Рішення № 17872997, 25.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.11 р. Справа № 13/79

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Іванковій Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Алексс” м. Донецьк

до відповідача Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 30784грн.40коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 01.07.2010р.) адвокат

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю б/н від 09.06.2011р.) - представник

у судовому засіданні 19.07.2011р.

оголошувалась перерва до 25.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Алексс” м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 30784грн.40коп.

Ухвалою від 01.06.2011р.судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 21.06.2011р., сторонни зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 2/Б-04 від 14.10.2008р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору поставки № 2/5-04 від 14.10.2008р., специфікації від 01.04.2010р. до договору № 2/5-04 від 14.10.2008р., банківської виписки за 25.01.2011р., що свідчить про здійснення відповідачем часткової оплати поставленого товару в сумі 200000грн.00коп., заявки № 1 від 01.04.2010р., видаткові накладні № 22/04 від 22.04.2010р., № 12/04 від 12.04.2010р., № 07/04-1 від 07.04.2010р., товарно транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів № 13 від 22.04.2010р., № 01 від 12.04.2010р., довіреності № 71 від 12.08.2010р., № 76 від 22.04.2010р., податкові накладні до видаткових накладних, акт звірки від 01.06.2010р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 230784грн.40коп.

Супровідним листом б/н від 19.07.2011р. позивач надав акт звіряння взаєморозрахунків станом на 18.07.2011р., згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 30784грн.40коп.

Відповідач заперечував проти вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 114098грн.60коп. та послуг адвоката у розмірі 5000грн.00коп., судових витрат в розмірі 1376грн.00коп., з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву б/н від 19.07.2011р., а саме відповідач стверджує, що даний момент має заборгованість в розмірі 30784грн.00коп., а не 114098грн.60коп.

10.07.2011р. через канцелярію суду надав заяву про відстрочення виконання рішення № 01-24/875 від 19.07.2011р. по справі № 13/79 до 01.09.2011р., мотивуючи надану заяву тим, що у звязку зі зменшенням обсягів робіт, що виконує відповідач за замовленнями Служби автомобільних доріг у Донецькій області та не прийняттям замовником робіт, на суму більше 30 000000грн.00коп., різко зменшився прибуток підприємства, що призвело до неспроможності останнього погасити виниклу перед кредиторами заборгованість. Таким чином, стягнення заявленої суми заборгованості в розмірі 30784грн.40коп. ускладнить виконання рішення та погіршить фінансовий стан підприємства. На підтвердження вищевикладеної позиції, відповідачем надані засвідчені копії інформації (звіту) про обсяги виконаних, але не прийнятих або умовно прийнятих робіт на замовлення регіональних служб станом на 01.07.2011р., баланс на 31.03.2011р.,

Позивач проти поданої відповідачем зави про відстрочення виконання рішення не заперечував.

Під час судових засідань позивач повідомив про допущення в резолютивній частині позовної заяви описки щодо розміру основного боргу який підлягає стягненню, а саме позивач помилково зазначив суму боргу в розмірі 1140грн.99коп., хоча із викладених в позовній заяві обставин вбачається, що сума боргу становить 30784грн.40коп., в результаті чого просив вважати вірною суму заборгованості в розмірі 30784грн.40коп.

Суд у звязку з неповним виконанням вимог ухвали суду, неодноразово відкладав розгляд справи, востаннє оголошувалась перерва до 25.07.2011р.

В судовому засіданні 25.07.2011р. представники сторін підтримали позиції, викладені письмово, представник позивача надав супровідним листом б/н від 25.07.2011р. рахунки № 12/04 від 12.04.2010р. та № 22/04 від 22.04.2010р., які виставлялися позивачем для оплати відповідачем поставленого за видатковими накладними товару, а також договір № 9/04/2010 від 09.04.2010р. про надання транспортно експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, акти приймання здачі робіт, банківські виписки на підтвердження оплати зазначених послуг; під час судового засідання сторони повідомили про відсутність будь яких додаткових доказів на обґрунтування власних позицій по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 2/Б-04 від 14.10.2008р., згідно з яким постачальник зобовязується поставляти та передавати у власність покупця бітум дорожній, ДСТУ 4044-2001, марки БНД 60/90, БНД 90/130 загальної вартістю 320000грн.00коп., а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно п. 1.2 договору ціна, кількість та якість бітуму, що підлягає поставці визначаються у специфікаціях, що є невідємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.1 договору поставка здійснюється на підставі замовлень, що подаються покупцем, складених у письмовій формі. У замовленні зазначаються найменування, кількість товару, станція призначення, код станції, код підприємства та інші дані, які сторони вважають за доцільне тут передбачити.

