Постанова № 17875557, 04.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2011 р. Справа №2а-3619/11/0170/1 (12:30)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.О., за участю

представників позивача Козловського Є.В., Дзекунової Н.І., Литвиненко Л.Ю.

представників відповідача Загороднього М.А., Тяпкової С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом закритого акціонерного товариства «Теодосія» до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом закрите акціонерне товариство «Теодосія» до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 00000142304 від 18 березня 2011 року з податку на додану вартість в сумі 310039,00 та штрафних санкцій в сумі 77509, 75 гривень та податкового повідомлення-рішення № 00000152304 від 18 березня 2011 року, яким було зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16808,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим необґрунтовано прийняті податкові повідомлення-рішення № 00000142304 від 18 березня 2011 року, яким збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 310039,00 та нараховані штрафні санкції в сумі 77509, 75 гривень та податкове повідомлення-рішення № 00000152304 від 18 березня 2011 року, яким було зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 16808,00 гривень, визначений закритим акціонерним товариством «Теодосія» за грудень 2010 року.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту документальної позапланової невиїзної перевірки Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим №308/23-4/30689644 від 03 березня 2011 року. Як зазначено в акті перевірки вказані порушення були повязані з тим, що позивач необґрунтовано включив до податкового кредиту грудня 2010 року податкову накладну, яка біла отримана ним від контрагента в лютому 2009 року.

Але позивач вважає, що такі дії є законними, оскільки позивач згідно Закону України № 2181 має право включати накладні до податкового кредиту протягом 1095 днів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.04.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.04.2011 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та пояснили, що за результатами перевірки встановлено, що платником податку занижено суму податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 310039, 00 гривень та завищено відємне значення ПДВ в сумі 16808, 00 гривень. Всі допущені на думку відповідача порушення по ПДВ відбулися в результаті неправомірного включення податкової накладної минулого періоду, отриманої в лютому 2009 року, в податковий кредит при складанні декларації по ПДВ за грудень 2010 року.

Представники позивача пояснили, що за результатами перевірки позивачу направлені податкові повідомлення рішення № 00000142304 та № 00000152304 від 18 березня 2010 року, з якими позивач не згоден.

Представники позивача зазначили, що у випадку, коли підприємство отримує товари, але не має податкової накладної від постачальника, воно не має права включити суму ПДВ у податковий кредит. Але, при одержанні податкової накладної таке право у покупця виникає, яким він і може скористатися на протязі 1095 днів.

Отже, позивач вважає правомірним включення податкової накладної за лютий 2009 року до податкового кредиту за грудень 2010 року.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, зазначили, що позивачем в податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року задекларовано податковий кредит минулих періодів, а саме віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 326847, 01 гривень згідно з податковою накладною від 28.02.2009 року № 3163, отриманої від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», що виписано у попередніх звітних періодах.

На думку представника відповідача, у звязку з поданням позивачем податкової декларації 20 січня 2011 року в період дії Податкового кодексу України право на включення у податковий кредит сум податку на додану вартість зберігається за позивачем лише протягом 365 днів, як це зазначено у ст. 198 ПК України.

Крім того, представники відповідача зазначили, що під час перевірки не було надано договору поставки природного газу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», акту прийому- передачі до договору, на підставі якого виписувалась податкова накладна.

Представники відповідача пояснили, що відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Представники відповідача зазначили, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення одержувач таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Представники відповідача підкреслили, що від позивача скарги про відмову постачальників надати податкові накладні або про порушення ними порядку їх заповнення до ДПІ не надходило.

Вислухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Отже, органи державної податкової служби, в даному випадку Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим є субєктом владних повноважень, які у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізують надані владні управлінські функції, а тому спори за участю Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобовязаний перевірити, чи являлися правомірними дії відповідача Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим у звязку прийняттям такого повідомлення рішення, дотримання порядку, строків та підстав проведення перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що закрите акціонерне товариство «Теодосія» є юридичною особою, яка 21.02.2000 року зареєстрована виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АРК, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 554577, Довідкою з ЄДРПОУ № 192211 від 21.07.2010 року.

Суд зазначає, що закрите акціонерне товариство «Теодосія» взято на облік платника податків з 24.02.2000 року відповідно до довідки № 741 від 16.07.2010 року, та являється платником податку на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100080543 від 28 лютого 2000 року.

Таким чином, судом встановлено, що ЗАТ “Теодосія” являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 20.01.2011 року ЗАТ «Теодосія» надало до Феодосійської МДПІ декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якій відобразило податкове зобовязання в розмірі 5454240 гривень, податковий кредит в розмірі 5470278 гривень, та відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 16808 гривень.

При цьому згідно реєстру отриманих податкових накладних, на підставі яких був сформований податковий кредит за грудень 2010 року в розмірі 5470278 гривень, була включена податкова накладна від 28.02.2009 року № 3163, отримана від ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на суму 1961082,06 гривень, утому числі ПДВ 326847,01 гривня.

На підставі висновку № 5 від 24.01.2011 року по декларації з ПДВ за грудень 2010 року № 61116 від 20.01.2011 року посадовими особами Феодосійської МДПІ зазначено про наявність ймовірних податкових ризиків збільшення суми податкового кредиту порівняно з сумою податкових кредитів попереднього періоду в два та більше разів, оскільки податковий кредит сформований за рахунок податкових накладних попередніх звітних періодів.

Судом встановлено, що листом від 30.01.2011 року № 308/10/23-4 Феодосійською МДПІ запитано від ЗАТ «Теодосія» документи, які необхідні для проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації за грудень 2010 року.

Зазначений лист був направлений позивачу для виконання 08.02.2011 року, а отриманий ЗАТ «Теодосія» 14.02.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

Згідно службової записки № 45/15-2 від 14.02.2011 року було заявлено про необхідність проведення позапланової перевірки підприємства.

На виконання вказаного запиту ЗАТ «Теодосія» 18.02.2011 року надіслало на адресу відповідача документи стосовно взаємовідносин, зазначених в декларації з ПДВ за грудень 2010 року з ТОВ «Восток-газсервис» та ДП «Газ Украни» НАК «Нафтогаз України».

Зазначені документи були отримані Феодосійською МДПІ 18.02.2011 року, що підтверджується вхідним № 1679/10 на супровідному листі.

Наказом від 16.02.2011 року № 277, виданим в.о. начальника Феодосійської МДПІ, призначена документальна позапланова невиїзна перевірка ЗАТ «Теодосія». Головному державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок ризикових операцій Феодосійської МДПІ Тяпковій Світлані Юріївні згідно з пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України доручено проведення перевірки закритого акціонерного товариства «Теодосія» з питань правових взаємовідносин з ТОВ «Восток-Газсервіс» (ЄДРПОУ 30480014), ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 31301827) за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

На підставі п.п. 78.1.4 п. 7.8 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України керівнику ЗАТ «Теодосія» направлено повідомлення про проведення перевірки 18 лютого 2011 року.

Вказане повідомлення та наказ були отримані посадовими особами АТ «Теодосія» 18.02.2011 року, що підтверджується розпискою № 9.

За результатами проведення позапланової виїзної перевірки складено Акт перевірки за № 308/23-4/30689644 від 03.03.2011 року.

В Акті перевірки зазначено, що наказ № 277 про проведення перевірки був вручений головному бухгалтеру ЗАТ «Теодосія» 18.02.2011 року, перевірка проводилась з відома в.о. генерального директора Козловського Є.В. та в присутності головного бухгалтера.

Перевірка проводилася з 18.02.2011 року по 24.02.2011 року включно.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки ЗАТ «Теодосія» до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року віднесено суми податку на додану вартість по податковій накладній, виписаній у попередніх звітних періодах, а саме: до перевірки надана податкова накладна отримана від постачальника ДК «Газ України» «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 31301827) в лютому 2009 року, до якої включена сума ПДВ в розмірі 326847, 01 гривень, яка зазначена позивачем у складі податкового кредиту в грудня 2010 року.

