Рішення № 17872687, 10.08.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 серпня 2011 р. Справа 16/70/2011/5003

за позовом: державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство", м.Коростень Житомирської області

до: приватного підприємства "АГЗА Ліс", м.Вінниця

про стягнення 10563,8 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу

Головуючий суддя Нешик О.С.,

Секретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін не з'явилися

ВСТАНОВИВ :

Державне підприємство "Коростенське лісомисливське господарство" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "АГЗА Ліс" заборгованості в сумі 10563,80 грн., що нарахована в зв'язку з невиконанням останнім умов укладеного між сторонами договору №70 від 03.03.2010 року щодо розрахунку за отриманий товар (лісопродукцію), у тому числі 9300,49 грн. основного боргу; 530,10 грн. - "інфляційних"; 160,53 грн. - 3% річних та 572,68 грн. - подвійної облікової ставки НБУ.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.07.2011 року дану справу №5/5007/4/11 в зв'язку із знаходженням відповідача у Вінницькій області, на підставі положень ст.ст. 15, 17 ГПК України, передано за встановленою підсудністю до господарського суду Вінницької області.

18 липня 2011 року шляхом автоматичного розподілу дана справа передана на розгляд судді Нешик О.С.

Ухвалою суду від 21.07.2011 року суддею Нешик О.С. справу прийнято до свого провадження, присвоєно їй №16/70/2011/5003 та призначено до розгляду на 10.08.2011 року.

10.08.2011 року в судове засідання представники сторін не з’явилися, витребуваних ухвалою суду від 21.07.2011 року доказів не надали, причини неявки суду не повідомили. Останні про місце, день і час розгляду справи судом повідомлялись належним чином, що, зокрема, підтверджується підписами представників відповідача на повідомленнях пошти про вручення їм 26.07.2011 року та 28.07.2011 року поштових відправлень за №20910458 та №20910750, підписом представника позивача на повідомленні пошти про вручення йому 27.07.2011 року поштового відправлення за №20910172, а також відмітками канцелярії суду на штампі про відправку ухвали суду від 21.07.2011 року за №№7438р-7441р від 21.07.2011 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, судом встановлено, що 03.03.2010 року між Державним підприємством "Коростенське лісомисливське господарство" та приватним підприємством "АГЗА Ліс" укладено договір купівлі лісопродукції №70.

Умовами договору (п.1.1.) сторони визначили, що продавець - Державне підприємство "Коростенське лісомисливське господарство" передає, а покупець - приватне підприємство "АГЗА Ліс" оплачує і приймає у власність пиловник дубовий д.26 см. і більше 1-3 гатунку, дрова технологічні дубові д. 26 см. і більше, пиловник сосновий д. 20 см. і більше 1-3 гатунку. Одиниця виміру - кубометр (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п.1.4. Договору ціна на продукцію на момент складання договору погоджується сторонами Протоколом погодження ціни.

На кожну окрему партію продукції оформляється окрема накладна, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 1.6. Договору).

Розрахунки за товар проводяться шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця згідно виставлених рахунків (п. 2.1. Договору).

Перехід права власності та всіх ризиків на товар від Продавця до Покупця здійснюється в момент отримання продукції на складі Продавця (п.3.2. Договору).

Виконуючи свої зобов'язання за договором, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 9300,49 грн.

Даний факт стверджується товарно-транспортною накладною №006367 від 25.10.2010 року на суму 9300,49 грн.

Відповідач отримав товар згідно довіреності №245 від 21.10.2010 року.

Крім того, факт поставки та отримання товару підтверджується обопільно підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2010 року по 01.12.2010 року.

Однак, відповідач в порушення умов договору не здійснив розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 9300,49 грн.

Позивачем на адресу відповідача 20.12.2010 року була направлена претензія №1408 від 13.12.2010 року з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 9300,49 грн., яка була отримана представником відповідача 23.12.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ф. 119.

Зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення, що змусило позивача звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 Господарського Кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши і оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі в межах заявлених до стягнення вимог в розмірі 9300,49 грн.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 572,68 грн. - пені, 160,53 грн. - 3% річних та 530,10 грн. - інфляційних збитків.

Судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 572,68 грн. - пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 572,68 грн. пені, згідно розрахунку позивача, підлягає задоволенню, з покладанням на відповідача судових витрат, так як вказана вимога передбачена умовами п.4.2 договору, укладеного між сторонами, де вказано, що за необґрунтовану відмову від оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, від сплати якої він ухилився чи відмовився, за кожен день прострочення.

Одночасно позивач просить стягнути з відповідача 160,53 грн. - 3% річних та 530,10 грн. - інфляційних нарахувань, згідно наданого ним розрахунку.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 160,53 грн. - 3% річних та 530,10 грн. - інфляційних нарахувань, відповідають умовам чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

10.08.2011року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "АГЗА Ліс" (22300 Вінницька область, Літинський район, смт Літин, вул.Л.Українки, 51, код 32263070) на користь державного підприємства "Коростенське лісомисливське господарство" (Житомирська область, м.Коростень, 3-й провулок Шатрищанський, 3, код 00991841) 9300,49 грн. - боргу; 572,68 грн. - пені; 160,53 грн. - 3% річних, 530,10 грн. - інфляційних збитків, 105,64 грн. - державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення направити сторонам по справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду підписано 22 серпня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ДП "Коростенське лісомисливське господарство" (Житомирська обл., м.Коростень, 3-й провулок Шатрищанський, 3);

3,4 - відповідачу - ПП "АГЗА Ліс" (за адресами: 21037 м.Вінниця, вул.Карбишева, 53 та 22300 Вінницька обл., м.Літин, вул. Л.Українки, 51)