Згідно п. 4.1 договору ціни на товар зазначаються у специфікаціях, які є невідємною частиною договору. У разі доставки автомобільним транспортом постачальника, доставка оплачується, згідно з рахунком.

Пунктом 4.3 договору покупець оплачує товар на підставі рахунку фактури протягом 30 календарних днів з дня отримання товару від постачальника.

Відповідач подав заявку № 1 від 01.04.2010р. на поставку бітуму БНД 60/90, кількістю 70 тонн.

Специфікацією від 01.04.2010р. до договору № 2/Б-04 сторони конкретизували предмет договору, а саме визначили вид, кількість та вартість товару, який повинен поставити позивач, а саме бітум БНД 60/90, кількістю 50,00 т, вартістю 192500грн.00коп., всього разом з ПДВ 20%: 231000грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковою накладною № 22/04 від 22.04.2010р. був поставлений товар та надані автопослуги на загальну суму 114098грн.60коп., за видатковою накладною № 12/04 від 12.04.2010р. був поставлений товар та надані автопослуги на загальну суму на суму 116685грн.80коп., за видатковою накладною № 07/04-1 від 07.04.2010р. товар на суму 91845грн.60коп.

Відповідач повністю оплатив товар, отриманий за видатковою накладною 07/04-1 від 07.04.2010р. та частково на суму 200000грн.00коп. товар за накладними № 22/04 від 22.04.2010р. та № 12/04 від 12.04.2010р., внаслідок чого виникла заборгованість за отриманий товар у розмірі 30784грн.40коп.

Таким чином, станом на час розгляду справи, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, сплативши лише частково вартість отриманого товару в розмірі 200000грн.00коп., внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 30784грн.40коп. не погашена, що підтверджується наданими позивачем актом звірки розрахунків станом на 18.07.2010р. та копією банківської виписки за 25.01.2011р.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 30784грн.40коп. у звязку з неналежним виконанням умов поставки № 2/Б-04 від 14.10.2008р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обовязок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

Як зазначалось, позивач за видатковими накладними № 22/04 від 22.04.2010р. та № 12/04 від 12.04.2010р. здійснив поставку товару та надав автопослуги загальною вартістю 230784грн.40коп.

Факт отримання відповідачем товару та послуг з перевезення підтверджується підписом представника відповідача у накладних в графі „Отримав” та відбитком печатки, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні засвідчені копії довіреностей № 71 від 12.04.2010р. та № 76 від 22.04.2010р., якими відповідач уповноважив свого працівника на отримання цінностей за спірними накладними № 22/04 від 22.04.2010р. та № 12/04 від 12.04.2010р.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 2/Б-04 від 14.10.2008р. суд робить, виходячи з того, що товар, поставлений за видатковими накладними повністю співпадає з характеристиками товару, погодженого сторонами специфікацією № 1 від 01.04.2010р., яка є невідємною частиною договору № 2/Б-04 від 14.10.2008р., що кореспондується з п. 1.2 договору.

Крім того, в якості підтвердження факту передачі товару, позивачем надані товарно транспортні накладні № 13 від 22.04.2010р. та № 01 від 12.04.2010р.

Відповідно Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253, товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну їздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

В зазначених товарно транспортних накладних, так само як і видаткових, в графі „Вантаж одержав” містить підпис та відбиток печатки представника відповідача з посиланням на довіреності № 76 від 22.04.2010р. та № 71 від 12.04.2010р.,на підставі яких останній отримав матеріальні цінності, копії зазначених довіреностей наявні в матеріалах справи.

Крім того, здійснюючи частково оплату поставленого товару, в якості призначення платежу відповідач зазначає бітум БНД 60/90, рах. № 22/04 від 22.04.2010р. номер рахунку, виставленого позивачем для оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 22/04 від 22.04.2010р., на виконання умов договору № 2/Б-04 від 14.10.2008р. Відповідачем твердження в цій частині не спростовані.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторони у п. 4.3 договору сторони передбачили, що покупець оплачує товар на підставі рахунку фактури протягом 30 календарних днів з дні отримання товару.

Відповідно до видаткової накладної № 12/04 та № 22/04 товар був поставлений і відповідно отриманий відповідачем 12.04.2010р. та 22.04.2010р. на загальну суму 230784грн.40коп. Враховуючи часткову оплату у розмірі 200000грн.00коп., з урахуванням п. 4.3 договору щодо строків оплати, строк оплати залишку вартості товару у розмірі 30784грн.40коп. на час звернення позивача до суду наступив та почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

Доказів погашення боргу в сумі 30784грн.40коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 30784грн.40коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, наданим відзивом б/н від 19.07.2010р. та заявою про відстрочку виконання рішення відносно оплати на користь позивача суми боргу в розмірі 30784грн.40коп відповідач визнав факт наявності даної суми боргу.