Також в акті вказано, що під час перевірки інспекторам не надано договір № 06/09-229 від 30.01.2009 року на поставку від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» природного газу ЗАТ «Теодосія» та акту здачі-прийняття природного газу, на підставі якого була виписана податкова накладна № 3163 від 28.02.2009 року.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ЗАТ «Теодосія» вимог п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість по декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму 310039, 00 гривень та завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 16808,00 гривень.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки Феодосійської МДПІ прийняті податкові повідомлення рішення № 00000142304 та № 00000152304 від 18.03.2011 року, які скеровані позивачу 18 березня 2011 року листом за вих. № 1208/10/23-4.

Податковим повідомленням-рішенням № 00000142304 від 18.03.2011 року на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України та відповідно до акту перевірки № 308/23-04/30689644 від 03.03.2011 року позивачу збільшено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість на суму 310039, 00 гривень та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 77509, 75 гривень.

Також зазначеним листом від 18 березня 2011 року Феодосійська МДПІ надіслало позивачу розрахунок штрафних (фінансових) санкцій по акту перевірки № 308/23-04/30689644 від 03.03.2011 року, відповідно до якого на підставі ст. 123 Податкового кодексу України нараховані штрафні санкції в розмірі 25% від суми заниженого податкового зобовязання в сумі 77509, 75 гривень.

Податковим повідомленням-рішенням № 00000152304 від 18.03.2011 року на підставі п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до акту перевірки № 308/23-04/30689644 від 03.03.2011 року зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на суму 16808, 00 гривень.

Перевіряючи дотримання Феодосійською МДПІ порядку, підстав та строків проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно Наказу № 277 від 16.02.2011 року відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що в наказі та повідомленні про проведення перевірки, зазначено, що вони прийняті на підставі статей 78.1.4 п. 7.8 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно із п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Щодо наявності підстав для проведення перевірки відповідно до ст. 78 ПК України, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 78.1.4 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, зазначеним пунктом встановлені наступні умови законності призначення перевірки:

-виявлено недостовірність даних, що містяться в податкових деклараціях,

-направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень,

-встановлення податковим органом факту отримання такого запиту,

-ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

-після спливу зазначеного строку прийняття наказу про проведення перевірки та направлення повідомлення платнику податків про дату та місце її проведення.

Судом встановлено, що Феодосійська МДПІ надіслала до ЗАТ «Теодосія» запит про надання документів від 30.01.2011 року № 308/10/23-4 лише 08.02.2011 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

Вказаний запит був отриманий ЗАТ «Теодосія» 14.02.2011 року, що також підтверджується поштовим повідомленням, наданим самим відповідачем.

Отже, 10-денний строк для надання документів спливав у позивача лише 24.02.2011 року.

При цьому Феодосійська МДПІ також встановила факт отримання запиту ЗАТ «Теодосія» саме 14.02.2011 року, оскільки до відповідача повернулося поштове повідомлення.

У той же час згідно службової записки № 45/15-2 від 14.02.2011 року вже 16.02.2011 року був прийнятий наказ про проведення перевірки та позивачу направлено повідомлення про її проведення 18.02.2011 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у відповідача взагалі не виникли підстави для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, передбачені п. 78.4. статті 78 Податкового кодексу України, а тому така перевірка була безпідставно призначена наказом від 16.02.2011 року № 277.

Судом встановлено, що на виконання вказаного запиту ЗАТ «Теодосія» 18.02.2011 року надіслало на адресу відповідача документи стосовно взаємовідносин, зазначених в декларації з ПДВ за грудень 2010 року з ТОВ «Восток-газсервис» та ДП «Газ Украни» НАК «Нафтогаз України».

Зазначені документи були отримані Феодосійською МДПІ 18.02.2011 року, що підтверджується вхідним № 1679/10 на супровідному листі.

Але відповідач при проведенні перевірки, зазначив, що документи не були надані в повному обсязі, так як був відсутній договір поставки ДП «Газ Украни» НАК «Нафтогаз України» та акт виконаних робіт.

В судовому засіданні представник позивача заявив, що такі документи в стислий строк, зазначений в запиті, не були надані у звязку з тим, що у позивача змінився головний бухгалтер. Але під час проведення самої перевірки зазначені документи взагалі не запитувалися відповідачем та про відсутність таких документів позивач дізнався лише з акту перевірки.

Але в тій частині, що підтверджуються право позивача на податковий кредит від операції з ДП «Газ Украни» НАК «Нафтогаз, були надані відповідачу, а саме декларації, реєстри податкових накладних, податкова накладна.

