Постанова № 17873372, 28.07.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2011 року Справа № 5005/4278/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача)

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

секретар судового засідання: Алексєєв О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: представник у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

від відповідача: Афанасьєва Н.Г., довіреність №б/н від 19.04.11, представник;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “КОЛОР ИТ” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 року у справі № 5005/4278/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “ВАССМА”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “КОЛОР ИТ”, с. Веселе, Дніпропетровської області

про стягнення 470 330 грн. 79 коп. за договором купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 року у справі № 505/4278/2011 (суддя Мельниченко І.Ф) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “КОЛОР ИТ” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ВАССМА” 373 270 грн. 17 коп. основного боргу, 34 641 грн. 16 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 2 791 грн. 85 коп. річних, 7 876 грн. інфляції грошових коштів, 14 424 грн. 59 коп. пені, 37 327 грн. 02 коп. штрафу, 4 703 грн. 35 коп. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем вимог ст. 526 ЦК України, умов договору купівлі-продажу № 14/13-ПК від 17.03.2010 року, наявністю заборгованості за отриману продукцію в розмірі 373 270 грн. 17 коп. та правом позивача на стягнення згідно п. 4.7 договору відсотків за користування товарним кредитом, інфляційних втрат і 3% річних згідно ст. 625 ЦК України та на стягнення неустойки у вигляді штрафу та пені згідно п. 7.1 договору.

Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі скасувати частково, прийняти нове про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 34 641 грн. 16 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 2 791 грн. 85 коп. річних, 7 876 грн. інфляції грошових коштів, 14 424 грн. 59 коп. пені, 37 327 грн. 02 коп. штрафу.

Вказує на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що позивач поставив товар на суму 385 363 грн. 80 коп. по видатковим накладним: № 63/0000018 від 01.04.2010 року та № 63/0000024 від 15.04.2010 року поза рамками договору купівлі-продажу № 14/13-ПК від 17.03.2010 року, на підставі усної домовленості. Вимогу на оплату відповідач не отримував. Тому, на думку скаржника, відсутні підстави для нарахування відсотків за користування товарним кредитом та штрафних санкцій, передбачених договором. Також вважає безпідставним застосування судом положень ст. 625 ЦК України, оскільки розмір санкцій за порушення зобов’язання встановлено договором сторін.

Відзив на апеляційну скаргу позивач суду не надав, в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Сторони по даній справі є суб’єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов’язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ВАССМА” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством “КОЛОР ИТ” (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 14/13-ПК (а.с.12).

Відповідно до умов вищевказаного договору, продавець зобов’язується передати, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин та насіннєвого матеріалу, іменованих у подальшому товар, відповідно до умов даного договору та додатків до нього (п.1.1 договору, а.с. 12-17).

Відповідно до п.3.1 договору, конкретний асортимент, кількість та ціна товару на кожну окрему партію зазначаються у додатках та/або накладних на передачу товару (видаткових), що є невід’ємною частиною даного договору. Те, що вказані накладні повинні мати такий реквізит, як посилання на договір, сторони не передбачили.

Згідно розділу 4 договору умовою оплати товару є попередня оплата вартості товару в розмірі 30%.

Як вбачається з наявних у справі видаткових накладних № 63/0000018 від 01.04.2010 року, № 63/0000017 від 13.04.2010 року, № 63/0000024 від 15.04.2010 року, № 63/0000047 від 27.04.2010 року, № 63/0000053 від 30.04.2010 року, № 63/0000070 від 17.05.2010 року, представник відповідача отримав вказаний в договорі товар саме на умовах передоплати його вартості.

Посилання скаржника на те, що між ним та позивачем існували позадоговірні відносини, та зазначений у видаткових накладних № 63/0000018 від 01.04.2010 року та № 63/0000024 від 15.04.2010 року товар на суму 373 270 грн. 17 коп. отримано ним поза рамками договору купівлі-продажу № 14/13-ПК відповідачем належним чином не доведено.

Так, на спірних видаткових накладних умовою отримання товару зазначено саме передоплата. Асортимент товару відповідає умовам договору. На вимогу апеляційного суду відповідач не надав рахунки №63/0000018 (17.03.10) та №63/0000017 (17.03.10), які наче б то були ним оплачені для отримання продукції за видатковими накладними № 63/0000018 від 01.04.2010 року та № 63/0000024 від 15.04.2010 року.

Правова позиція скаржника про відсутність підстав для застосування передбачених законодавством санкцій за порушення зобов’язання за наявності таких санкцій в договорі також суперечать доводам апеляційної скарги.

Тому в сукупності зазначені обставини свідчать про те, що відповідачем отримана продукція саме в рамках договору купівлі-продажу №14/13-ПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В силу ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, правильно надавши дійсну оцінку обставинам справи, дійшов правильного висновку про порушення відповідачем зобов'язання та необхідність застосування передбачених договором та законом санкцій за таке порушення.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснено позивачем від дати виникнення зобов'язання та терміну сплати, суми заборгованості, перевірено судом та такий розрахунок є правильним.

Згідно з п. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.1 договору купівлі-продажу, у випадку прострочення оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10% суми неоплаченого товару.

Оскільки в силу ст. 627 ЦК України такі умови договору прийняті відповідачем, то відповідно до ст. 629 цього ж кодексу мають ним виконуватись та є додатковими санкціями щодо відповідача за порушення ним умов договору.

Право позивача на стягнення відсотків за користування товарним кредитом передбачено положеннями п. 4.7 договору та ст. 694 ЦК України.

Таким чином, доводи апелянта в силу ст. 33 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

Оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011 року у справі № 5005/4278/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л. М. Білецька

Суддя: І. В. Тищик