП «УПТК-Агро» у період за який проводилась перевірка ПП «УПТК-Агро» було зареєстроване як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.11.2010 №100310145, виданого ДПІ у м. Чернівці.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.05.2011 дані щодо ПП «УПТК-Агро» перебувають у цьому реєстрі.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на фіктивність (нереальність) укладеного між позивачем та ПП «УПТК-Агро» правочину. Проте, згідно вимог ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивність правочину встановлюється лише судовим рішенням. Такого рішення відповідач суду не надав, відтак, посилання на фіктивність такого правочину є недоведеним. Крім того, у висновках акту перевірки позивача відповідна правова норма, яка передбачає фіктивність правочину, відповідачем не наведена.

Відтак, суд дійшов висновку, що зміст цього правочину не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обовязків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного обєкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фермерського господарства «Фарварет-ФЕМ» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області №00001523311 від 03.06.2010.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.В. Кисіль