Враховуючи викладене, суд вважає, що якщо позивачем не в повному обсязі були надані документи на попередній запит податкового органу, таке порушення може бути підставою для призначення позапланової перевірки, а ні для зменшення податкового кредиту платника податків.

Саме в ході такої перевірки у платника витребовуються додаткові документи, пояснення, які надаються ним в порядку, визначеному статтею 85 Податкового Кодексу України. Згідно п. 85.2. ПК України лише в цьому випадку виникає обовязок у платника податків надати документи в повному обсязі та можуть виникнути наслідки такого ненадання документів у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат тощо.

У той же час всі ці дії не були здійсненні відповідачем при проведенні перевірки ЗАТ «Теодосія».

Отже, з урахуванням порушення відповідачем порядку призначення перевірки, проведення безпідставної перевірки ЗАТ «Теодосія», відповідач не може посилатися на неповне надання платником податку документів для проведення незаконної перевірки.

Перевіряючи правомірність прийняття Феодосійською МДПІ податкових повідомлень рішень № 00000142304 та № 00000152304 від 18.03.2011 року, судом встановлено наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем в лютому 2009 та грудні 2010 року, суд перевіряє їх відповідність Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР , які втратили чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягають застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 20.01.2011 року ЗАТ «Теодосія» надало до Феодосійської МДПІ декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якій відобразило податкове зобовязання в розмірі 5454240 гривень, податковий кредит в розмірі 5470278 гривень, та відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 16808 гривень.

При цьому згідно реєстру отриманих податкових накладних, на підставі яких був сформований податковий кредит за грудень 2010 року в розмірі 5470278 гривень, була включена податкова накладна від 28.02.2009 року № 3163, отримана від ДП «Газ України» НАК «Нафтогаз України» на суму 1961082,06 гривень, утому числі ПДВ 326847,01 гривня.

Відповідно до п.1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, судом встановлено, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Перевіряючи фактичність виконання угоди про поставку газу від 30.01.2009 року, укладеного між ЗАТ «Теодосія» та ДК «Газ України», судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 30.01.2009 року між ЗАТ «Теодосія» та ДК «Газ України» був укладений договір № 06/09-229 поставки природного газу для компенсації обсягів розбалансування газорозподільних підприємств.

Відповідно до акту прийому-передачі природного газу за лютий 2009 року від 28 лютого 2009 року складеного на підставі договору від 30 січня 2009 року, ДК «Газ України» передала, а ЗАТ «Теодосія» прийняло та реалізувало в лютому 2009 року імпортований природний газ для обсягів розбалансування (відтоків) в обсязі 854,905 тис.куб.м., за ціною 2069,65 гривень на загальну суму 2123224,97 гривень, у тому числі ПДВ 353870,83 гривень.

Судом встановлено, що у звязку з поставкою, ДК «Газ України» 28.02.2009 року виписало податкову накладну ЗАТ «Теодосія» № 3163 від 28.02.2009 року на суму ПДВ 353870, 83 гривень.

Відповідно до реєстру витрат природного газу за лютий 2009 року по ЗАТ «Теодосія» підприємством у лютому 2009 року придбано та використано природний газ в обємі 854905 кубометрів.

Виходячи із зазначено, суд приходить до висновку про підтвердження факту придбання та реалізації природного газу ЗАТ «Теодосія» у лютому 2009 року, по якому була виписана податкова накладна № 3163 від 28.02.2009 року на суму ПДВ гривень.

Судом зазначає, що Феодосійською МДПІ були скеровані запити до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві про проведення перевірки підтвердження отриманих від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» відомостей стосовно відносин з ЗАТ «Теодосія» та дотримання податкового законодавства від 22.03.2011 року та ввід 06.06.2011 року та до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про проведення перевірки підтвердження отриманих від ТОВ «Восток-Газсервіс» відомостей стосовно відносин ЗАТ «Теодосія» та дотримання податкового законодавства від 19.03.2011 року.

