Рішення № 17872984, 25.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.06.11 р. Справа № 13/63

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Дочірнього підприємства „Сантехкомплект” м. Донецьк Закритого акціонерного товариства „Сантехкомплект”, м. Донецьк

до відповідача Приватного підприємства „Ель-Кут Сервіс”, м. Маріуполь

про стягнення 23104грн.14коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю б/н від 10.05.2011р.) - представник

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство „Сантехкомплект” м. Донецьк Закритого акціонерного товариства „Сантехкомплект”, м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Приватного підприємства „Ель-Кут Сервіс”, м. Маріуполь (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 17713грн.94коп., індексу інфляції в сумі 737грн.32коп., 3% річних у сумі 234грн.40коп., штраф у сумі 4428грн.48коп., всього 23104грн.14коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 267 від 01.11.2010р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору поставки № 267 від 01.11.2010р., видаткових накладних № СТК 032895 від 29.11.2010р., № СТК 032912 від 29.11.2010р., рахунку фактури № СТК 046456 від 24.11.2010р., довіреність серії ЯПМ № 012600 від 29.11.2010р., претензії № 56 від 31.03.2011р. з доказами відправки відповідачу.

Клопотанням від 08.06.2011р. позивач надав для долучення до матеріалів справи податкові накладні до видаткових накладних.

Супровідним листом б/н від 20.05.2011р. позивач надав акт звірки взаємних розрахунків станом на 14.06.2011р. та уточнюючий розрахунок суми 3% річних та інфляційних витрат, згідно з яким позивач визначив період заборгованості з 05.12.2010р. по 10.05.2011р., не змінюючи при цьому суму позову.

Справа слуханням відкладалась у звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений. Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідання. В матеріалах справи міститься витяг з ЄДР серії АЕ № 738665 станом на 01.06ю2011р., з якого вбачається, що місцезнаходження Приватного підприємства „Ель-Кут Сервіс”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 35560921, значиться за адресою: 87557, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Олімпійська, будинок 165. Обізнаність відповідача про розгляд спору підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду представнику відповідача, які були надіслані за адресою, вказаною в витягу.

В судове засідання 25.06.2011р. представник позивача зявився, наполягав на задоволенні позовних вимог, повідомив про відсутність будь яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

01.11.2010р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі продажу № 267, згідно з яким продавець зобовязується поставити (передати у власність), а покупець прийняти та оплатити продукцію, іменовану в подальшому товар, в кількості та номенклатурі (асортименті), згідно рахунків, накладних, специфікаціях, що додаються до договору та є невідємною частиною договору.

Згідно п. 2.2 договору оплата за товар по договору здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 5 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно п. 2.3 договору датою поставки вважається дата оформлення видаткової накладної на товар

Відповідно п. 7.3 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р. Поза залежність закінчення строку договору сторони зобовязанні виконати свої зобовязання за договором.Договір вважається пролонгованим на тот же строк, на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявить про його припинення за один місяць до закінчення строку його дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними № СТК 032895 та № СТК 032912 від 29.11.2010р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 17713грн. 94коп.

На оплату товару, отриманого за видатковими накладними № СТК 032895 від 29.11.2010р., № СТК 032912 від 29.11.2010р., був виставлений рахунок фактура № СТК 046456 від 24.11.2010р. Під час судових засідань позивач наполягав на вручення рахунку відповідачу нарочно.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується особистим підписом відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявна засвідчена копія довіреності серії ЯПМ № 012600 від 29.11.2010р., якою уповноважувався працівник відповідача Фишев Д.В. на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 267 від 01.11.2010р. суд робить виходячи з того, що в спірних видаткових накладних є посилання на рахунок фактура № СТК 046456 від 24.11.2010р., який виставлявся позивачем для оплати товару поставленого на виконання умов договору № 267 від 01.11.2010р. про що зазначено в самому рахунку фактурі. Відповідачем даний факт не спростований. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, сума заборгованості в розмірі 17713грн.93коп. не погашена, що підтверджується наданим позивачем актом звірки розрахунків станом на 14.06.2011р.

Позивач направив відповідачу претензію № 56 від 31.03.2011р. з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 17713грн.94коп., попереджаючи про настання несприятливих наслідків для відповідача.

