Постанова № 17875686, 12.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2011 р. Справа №2а-5311/11/0170/1 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Трещової О.Р., при секретарі Суслової Є.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства радгосп-завод ім. 1 Травня до відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АРК про визнання протиправною постанову.

Суть спору: державне підприємство радгосп-завод ім. 1 Травня звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим про визнання протиправною постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Первомайського РУЮ Коновальчук Г.М. від 26.04.2011 року та її скасування.

Ухвалою суду від 13 травня 2011 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків позову.

Ухвалами суду від 10 червня 2011 року було відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду на 11.07.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та зазначив, що оспорювана постанова про накладення арешту на кошти позивача винесена з порушенням, а саме - у постанові зазначається, що боржник добровільно не виконує рішення суду, хоча постанова винесена не в порядку виконання рішення суду, а на підставі вимог управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі та постанови ВДВС в Первомайському районі АРК про стягнення виконавчого збору. Також, позивач вважає, що вимоги управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі не є виконавчими документами, крім того, в них не зазначено всіх реквізитів, що повинні мати такі документи.

Крім того, представник позивача зазначив, що розрахункову рахунки, на які накладений арешт, є спеціальними, по яким Законами України визначений особливий порядок здійснення операцій, а тому вони не можуть бути арештованими, а кошти з них списані на інші цілі, ніж визначені законодавством.

Представник відповідача з позовом був не згодний, надав заперечення на позов, вказавши, що державний виконавець при винесенні рішення про арешт грошових коштів боржника від 26.04.2011 року діяв на підставі закону, тому як діючим законодавством передбачений такий вид виконавчого документа, як рішення органу Пенсійного фонду про застосування пені або накладення штрафу. Крім того, представник відповідача зазначив, що всі постанови про відкриття виконавчого провадження направлялись позивачу, однак, жодної з них не було оскаржено.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Управлінням Пенсійного фонду в Первомайському районі АРК в період з листопада 2010 року по квітень 2011 року виставлялись вимоги по сплаті заборгованості зі страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, штрафів, пені та заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Так, 12 листопада 2010 року виставлена вимога № Ю-479У на суму заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 73075, 78 гривень.

26 січня 2011 року виставлена вимога № Ю-479У про сплату заборгованості зі страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 56 621, 90 гривень.

21 лютого 2011 року виставлена вимога № Ю-479У про сплату заборгованості зі страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 58 257, 10 гривень.

21 березня 2011 року виставлена вимога № Ю-1У про сплату заборгованості з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 61220, 39 гривень.

Судом встановлено, що на підставі зазначених рішень (вимог) відділом виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції відкриті виконавчі провадження.

Заступником начальника ВДВС Первомайського РУЮ Коновальчук Г.М. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження:

- від 15.11.2010 року по примусовому виконанню вимоги УПФУ в Первомайському районі № Ю-479У, виданої 12.11.2010 року;

- від 03.02.2011 року по примусовому виконанню вимоги УПФУ в Первомайському районі № Ю-479У, виданої 26.01.2011 року;

- від 28.02.2011 року по примусовому виконанню вимоги УПФУ в Первомайському районі № Ю-479У, виданої 21.02.2011 року;

- від 24.03.2011 року по примусовому виконанню вимоги УПФУ в Первомайському районі № Ю-1-У, виданої 21.03.2011 року.

Судом встановлено, що на підставі ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» відкриті виконавчі провадження були зведені в одне виконавче провадження № 23.

Постановою заступника начальника ВДВС Первомайського РУЮ від 26 квітня 2011 року при виконанні зведеного провадження № 23, а також постанови про стягнення виконавчого збору на суму 95668, 45 гривень, накладено арешт на всі грошові кошти в межах суми 344843, 62 гривень на рахунках № 26045456219062 та № 26046456219061 МФО 324010 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк», або на інших рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту державним підприємством радгосп-заводом ім. 1 Травня .

Дослідивши матеріали справи та оцінивши доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606-XIV в редакції від 04.11.2010 року, а тому подальше посилання на цей закон відноситься саме до цієї редакції.

Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до статті 4 цього Законом України "Про державну виконавчу службу" від 24.03.21998 року за № 202/98 державними виконавцями є , зокрема, заступник начальника районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції.

Статтею 11 Закону встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Отже, органи державної виконавчої служби, їх посадові та службові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Судом встановлено, що предметом спору є законність постанови заступника начальника відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим Коновальчук Г.Н. від 26.04.2011 року про накладення арешту на грошові кошти боржника, винесеної при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 23 про стягнення з державного підприємства радгосп-заводу ім. 1 Травня на користь УПФУ в Первомайському районі АРК суми в розмірі 249175, 17 гривень та у звязку з винесенням постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору в сумі 95668, 45 гривень.

Оцінюючи правомірність дій та оскаржуваної постанови державного виконавця, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так зокрема, принцип прийняття рішення, вчинення дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного субєкта, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обовязковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для реалізації цього принципу-критерію субєкт владних повноважень, в даному випадку державний виконавець, має ретельно дослідити обставини, зокрема щодо порядку вжиття позивачем всіх передбачених законом дій по виконанню судових рішень.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень”означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Оцінюючи законність оскаржуваної постанови про арешт грошових коштів боржника суд вважає необхідним перевірити законність та обґрунтованість дій відповідача стосовно винесення такої постанови та наявність у позивача поважних причин, з яких не було виконано законні вимоги управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб ( ч. 1 ст. 6 Закону).