Однак, на всі перелічені запити Феодосійська МДПІ не отримала відомостей, що ЗАТ «Теодосія» фактично угоду не виконало, та імпортований природний газ не надходив від ДК «Газ України».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сума податку на додану вартість в 353870, 83 гривень була обґрунтовано віднесена ЗАТ «Теодосія» до податкового кредиту, оскільки була включена до податкової накладної виписаної продавцем та повязана з отримання товару, що був використаний у господарській діяльності.

Посилання відповідача на той факт, що позивач не мав права включати в податковий кредит за грудень 2010 року податкову накладну за лютий 2009 рік, тому як це суперечить нормам Податкового кодексу України щодо строків такого включення суд вважає необґрунтованим, з приводу чого зазначає наступне.

Податковий кодекс України набрав чинності з 01 січня 2011 року у звязку з чим втратили чинність Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

При цьому суд зазначає, що на момент виникнення у позивача права на податковий кредит, що оспорюється відповідачем, порядок та строки включення податку на додану вартість у податковий кредит регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР та Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Згідно з п.п.7.2.6 п.п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969“Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Суд також зазначає, що в даному випадку необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

Суд також зазначає, що в стовпці № 3 “Період виписки”розділу II “Податковий кредит” Додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість“Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту”до форми податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.97 N 166 (в редакції до 28.04.2009 року) вказано, що до податкового кредиту звітного періоду включаються будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності (1095 днів).

Суд зазначає, що зазначена позиція також викладена в Листі ДПА України “Щодо відображення в податковій декларації податкових накладних, які були отримані покупцем із запізненням” № 8799/6/16-1515-10 від 10.08.2006 року, Листі ДПА України “Щодо актуальних питань з податку на додану вартість”№ 7681/7/16-1117 від 14.04.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідно до законодавства, що діяло протягом 2009-2010 років, платник податку має право сформувати податковий кредит протягом 1095 днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

При цьому норми Податкового кодексу України, у тому числі п. 198.5 ст. 198 ПК України застосовуються виключно до правовідносин, що виникли з 01.01.2011 року.

Перевіряючи питання подвійного використання позивачем податкової накладної від 28.02.2009 року та включення її в податковий кредит за інші податкові звітні періоди суд встановив наступне.

Судом встановлено, що у 2010 році Феодосійською МДПІ проводилась перевірка ЗАТ «Теодосія», за наслідками якої складено акт № 719/23-1/30689644 від 22.09.2010 року про результати планової виїзної перевірки ЗАТ «Теодосія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року.

У додатку № 11 до акту перевірки № 719/23-1/30689644 зазначено перелік податкових накладних, у тому числі і податкова накладна № 3163 від 28.02.2009 року на суму ПДВ 353870, 83 гривень, що надана до перевірки та не включена в перевіряємому періоді за 2008, 2009 та півріччя 2010 року.

Отже, суд зазначає, що в акті перевірки № 719/23-1/30689644 від 22.09.2010 року Феодосійською МДПІ встановлено не використання у перевіряємому періоді 2008 2 квартал 2010 року податкової накладної № 3163 від 28.02.2009 року, по якій сума податку на додану вартість складає 353870,83 гривень.

Крім того, судом встановлено, що в подальші податкові періоди - з липня по листопад 2010 року позивачем не включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкової накладної № 3163 в сумі 353870, 83 гривень, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ, розшифровками податкового кредиту, реєстрами отриманих податкових накладних за липень-листопад 2010 року, які досліджувалися в судовому засіданні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач податкову накладну № 3163 від 28.02.2009 року на суму ПДВ 353870, 83 гривень використав для формування податкового кредиту лише в грудні 2010 року.

Суд зазначає, що висновки акту перевірки стосовно завищення позивачем суми податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 326847, 01 гривень, у тому числі завищення відємного значення податку на додану вартість на суму 16808 гривень є необґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно було збільшено податкове зобовязання з ПДВ на суму 310039 гривень, нараховані штрафні санкції на суму 77509,75 гривень та зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на суму 16808 гривень.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим № 00000142304 та № 00000152304 від 18.03.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.07.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 09.07.2011 року.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим № 00000142304 від 18.03.2011 року та № 00000152304 від 18.03.2011 року.

3.Стягнути на користь позивача ЗАТ “Теодосія” з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.