Рішення № 17872982, 11.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.11 р. Справа № 13/46

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Метвторпром”,

м. Луганськ

до відповідача Приватного акціонерного товариства „Горлівський мясокомбінат”, м. Горлівка

про стягнення заборгованості у розмірі 110720грн.00коп

за зустрічною позовною заявою Приватного акціонерного товариства „Горлівський мясокомбінат”, м. Горлівка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Метвторпром”, м. Луганськ

про визнання договору поставки SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. недійсним

за участю представників сторін:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) не зявився

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) ОСОБА_1 за довірен. № б/н від 18.05.2010р.

у судовому засіданні 06.07.2011р.

оголошено перерву до 11.07.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Метвторпром”, м. Луганськ (далі первісний позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Горлівський мясокомбінат”, м. Горлівка (далі первісний відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 110720грн.00коп.

Ухвалою від 11.05.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 27.05.2011р., сторони зобовязано надати документи та вчинити певні дії.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

На підтвердження вищевикладеного, позивачем надані засвідчені копії договору поставки № SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р., додаткової угоди від 10.01.2010р. до договору, двостороннього акту звірки взаємних розрахунків станом на 28.03.2011р., довідки від 27.05.2011р. за підписом директора про наявність у відповідача грошового зобовязання на користь позивача в розмірі 110720грн.00коп.

Супровідним листом № 103 від 01.06.2011р. позивач надав акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.05.2011р., підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Позивач через канцелярію суду 30.06.2011р. надав письмові пояснення до позовної заяви № 266 від 21.06.2011р., якими повідомив, що за період з 01.01.2010р. по 28.03.2011р. згідно договору № SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1632425грн.00коп., в свою чергу відповідач оплатив вартість поставленого товару в розмірі 1521705грн.00коп. Станом на 21.06.2011р. за відповідачем значиться непогашена заборгованість в розмірі 110720грн.00коп., що підтверджується видатковими накладними № 09175 від 16.09.2010р. та № 09191 від 17.09.2010р. на загальну суму 201600грн.00коп. Позивач надав для залучення до матеріалів справи зазначені накладні, довіреність № 3257 від 16.09.2010р., якою працівник відповідача уповноважувався на отримання продукції за накладними, рахунки № 17/09-2 від 16.09.2010р., № 16/09-1 від 16.09.2010р., що виставлялися позивачем для оплати вартості поставленого товару, податкові накладні до видаткових, специфікації № 09175, № 09191 від 16.09.2010р. до договору.

Відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Метвторпром”, м. Луганськ з зустрічною позовною заявою про визнання договору поставки SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. недійсним.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що на думку позивача за зустрічним позовом було порушення його права та законні інтереси з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „Метвторпром”, м. Луганськ у звязку з неповідомленням про зміну юридичної адреси, що розцінюється позивачем за зустрічною позовною заявою як одностороння зміна умов договору поставки SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. та тягне за собою недійсність укладеного між сторонами правочину.

Ухвалою від 23.05.2011р. прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом в межах справи № 13/46, призначивши судове засідання на 27.05.2011р.

Позивач за первісним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву № 257 від 30.05.2011р., яким заперечував проти зустрічних позовних вимог з посиланням на те, що зміна юридичної адреси не є істотною умовою договору та не тягне за собою його недійсність.

Під час судових засідань представники сторін підтримали свої позиції, викладені письмово.

У звязку з необхідністю надання сторонам часу для представлення суду додаткових документів та необхідністю дослідження судом наданих сторонами доказів, суд неодноразово відкладав розгляд справи, востаннє на 11.07.2011р.

В судове засідання 11.07.2011р. позивач за первісним позовом не зявився, хоча був належним чином повідомлений про перерву у слуханні справи. Представник відповідача за первісним позовом зявився, підтримав позицію, викладену письмово, зауваживши про відсутність будь яких додаткових доказів на обґрунтування власної позиції по суті спору.

Вислухавши представників сторін під час судових засідань, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Метвторпром”, м. Луганськ (постачальником) та Приватним акціонерним товариством „Горлівський мясокомбінат”, (покупцем) був укладений договір поставки № SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р., згідно з яким постачальник поставляє, а покупець отримує на умовах, викладених в договорі, товар в асортименті згідно специфікаціям, що є невідємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.1 договору кількість та номенклатура товару визначаються замовленнями покупця відповідно специфікації.

Відповідно п. 2.3 договору ціна товару за одиницю продукції зазначається в вищезазначеній специфікації.

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що розрахунки за даним договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 банківських днів з моменту поставки.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до закінчення повного та належного виконання зобовязань (п. 9.1 договору).