Стосовно заявленої позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на оплати послуг адвоката в розмірі 5000грн.00коп., суд зазначає наступне.

Оскільки ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Протапоповою Мариною Сергіївною підтверджуються письмовим договором № 2011/09 від 20.11.2009р., про надання юридичних послуг, відповідно до якого на умовах даного договору позивач (замовник) дає завдання, а адвокат зобовязується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату юридичні послуги. Відповідно п. 1.2 договору на підтвердження факту надання адвокатом замовнику юридичних послуг відповідно до умов цього договору складається акт в строк двох днів з моменту надання послуг.

Пунктом 2 договору сторони визначили обсяг завдань та юридичних послуг, які повинен надати адвокат.

Супровідним листом від 25.07.2011р. позивач надав виписку з акту приймання передачі виконаної роботи № 01/11 до договору про надання юридичних послуг № 2011/09 від 20.11.2009р., який складений на виконання п. 4.1 зазначеного договору, згідно з наданим актом роботи встановлені договором, а саме вивчення бухгалтерських документів та складання списку додаткових необхідних документів для складання позовної заяви, складання та подання позовної заяви до відповідача Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія” Автомобільні дороги України”, філія „Артемівський ДЕУ”; супроводження судового процесу; складання та спрямування листів відповідачу, підготовка актів звіряння взаєморозрахунків та інших документів виконано якісно, в повному обсязі та в строк, згідно з умовами зазначеного договору.

Згідно п. 2 договору за виконану роботи замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 5000грн.00коп.

Сплата позивачем юридичних послуг за зазначеним договором підтверджується копією платіжного доручення № 60 від 28.07.2010р., згідно з яким позивач оплатив послуги адвокату за всі представленні ним юридичні послуги відносно захисту та представництва інтересів, в тому числі по розглядуваємій справі № 13/79 стосовно боржника ДП „Донецький облавтодор”.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2230 від 12.04.2006р. на ім`я Протапопової Марини Сергіївни.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Враховуючи вказане, а також беручи до гіпотетичний час на підготовку матеріалів позовної заяви, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі № 13/79, суд робить висновок що вартість наданих послуг є занадто завищеною, неспіврозмірною з розміром заявлених вимог. Отже, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 1000грн.00коп.

Відносно заяви відповідача № 01-24/875 від 19.07.2011р. про відстрочку виконання рішення суду до 01.09.2011р., суд вважає її такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач зазначає, що основним і головним замовником робіт відповідача є Служба автомобільних доріг у Донецькій області, яка є місцевим органом управління Укравтодору та бюджетною організацією. Однак, останнім часом зменшився обсяг робіт, різко зменшився прибуток відповідача, на підставі вищевикладеного позивач посилається на неспроможність погасити виниклу перед кредиторами заборгованість.

На підтвердження вищевикладеної позиції, відповідачем надані засвідчені копії інформації (звіту) про обсяги виконаних, але не прийнятих або умовно прийнятих робіт на замовлення регіональних служб станом на 01.07.2011р. та баланс на 31.03.2011р., за яким кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 35259грн.00коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд прийняв до уваги той факт, що відповідач є держаним підприємством, заснованому з метою забезпечення економічних інтересів держави, задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автодоріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємств дорожнього господарства, беручи до уваги, негайне виконання рішення суду про стягнення з підприємства заборгованості в розмірі 30784грн.40коп. призведене до погіршення фінансового стану підприємства, неможливості виплатити заробітної плати працівникам, що негативно в свою чергу відібється на інтересах держави, оскільки своєчасне проведення робіт має переважне значення для безпеки дорожнього руху.

Враховуючи викладене та те, що позивач проти поданої заяви не заперечив, суд вважає можливим задовольнити клопотання та відстрочити виконання рішення суду до 01.09.2011р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при повному задоволенні позову покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Алексс” м. Донецьк до Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 30784грн.40коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, будинок 6А, код ЄДРПОУ 32001618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Алексс” (юридична адреса: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, будинок 100, квартира 82, код ЄДРПОУ 35175176) суму основного боргу в розмірі 30784грн.40коп., витрати на оплату державного мита в сумі 307грн.84коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 1000грн.00коп.

Відстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості до 01.09.2011р.

У судовому засіданні 25.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >