Рішення № 17872260, 25.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2011 р.Справа № 18/39/5022-912/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Охотницької Н.В. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув матеріали справи:

за позовом Приватного підприємства "Сінкро Медика", вул. Гагаріна, 42/1, м. Ужгород, Закарпатська область

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про cтягнення заборгованості в розмірі 11 054,86 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні 15.08.2011 р. представнику позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Приватне підприємство "Сінкро Медика" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 11 054,86 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе зобовязання по оплаті товару, поставленого йому згідно накладної №236 від 27.06.2008 р. виконав не належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 04.07.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15.08.2011 р., який, у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, відкладався до 25.08.2011 р.

Представник позивача присутній у судовому засіданні 15.08.2011 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у даній справі представив для огляду у судовому засіданні оригінали документів, долучених до позовної заяви в якості додатків.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, заперечень щодо заявлених позовних вимог суду не представив, його представник у судове засідання не прибув, хоча про час і місце слухання відповідач був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України. Процесуальні документи надсилались відповідачу на адресу, що вказана у позовній заяві та відповідає адресі, що значиться у витязі з ЄДР України №146073, виданого 06.06.2011 р.

Так, в матеріалах справи знаходиться повернута органами зв'язку ухвала суду від 04.07.2011 р. через неможливість вручення адресатові (причина повернення за закінченням терміну зберігання). Разом з тим, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 02.06.2006 р. N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Відтак, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважних представників сторін відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

У відповідності до статті 193 ГК України субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи ст. 174 ГК України.

Як підтверджується матеріалами справи, приватне підприємство "Сінкро Медика" поставило, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримав згідно накладної №236 від 27.06.2008 р. товар медичного призначення на суму 31 054,86 грн.

Накладна №236 від 27.06.2008 р. на суму 31 054,86 грн. відповідає вимогам, які встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних документів та є підставою для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

17.11.2008 р. відповідачем було здійснено часткову оплату товару в розмірі 20 000 грн., що підтверджується копією виписки із банківського рахунку позивача. Відтак у нього існує заборгованість в сумі 11 054,86 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Станом на час розгляду справи у суді сторонами не представлено, а судом не здобуто доказів, які б підтверджували протилежне.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 08.06.2011 р. відповідачу було надіслано претензію №196 від 07.06.2011 р. з вимогою в семиденний строк з дня її отримання провести остаточний розрахунок з позивачем.

Оскільки, станом на час розгляду справи судом доказів погашення суми боргу в розмірі 11 054,86 грн. відповідачем не надано, а судом не здобуто, відтак заявлена позовна вимога про cтягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 11 054,86 грн. підлягає до задоволення як така, що підтверджена матеріалами справи, ґрунтується на нормах чинного законодавства та не спростована відповідачем.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у відділенні ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Тернопіль, МФО 338501) на користь приватного підприємства "Сінкро Медика" (вул. Гагаріна, 42/1, м. Ужгород, Закарпатська область, ідентифікаційний номер 33985407, п/р 26007000138224 в АТ "Ерсте Банк", м. Київ, МФО 380009):

-11 054 (одинадцять тисяч п'ятдесят чотири) грн. 86 коп. боргу;

-110 (сто десять) грн.. 55 коп. державного мита;

-236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Накази видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -7670

СуддяН.В. Охотницька