10.01.2010р. сторони підписали та скріпили своїми печатками додаткову угоду до договору, якою змінили найменування покупця відповідача з Закритого акціонерного товариства „Горлівський мясокомбінат„ на Приватне акціонерне товариство „Горлівський мясокомбінат„

Специфікаціями № 09175 та № 09191 від 16.09.2010р. до договору SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. сторони визначили найменування, кількість, ціну та загальну вартість поставляємої останньої партії товару, а саме постачальник зобовязаний був поставити молоко сухе знежирене в кількості 10000 кг, за ціною 13грн.50коп., порошок яєчний у кількості 1800 кг за ціною 18грн.33коп., загальною вартістю з урахуванням ПДВ 201600грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю „Метвторпром” зазначає, що на виконання умов договору № SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. ним за період з 01.01.2010р. по 28.03.2011р. була здійснена поставка на загальну суму 1632425грн.00коп. Остання парія товару була поставлена Приватному акціонерному товариству „Горлівський мясокомбінат„ за видатковими накладними № 09175 від 16.09.2010р. та № 09191 від 17.09.2010р. на загальну суму 201600грн.00коп. Одночасно позивач посилається на те, що з поставкою товару були виставлені відповідачу рахунки фактури № 16/09-1, № 17/09-3 від 16.09.2010р. на оплату отриманого товару, який міститься в матеріалах справи.

Однак, позивач за первісним позовом посилається на те, що Приватне акціонерне товариство „Горлівський мясокомбінат„ належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, партія товару, поставлена за видатковими накладними № 09175 від 16.09.2010р. та № 09191 від 17.09.2010р. на загальну суму 201600грн.00коп. була сплачена відповідачем не в повному обсязі, а саме на суму 90880грн.00коп., що і стало причиною для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Метвторпром” до суду із первісним позовом про стягнення заборгованість в розмірі 110720грн.00коп.

Позивач за первісним позовом, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Враховуючи те, що задоволення чи відхилення вимог первісного позову безпосередньо залежить від визнання чи невизнання договору № SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. недійсним, суд визнав за доцільне спершу розглянути зустрічні позовні вимоги, а потім вимоги первісного позову.

Як зазначено вище, Приватне акціонерне товариство „Горлівський мясокомбінат”, м. Горлівка звернулося до господарського суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Метвторпром”, м. Луганськ про визнання договору поставки SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. недійсним.

Суд вважає зустрічні позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями) надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

З наведеною нормою кореспондує стаття 20 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих субєктів визнання господарської угоди (правочину) недійсною.

В зустрічній позовній заяві Приватне акціонерне товариство „Горлівський мясокомбінат”, м. Горлівка наводить лише одну обставину, за якою він вважає спірний договір недійсним це одностороння зміна Товариством з обмеженою відповідальністю „Метвторпром”, м. Луганськ умов договору поставки SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. шляхом зміни юридичної адреси без подальшого повідомлення про це покупця за договором, що розцінюється позивачем за зустрічним позовом як порушення його прав та законних інтересів та тягне за собою недійсність укладеного між сторонами правочину.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Іншими словами, до тих пір, поки у встановленому порядку правочин не буде визнаний недійсним, він є правомірним і підлягає виконанню сторонами (стороною).

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (з наступними змінами і доповненнями), вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен установити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання установленої форми угоди; правоздатність сторін по угодах; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (пункт 1 Роз'яснення).

Правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Приписи постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. № 9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Договором поставки № SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. сторони погодили всі істотні умови договору, а саме визначили предмет поставки - молоко сухе знежирене в кількості 10000 кг, за ціною 13грн.50коп., порошок яєчний у кількості 1800 кг за ціною 18грн.33коп., загальною вартістю з урахуванням ПДВ 201600грн.00коп., ціна продукції зазначається в специфікаціях до договору, що є невідємною частиною та становить 201600грн.00коп., строк дії, визначений сторонами п. 9.1, згідно з яким договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до закінчення виконання своїх обовязків.

Отже, сторони відповідно вимогам діючого законодавства погодили всі істотні умови договору, а твердження позивача за зустрічним позовом стосовно наміру відповідача змінити в односторонньому порядку умови договору, у звязку зі зміною істотної умови - місцезнаходження не відповідають дійсності, оскільки нормами діючого законодавства не передбачена заборона змінювати місцезнаходження та обовязок сторони повідомляти свого контрагента за договором про такі зміни. Законодавство України не відносить до істотної мови договору умову відносно місцезнаходження сторони договору.

Крім того суд встановив фактичне виконання сторонами умов договору № SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р.: поставка відповідачем за зустрічним позовом товару, що свідчить про здійснення ним своїх договірних зобовязань, а з боку позивача отримання товару та часткова оплата товару свідчать про схвалення сторонами зазначеного договору.

Виходячи з матеріалів справи, а саме свідоцтва № 612905 про державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Метвторпром” заміна свідоцтва, у звязку зі зміною місцезнаходження юридичної особи, відбулася 12.01.2011р., в той час як спірні поставки були здійснені ще 16.09.2010р. та 17.09.2010р., строк розрахунків за які за умовами п. 4.1 договору вже збіг.