Однак, позивач посилається на те, що відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив жодних дій, спрямованих на погашення суми заборгованості.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 17713грн.94коп. у звязку з неналежним виконанням умов договору купівлі - продажу № 267 від 01.11.2010р. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору поставки.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 2.2 договору передбачили здійснення оплати протягом 5 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до п. 3.2 договору датою поставки вважається дата оформлення видаткової наклданої на товар.

Відповідно до видаткових накладних № СТК 032895 від 29.11.2010р., № СТК 032912 від 29.11.2010р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 17713грн.33коп. Враховуючи, що товар за видатковими наклданими був поставлений і відповідно отриманий відповідачем 29.11.2010р., з урахуванням п. 2.2 договору щодо строків оплати, 05.12.2010р. наступив строк оплати за кожною накладною та почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

Заявлені вимоги підтверджуються: видатковими накладними СТК 032895 від 29.11.2010р., № СТК 032912 від 29.11.2010р., податковими накладними до видаткових накладних.

Доказів погашення боргу в сумі 17713грн.33коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 17713грн.33коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 5.1, 5.2 договору просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 4428грн.48коп., індекс інфляції у розмірі 737грн.32коп., нарахований за період з грудня 2010 року по березень 2011р. та 3% річних у сумі 234грн.40коп. за період з 05.12.2010р. по 10.05.2010р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за період з грудня 2010року по березень 2011 року. включно, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 737грн.32коп., не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі (враховуючи межі позовних вимог). Позовні вимоги в цій частині суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки позивач при розрахунку 3% річних невірно визначив кількість днів в заявленому періоді з 05.12.2010р. по 10.05.2011р., тобто заявлений період складає 157 днів, а не 161 день як підраховано у розрахунку позивача. Суд зробивши розрахунок за заявлений позивачем період за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, вважає обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню суму 3% річних у розмірі 228грн.58коп. Суд вважає 3% річних в розмірі 5грн.82коп. не обґрунтованими.

На підставі п. 5.2 договору позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 25% від простроченої суми оплати, що складає 4428грн.489коп.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобовязань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

В силу ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Суд відзначає, що принцип свободи договору, встановлений ст. 627 Цивільного кодексу України, включає в себе таки ознаки, як вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини; свобода вибору сторонами форми договору; право громадян або юридичних осіб, та інших субєктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Слід підкреслити те, що в першу чергу свобода договору проявляється у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Оскільки, відповідачем не виконанні належним чином зобовязання, тому це є підставою для застосування господарських санкцій, встановлений зокрема, договором.

У ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Також у п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За правовою природою заявлена до стягнення сума у розмірі 4428грн. 48коп. є штрафом, умови п. 5.2 договору не суперечить чинному законодавству України, оскільки граничний розмір відповідальності у вигляді штрафу за прострочку платежу законодавством не встановлений, у звязку з чим суд вважає вимоги позивача в частині стягнення штрафу у розмірі 4428грн. 48коп. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 17713грн.94коп., інфляції в розмірі 737грн.32коп., 3% річних в сумі 228грн.58коп. та штрафу в сумі 4428грн.48коп., всього 23108грн.32коп. Однак, враховуючи, що предметом позову є загальна сума боргу в розмірі 23104грн.14коп. та те, що суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача, а такого клопотання до суду не надходило, суд задовольняє позовні вимоги в заявленому розмірі 23104грн.14коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства „Сантехкомплект” м. Донецьк Закритого акціонерного товариства „Сантехкомплект”, м. Донецьк до Приватного підприємства „Ель-Кут Сервіс”, м. Маріуполь про стягнення 23104грн.14коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства „Ель-Кут Сервіс” (юридична адреса: 87557, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Олімпійська, будинок 165, код ЄДРПОУ 35560921, р/р 26001054004128 в МФ КБ «Приватбанк» м. Маріуполь, МФО 335429) на користь Дочірнього підприємства „Сантехкомплект” м. Донецьк Закритого акціонерного товариства „Сантехкомплект” (юридична адреса: 83060, м. Донецьк, вул. Кисловодська, будинок 31А, код ЄДРПОУ 24818484, р/р 26001301507 в Куйбишевському відділенні Ощадбанку № 5403 у м. Донецьку, МФО 394040) суму у розмірі 23104грн.14коп., витрати на оплату державного мита в сумі 231грн. 04коп., інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

У судовому засіданні 25.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >