Постанова № 17875669, 27.08.2008, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.08.08Справа №2-а-303/08 14:15 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Шкляр Т.О., при секретарі судового засідання Сисоєвої С. А.

Від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 08.07.2008р.

Від відповідача ОСОБА_2, довіреність №2083/10/10-007; ОСОБА_3, довіреність №7651 від 27.11.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Веселівське"

до ДПІ у м. Судак

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи:

Позивач ДП “Веселівське”звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним визнати протиправними та скасувати:

-податкове повідомлення-рішення №0000372301/0 від 26.06.2008р., яким ДПІ в м. Судак визначила ДП “Веселівське”податкові зобовязання у сумі 1236156 грн. податку на додану вартість, що складається з 547406 грн. основного платежу та 688750 грн. штрафних санкцій;

-податкове повідомлення-рішення №0000382301/0 від 26.06.2008р., яким ДПІ в м. Судак визначила ДП “Веселівське”податкові зобовязання у сумі 183680 грн. частини чистого прибутку, що складається з 138750 грн. основного платежу та 44930,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, виноматеріали, які реалізує позивач як підприємство первинного виноробства заводам вторинного виноробства, є алкогольною продукцією, а не є підакцизною продукцією, у звязку з чим позивач правомірно використовував пільгу з податку на додану вартість, надану п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Позовні вимоги обґрунтовані нормами Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, Закону України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої”. Крім того, позивач вважає, що відповідач з даного спору помилково донарахував позивачу, який є платником фіксованого сільськогосподарського податку, податок на прибуток, що, на думку позивача, є незаконним.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та вважає, що перевіркою, проведеною відповідачем, було встановлено неправомірне користування пільгою по податку на додану вартість, встановленою п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР, яким до 01.01.2009р. була зупинена дія п.п. 7.7 ст. 7 та п.п.10.1, 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини у частині віднесення до складу податкових зобовязань суми ПДВ від реалізації виноматеріалів за перевіряємий період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. на суму ПДВ 547606, грн., у звязку з чим до позивача були на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовані штрафні санкції у розмірі 344375,00 грн. Стосовно нарахування позивачу податку на прибуток, відповідач вважає, що відповідно до положень п. 1.11 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” декларацією-розрахунком частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету України за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності в 2008 році, є обовязковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата зазначеного платежу та має статус податкової декларації, розрахунку. При цьому, як зазначив відповідач, платники податку на прибуток несуть відповідальність за правильність складання, своєчасність подання цього розрахунку, повноту та своєчасність сплати зобовязань по такому платежу, які передбачені відповідними нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2008р. ДПІ в м. Судак був складений акт №248/23-0/00412808 про результати виїзної планової перевірки Державного підприємства “Веселівське”, код ЄДРПОУ 00412808, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.03.2008р.

Згідно зазначеного акту, за результатами планової виїзної перевірки ДП “Веселівське” були встановлені порушення п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР, у звязку з чим за результатами перевірки було донараховано 688750,00 грн. ПДВ, у тому числі й за періодами: за квітень 2007р. у сумі 38820,00 грн., за травень 2007р. у сумі 55442,00 грн., за вересень 2007 р. у сумі 13776,00 грн., за листопад 2007р. у сумі 114407,00 грн., за грудень 2007р. у сумі 285971,00 грн., за січень 2008р. у сумі 23079,00 грн. за лютий 2008р. у сумі 93826,00 грн., за березень 2008р. у сумі 63429,00 грн. При цьому, було зменшено до нарахування ПДВ у сумі 141344,00 грн., у тому числі й за періодами: за червень 2007р. у сумі 18508,00 грн., за липень 2007р. у сумі 64162,00 грн., за серпень 2007р. у сумі 54185,00 грн., за жовтень 2007р. у сумі 4489,00 грн.

Крім того, відповідно до п. 2 висновків акту перевірки від 24.06.2008р. №248/23-0/00412808, були встановлені порушення з боку позивача положень ст.. 63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 15.03.2007р., п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2007р. “Про затвердження Порядку відрахування господарськими організаціями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)”, ст. 61 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007р., п. 3 Постанови Кабінету Міністрів від 12.05.2008р. “Про затвердження Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємства та їх обєднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)”, п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України “про оподаткування прибутку підприємств”в частині неперерахування та сплати у встановлений законодавством термін частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. у сумі 138750 грн., у тому числі й за періоди: за І півріччя 2007 року у сумі 40050 грн., за 9 місяців 2007 року - 91800 грн., за І квартал 2008 року - 6900 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Судак було винесене податкове повідомлення-рішення №0000372301/0 від 26.06.2008р., яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання зі сплати ПДВ у розмірі 1236156 грн., у тому числі й 547406 грн. за основним платежем та 688750 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з актом перевірки підставою для донарахування ДП “Веселівське” ПДВ та штрафних санкцій було неправомірне віднесення позивачем з даного спору спирту етилового для виготовлення виноматеріалів до виноматеріалу, який використовується для виробництва підакцизних товарів та не підлягає оподаткуванню акцизним збором.

Відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” до 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Дія наведеної норми поширюється на підприємства, які здійснюють операції з поставки власної, не віднесеної до підакцизної, сільськогосподарської продукції.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір” передбачено, що цей перелік визначається й обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 06.02.1996 року №30/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби”, від 07.05.1996р. №178/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої”, від 24.05.1996 року №216/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них”, від 11.07.1996р. №313/96-ВР “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”.

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої”.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” встановлено ставки акцизного збору на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції встановлені 1,0 гривні за 1 літр.

Разом з тим, відповідно до висновку Торгівельно-промислової палати АРК від 30.07.2002р. вих. №04-14/60-0, наданого на підставі вимог УКТ ЗЕД, експертним висновкам Торгівельно-промислової палати АРК, які є в матеріалах справи, виноматеріали, які виготовляє позивач з даного спору, та які визначені в акті перевірки, не відносяться до товарної позиції 2204 30. Аналогічний висновок міститься в експертному висновку Торгово-Промислової Палаті Криму №72/1-О/04-13 від 10.07.2008р., згідно якого виноматеріалам, виробленим ДП “Веселівське” не був привласнений код 2204 30.

Таким чином, до підакцизних товарів відносяться виноградні виноматеріали з кодом товару згідно з УКТ ЗЕД 220430, а також виноматеріали, котрі реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду).

Виноматеріали, які реалізовані підприємствам вторинного виноробства, які використовують їх для виробництва готової продукції, виключені з переліку товарів на котрі встановлена ставка акцизного збору у розмірі 1 гривні за 1 літр, що також свідчить про те, що вони не відносяться до підакцизної продукції.

За період з 01.01.2007 року по 31.03.2008 року позивач реалізовував виноматеріали заводам вторинного виноробства, а податок на додану вартість, нарахований від їх реалізації, акумулював та використовував відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», що не оскаржується відповідачем.

Більш того, в Постанові Верховного Суду України від 15.01.2008р. по справі з перегляду за винятковими обставинами за позовом ДП “Радгосп-завод “Алушта”до ДПІ в м. Алушта про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення зроблений наступний висновок. У Законі України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” для визначення підакцизної продукції вживається термін “виноматеріали”. Саме по собі вживання в зазначеному Законі терміну “виноматеріали” не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої. Словом “напій” виходячи з його семантики позначається спеціально виготовлена рідина, призначена для пиття. Алкогольний напій це напій, який містить алкоголь. Зважаючи на викладене, до підакцизної продукції може бути віднесено лише ті виноматеріали, які призначені для пиття та містить алкоголь.

ДП “Веселівське” є підприємством, який має однією з видів діяльності виноробство відповідно до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв серії АБ №155913 терміном дії з 16.06.2006р. по 16.06.2011р., є заводом первинного виноробства, який у своєї діяльності керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені.

Згідно галузевого стандарту України ГСТУ 202001-96 позивач обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості і фізико-хімічним характеристикам відповідають вину даного найменування та пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки відповідно до діючої нормативної документації.

Відповідно до п. 33 ДСТУ 2163-93 “Виноробство “терміни й визначення” виноматеріалом є збрижене повністю або частково виноградне сусло, призначене для приготування вина або коньячного спирту, тобто це сировина, предмет праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці, що прямо кореспондується із положеннями ч. 10 ст. 1 Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” для виробництва вин, які й є безпосередньо підакцизним продуктом.

Отже, за змістом ГСТУ та ДСТУ виноматеріалами є сировина, призначена для виробництва вина.

Відповідно до п. “в” ч. 2 ст. 3 Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” не підлягають оподаткуванню митна вартість імпортованого або обороти від реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Зазначене спростовує висновок ДПІ в м. Судак, зроблений в акті перевірки від 24.06.2008р. щодо того, що виноматеріали, вироблені ДП “Веселівське” є алкогольними напоями, так як мають вміст спирту етилового від 9% та вище обємних одиниць, отримані шляхом спиртового бродіння цукоромістких матеріалів і відносяться до товарної групи від кодом 2204.

Отже, реалізуючі виноматеріали вторинним виновиробникам, ДП “Веселівське” здійснювало операції з торгівлі сировини для виробництва підакцизних товарів, а не реалізовувало самі по собі товари, віднесені до підакцизних. Адже, виноматеріали, які знаходяться в стадії незавершеного виробництва до завершення повного технологічного процесу в любої фазі обробки, не відносяться до алкогольної готової продукції і не можуть сертифікуватися як готова продукція для реалізації кінцевому споживачу.

Разом з тим, оцінюючи твердження відповідача щодо того, що виноматеріали, які виготовляє позивач є підакцизною продукцією, суд критично ставиться до такого висновку, оскільки в акті перевірки не зазначено порушень по сплаті саме акцизного збору.

Таким чином, позивач відповідно до вимог чинного законодавства у 2007-2008р.р. правомірно використовував пільги з ПДВ, яки передбачені п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Разом з тим, відповідач у порушення вищенаведених норм не довів суду правомірність віднесення сировини до групи підакцизних товарів, у звязку з чим, суд вважає, що при прийнятті податкового повідомленнярішення ДПІ в м. Судак були порушені норми п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 19 Конституції України, тощо.

За такими обставинами, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000372301/0 від 26.06.2008р., яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання зі сплати ПДВ у розмірі 1236156 грн., у тому числі й 547406 грн. за основним платежем та 688750 грн. штрафних (фінансових) санкцій, підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000382301/0 від 26.06.2008р., яким ДПІ в м. Судак визначило ДП “Веселівське” суму податкового зобовязання: частини чистого прибутку (доходу) у сумі 183680,00 грн., у тому числі й за основним платежем 138750,00 грн. та 44930,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд вважає, що адміністративний позов в зазначеній частині підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до розділу 3.1.1 акту перевірки від 24.06.2008р., згідно Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” ДП “Веселівське” є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Перевіркою було встановлено, що за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. позивач з даного спору сплачував фіксований сільськогосподарський податок.

При цьому, відповідно до висновку, зробленому ДПІ в м. Судак під час проведення перевірки, розрахунки позивача з фіксованого сільськогосподарського податку надані вчасно, нараховані суми підприємством перераховані в повному обсязі у грошовій формі. Перевіркою порушень не встановлено (аркуш акту 17).

Разом з тим, приймаючі податкове повідомлення-рішення про до рахування ДП “Веселівське” частини чистого прибутку (доходу), ДПІ в м. Судак дійшла висновку, що ДПІ “Веселівське” у порушення ст. 63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2007р. “Про затвердження порядку відрахування господарськими організаціями до Державного бюджету України частини прибутку (доходу)”, ст.. 61 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2008р. “Про затвердження Порядку відрахування у 2008 році державними унітарними підприємства та їх обєднаннями до Державного бюджету частини прибутку (доходу)”, п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України №283 від 22.05.1997р. “Про оподаткування прибутку підприємств” у частині неперерахування та сплати у встановлений законодавством термін частини прибутку (доходу) до загального фонду Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р.

Суд не може погодитися з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” фіксований сільськогосподарський податок сплачується серед іншого в рахунок податку на прибуток підприємств.

Статтями 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування" визначений вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно підпунктом 3 п. 1 ст. 14 вказаного Закону до загальнодержавних належить податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

За своєю суттю частина прибутку (доходу), яка підлягає відрахуванню до загального фонду Державного бюджету України згідно норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" і вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України та визначена відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні, є дивідендом, зміст якого, виходячи з положень п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зводиться до платежу, який здійснюється емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

З огляду на приписи пп. 3 п. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" загальнодержавним податком (обов'язковим платежем) є дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами. У зв'язку з цим коло платників, розмір та механізм справляння дивідендів, що сплачуються до бюджету, чітко визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", який з зазначеного платежу є спеціальним законом з оподаткування.

За змістом пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 зазначеного Закону державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства зараховують до державного або місцевого бюджету суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що дивіденди, які сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами й є податком на прибуток.

Преамбули Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” дію Закону зупинено, за винятком пунктів 7.7, 7.8 і 13.1, 13.2, 13.6, 13.7 та 13.8, для сільськогосподарських товаровиробників - платників фіксованого сільськогосподарського податку згідно із Законом України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV “Про фіксований сільськогосподарський податок”.

Додатково, суд звертає увагу на те, що податкове повідомлення-рішення №0000382301/0 від 26.06.2008р. з визначення податку на прибуток у сум 183680 грн., було прийнято відповідно до п.п. 7.8.2 п. 7.8. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, дія якого по-перше зупинена для платників фіксованого сільськогосподарського податку, а по-друге регулює не порядок нарахування та сплати податку на прибуток, а порядок внесення до бюджету авансових внесків з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, який поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Зазначене додатково свідчить про невірне застосування відповідачем норм матеріального права при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення з визначення ДП “Веселівське”податку на прибуток.

За такими обставинами, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 27.08.2008р. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.09.2008р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Податкове повідомлення-рішення №0000372301/0 від 26.06.2008р., яким ДПІ в м. Судак визначила ДП “Веселівське”податкові зобовязання у сумі 1236156 грн. податку на додану вартість, що складається з 547406 грн. основного платежу та 688750 грн. штрафних санкцій.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000382301/0 від 26.06.2008р., яким ДПІ в м. Судак визначила ДП “Веселівське”податкові зобовязання у сумі 183680 грн. частини чистого прибутку, що складається з 138750 грн. основного платежу та 44930,00 грн. штрафних санкцій.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства “Веселівське”(98000, м. Судак, с. Веселе, вул. Леніна, 9, ідентифікаційний код 00412808) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим Шкляр Т.О.