У статті 5 Закону визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. До таких документів, зокрема, відносяться рішення органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Згідно зі статтею 18 Закону у виконавчому документі зазначаються:

- назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

- резолютивна частина рішення;

- дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

- строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Положеннями ст. 19 Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Приписами статті 25 Закону встановлюється, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Згідно з частиною 1 ст. 33 Закону у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Суд зазначає, що оскаржувана постанова була прийнята відповідачем на підставі ст. 11, ст.. 52 Закону України “Про виконавче провадження” .

Пунктом 6 частини 2 статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено право державного виконавця накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У статті 52 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Перевіряючи відповідність виконавчих документів на підставі яких відповідачем було відкрито виконавче провадження та накладений арешт постановою від 26.04.2001 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 (надалі Закон № 1058) територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У звязку з набранням чинності з 01.01.2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 (надалі Закон № 2464) та згідно з підпунктом 12 пункту 11 Перехідних та прикінцевих положень цього закону вищевказана частина 3 статті 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виключена.

Судом встановлено, що вимога про сплату недоїмки зі страхових внесків від 12.11.2010 року № Ю-479У, виставлена за звітні періоди 2010 року на підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому до неї застосовуються положення статті 106 Закону № 1058.

Суд зазначає, що вимоги від 21.03.2011 року № Ю-1У, від 26.01.2011 року № Ю-479У та від 21.02.2011 року № Ю-479У виставлені по сплаті заборгованості з єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а тому до неї застосовуються положення статей Закону № 2464.

Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

Частиною 4 ст. 25 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до 8.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Після вручення (отримання інформації про вручення) вимоги страхувальнику працівники, на яких покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, передають корінець такої вимоги з відміткою про вручення відділу надходження доходів.

Вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що з наведених норм Закону № 1058 та Закону № 2464, а також Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України вимоги про сплату недоїмки, штрафів (фінансових санкцій) та пені повинні бути вручені страхувальнику для можливості їх оскарження, а вже через десять днів з дня отримання страхувальником вимоги направлені до органів виконавчої служби для примусового виконання.

Проте в корінцях вищевказаних вимог не зазначено відомостей про дату її отримання боржником та посадову особу державного підприємства радгосп-заводу ім. Першого Травня, яка її прийняла.

Судом не надані також докази вручення вказаних вимог боржнику через поштове відділення, що виключає можливість направлення вимог для виконання до відповідного підрозділу державної виконавчої служби та відкриття на їх підставі виконавчого провадження.

З цих підстав суд вважає, що вимоги управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі АРК від 12.11.2010 року № Ю-479У, від 26.01.2011 року № Ю-479У , від 21.02.2011 року № Ю-479У та від 21.03.2011 року № Ю-1У не є належними виконавчими документами на момент відкриття виконавчих проваджень та їх зведення в одне виконавче провадження № 23.

Отже, постанова заступника начальника відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим Коновальчук Г.Н. від 26.04.2011 року про накладення арешту на грошові кошти боржника, на підставі неналежних виконавчих документів є незаконною та підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що арешт був накладений на всі грошові кошти в межах суми 344843,62 гривень на розрахункові рахунки № 26045456219062 та № 26046456219061 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі.

Відповідно довідки КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі від 18.02.2011 року зазначено що відкритий ДП радгосп-заводу імені Першого Травня рахунок № 26046456219061 є рахунком зі спеціальним режимом функціонування згідно Податкового кодексу України.

Пунктом 209.2. статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунтком 2 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженому Постановою КМУ № 11 від 12.01.2011 року встановлено, що сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) в порядку, визначеному Національним банком, за умови подання засвідченої органом державної податкової служби копії свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Згідно пункту 4 Порядку сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Отже, оскільки рахунок № 26046456219061 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі відкритий позивачем для зарахування податку на додану вартість, а в силу приписів Податкового кодексу України суми податку, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути витрачені ні по цільовому призначенну, у тому числі з метою задоволення вимог кредиторів, суд вважає, що постанова в частині накладання арешту на грошові кошти позивача, що знаходяться та в подальшому надходять на р/р 26046456219061 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі, який є спеціальним, такою є протиправною.

Відповідно довідки КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі від 18.02.2011 року зазначено що відкритий ДП радгосп-заводу імені Першого Травня рахунок № 26045456219062 є рахунком зі спеціальним режимом функціонування згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування».

Згідно пункту 11 Розділу УІІІ Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”внесені зміни до ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, згідно з якими страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державного казначейства України в порядку, встановленому Державним казначейством України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Отже, оскільки рахунок № 26045456219062 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі відкритий позивачем для зарахування страхових внесків, а в силу приписів п. 11 Розділу УІІІ Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону, суд вважає, що постанова в частині накладання арешту на грошові кошти позивача, що знаходяться та в подальшому надходять на р/р 26045456219062 в КРФ ПАТ «Укрсоцбанк» в м. Сімферополі, який є спеціальним, такою є протиправною.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів у підтвердження правомірності винесення постанови від 26.04.2011 року про накладення арешту на грошові кошти боржника, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Зазначених витрат позивач не здійснював, отже суд не вирішує питання про стягнення судового збору на його користь.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.07.2011 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 18.07.2011 року постанова складена повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Первомайського районного управління юстиції АР Крим Коновальчук Г.Н. від 26.04.2011 року про накладення арешту на грошові кошти Державного підприємства радгосп-заводу ім. 1 Травня (ідентифікаційний код 00413009).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.