За правилами ст. 33 Господарського процесуального кодексу обовязок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Отже, позивач за зустрічним позовом не представив суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 32-38 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів повязних зі зміною місцезнаходження відповідача за зустрічним позовом.

З огляду на вищезазначене, судом не вбачається підстав вважати Договір поставки SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. недійсним.

За викладених обставин, вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги первісного позову такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 16 Цивільного кодексу України та стаття 20 Господарського кодексу України визначають способи захисту цивільних прав господарюючих субєктів.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як встановлено судом, між сторонами спору був укладений договір поставки № SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р.

Предметом первісного позову у даній справі є правовідносини, що виникли у звязку з неналежним виконанням зазначеного договору, а саме: стягнення заборгованості у розмірі 110720грн.00коп.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відповідно до умов укладеного між сторонами договору у позивача виник обовязок поставити товар, а у відповідача прийнята товар та оплати його.

Факт отримання Приватним акціонерним товариством „Горлівський мясокомбінат„ товару за видатковими накладними № 09175 від 16.09.2010р. та № 09191 від 17.09.2010р. підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту за обумовленою.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником Приватного акціонерного товариства „Горлівський мясокомбінат„ оскільки в матеріалах справи міститься довіреність № 3257 від 16.09.1010р., видана на Брехунець Д.А. для отриманні від відповідача погодженого товару.товару

На факт поставки товару за видатковими накладними № 09175 від 16.09.2010р. та № 09191 від 17.09.2010р. саме на виконання умов договору вказує те, що вид та характеристики поставленого товару повністю співпадають з товаром, узгодженим сторонами в специфікаціях, які відповідно п. 1.1. є невідмною частиною цього договору. Крім того, в самих накладних є посилання на договір № SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю „Метвторпром” в повному обсязі виконав зобовязання по постачанню товару, що виникли за договором № SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в п. 4.1 договору передбачили, що покупець зобовязаний здійснити розрахунок за отриманий товар протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту поставки.

Виходячи з того, що за спірними видатковими накладними товар був поставлений і відповідно отриманий відповідачем ще 16.09.2010р. та 17.09.2010р. відповідно, то строк оплати за умовами договору на день подачі позову до суду наступив та вже почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

Заявлені вимоги підтверджуються: видатковими накладними № 09175 від 16.09.2010р. та № 09191 від 17.09.2010р. на загальну суму 201600грн.00коп., рахунками № 17/09-2 від 16.09.2010р., № 16/09-1 від 16.09.2010р., що виставлялися позивачем для оплати вартості поставленого товару, податковими накладними до видаткових, специфікаціями № 09175, № 09191 від 16.09.2010р. до договору.

Приватне акціонерне товариство „Горлівський мясокомбінат„ в повному обсязі не виконав взяті на себе за договором зобовязання по оплаті товару, сплативши лише частково вартість отриманого товару, внаслідок чого непогашеною залишилась сума боргу в розмірі 110720грн.00коп.

Доказів погашення боргу в сумі 110720грн.00коп. відповідач за первісним позовом не представив, у звязку з чим суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання останнього перед Товариством з обмеженою відповідальністю „Метвторпром” залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

До того ж, положеннями ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю „Метвторпром” сума боргу в розмірі 110720грн.00коп. підтверджується довідкою від 27.05.2011р. про наявність грошового зобовязання за підписом директора, актом звірки взаємних розрахунків станом на 27.05.2011р., підписаним та скріпленим печатками директорами обох сторін, чим фактично відповідач визнав факт наявності заборгованості на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Метвторпром”, м. Луганськ до Приватного акціонерного товариства „Горлівський мясокомбінат”, м. Горлівка про стягнення заборгованості у розмірі 110720грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) при задоволенні позову покладаються на відповідача, при відмові в позові на позивача, а при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам. Враховуючи те, що первісний позов задоволений повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено, суд покладає на відповідача за первісним позовом понесені позивачем за первісним позовом судові витрати: державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Горлівський мясокомбінат”, (юридична адреса: 84630, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Хлібозаводська, будинок 1, код ЄДРПОУ 00443364, р/р 26006304552245 2Центрально міське відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Горлівка, МФО 334464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Метвторпром” (юридична адреса: 91055, м. Луганськ, вул. Інтернаціональна, будинок 17, код ЄДРПОУ 34449769, р/р 26001001549980 в ЛФ ВАТ „Фінанси та кредит” м. Луганськ, МФО 304717) суму основного боргу в розмірі 110720грн.00коп., витрати на оплату державного мита в сумі 1107грн.20коп., інформаційно технічного забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства „Горлівський мясокомбінат”, м. Горлівка про визнання договору поставки SA-27/07/07-01 від 27.07.2007р. недійсним відмовити повністю.

У судовому засіданні 11.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >