Рішення № 17872255, 15.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" серпня 2011 р.Справа № 8/39/5022-690/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Гирили І.М. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроград", c. Йосипівка, Тернопільський район, Тернопільська область, 47735

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Стимул", вул. Бойківська, 15, м. Тернопіль, 46000

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва УААН, вул. Розумовського, 9а, м. Івано-Франківськ, 76014

Субєкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області.

Державне підприємство "Дослідне господарство "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, с. Підпечари Тисменицького району Івано-Франківської області.

про стягнення 155500 грн. збитків у вигляді не одержаного доходу та 1790 грн. реальних збитків у вигляді понесених судових витрат, пов'язаних із стягненням недійсного боргу

Позивача: ОСОБА_2 представника, довіреність б/н від 04.03.2011 р.

Відповідача: не прибув

Третіх осіб:

Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва УААН не прибув

Субєкт підприємницької діяльності - фізичної особи - ОСОБА_1 не прибув

Державне підприємство "Дослідне господарство "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України не прибув

В судових засіданнях представникам позивача, відповідача та третьої особи розяснювались процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 27, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроград", c. Йосипівка, Тернопільський район, Тернопільська область, надалі - позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стимул", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення 155500 грн. збитків у вигляді не одержаного доходу та 1790 грн. реальних збитків у вигляді понесених судових витрат, пов'язаних із стягненням недійсного боргу (з врахуванням прийнятих судом уточнень позовних вимог від 29.06.2011 року).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 18.12.2003 року ТОВ „Стимул" по накладній № 420а передало Структурному підрозділу Івано-Франківського інституту АПВ УААН ДПДГ „Перемога" насіння маку в кількості 1410 кг. на суму 310200 гривень. Цього ж дня між ТОВ „Стимул" та позивачем було складено акт про розмежування насіння маку, зданого ТОВ „Стимул", а саме актом було встановлено, що із загальної кількості зданого маку, 710 кг. є мак, одержаний ТОВ „Стимул" від ТОВ „Агроград". Даним актом ТОВ „Стимул" підтвердило одержання від ТОВ „Агроград" насіння маку в кількості 710 кг. на загальну суму 156200 грн.

20.11.2009 року між ТзОВ "Агроград" та ТзОВ "Стимул" укладено договір уступки вимоги, згідно якого відповідач передав ТОВ "Агроград" право вимоги виконання Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва УААН зобовязань за договором № 2020315 від 15.03.2002 р. про спільну сумісну науково-виробничу діяльність, укладеного між з Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва УААН та ТОВ "Стимул", в частині оплати грошових коштів в сумі 155 500 грн. за реалізований мак, який був переданий відповідачем по накладній №420(А) від 18.12.2003р. Однак, рішенням суду у справі № 17/9/5022-248/2011 за позовом ТзОВ "Агроград" до Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва про стягнення грошових коштів в сумі 155 500 грн. на підставі договору про спільну сумісну діяльність №2020315 від 15.03.2002р. та договору про уступку вимоги від 20.11.2009р. в задоволенні позову ТзОВ "Агроград" було відмовлено, з підстав відсутності такого боргу та права на його стягнення в момент укладання договору про уступку права вимоги.

Відтак, вважає, що передавши в якості відступного по боргу за одержані 710кг. маку недійсний борг, відповідачем завдано товариству збитків у вигляді неотриманого доходу в розмірі 155 500 грн. та 1790 грн. реальних збитків у вигляді понесених судових витрат, пов'язаних із стягненням недійсного боргу у справі № 17/9/5022-248/2011.

В підтвердження викладеного надано: договір № 2020315 від 15.03.2002 р. про спільну сумісну науково-виробничу діяльність; договір уступки вимоги б/н від 20.11.2009 р.; накладну № 420 (А) від 18.12.2003 р.; рішення господарського суду Тернопільської області у справі № 17/9/5022-248/2011 від 12.04.2011 р.; вимогу про відшкодування шкоди нанесеної відступленням вимоги неіснуючого боргу за № 05/02/0511 від 05.05.2011 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалами суду від 06.06.2011р. та від 29.06.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено: Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва УААН, вул. Розумовського, 9а, м. Івано-Франківськ; субєкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області та державне підприємство "Дослідне господарство "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, с. Підпечари Тисменицького району Івано-Франківської області.

Ухвалою суду від 03.08.2011 року, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено до 15:30 год. 15.08.2011р.

В судове засідання 15.08.2011 року повноважний представник позивача прибув, позовні вимоги, з врахуванням уточнення позовних вимог від 29.06.2011 року, підтримав в повному обсязі.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 15.08.2011 року не забезпечив, хоча про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, в порядку статті 64 ГПК України. Разом з тим, 15.08.2011р. надав суду відзив на позов від 15.08.2011р., згідно якого позовні вимоги заперечує з підстав недоведеності причинного звязку між невиконанням (неналежним виконанням) відповідачем зобов'язань та наявними реальними збитками. Окрім того, зазначив, що станом на 15.08.2011р. в підприємства не збереглося жодних оригіналів документів, на які посилається позивач у своїх позовних вимогах.

Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 15.08.2011 року не прибули, хоча про час, дату та місце його проведення були повідомлені належним чином, в порядку статті 64 ГПК України.

Разом з тим, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників відповідача та третіх осіб, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши в судових засіданнях доводи учасників судового процесу, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом відшкодування збитків.

Згідно норм ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

15 березня 2002 року між Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, - Інститут (третя особа у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стимул", - Господарство (відповідач у справі) укладено договір про сумісну науково-виробничу діяльність №2020315, за умовами якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання ресурсів і зусиль спільно діяти в питанні вирощування в 2002 році та реалізації в 2002-2003 роках насіння маку посівного (олійного сорту "Беркут"), вирощеного на площі 7,0 га.

Згідно п. 2.1. р.2 Договору Інститут зобовязався науково-методично забезпечити обслуговування всіх етапів вирощування насіння маку (навчання спеціалістів і механізаторів, виробничі консультації; рекомендації по вибору площі, удобренню, захисту посівів; контроль якості підготовки ґрунту, сівби, підживлення посівів, очистки та доробки насіння, апробацію посівів, рекламу, реалізацію продукції) та надати Господарству елітний посівний матеріал маку на умовах внеску у спільну діяльність з частковою оплатою Господарством.

Господарство зобов'язалося виділити і надати земельну ділянку для здійснення сумісної діяльності за Договором; визначити виконавців виробничої частини програми та здійснити їх технічне та технологічне оснащення; дотримуватися технології вирощування насіння маку; забезпечити охорону посівів; своєчасно фінансувати виробничу частину програми, розраховуватися з Інститутом за підсумками спільної програми (п. 2.2 р.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1. р.4 Договору, отриманий в результаті сумісної діяльності врожай насіння маку після очистки, сушіння і доробки розподіляється на партії посівного кондиційного та товарного насіння маку, з якого: посівне реалізується Інститутом, товарне Господарством, за узгодженими сторонами цінами. Кошти від реалізації посівного і товарного насіння маку розподіляються між сторонами порівну 50:50% (п.п. 4.2., 4.3. Договору про сумісну діяльність).

Згідно п. 4.4 р. 4 Договору про сумісну діяльність, порядок і терміни розподілу коштів від реалізації сумісної продукції здійснюється Сторонами за додатковими угодами.

27.01.2003р. між Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва НААН та ТзОВ "Стимул" укладено та підписано доповнення до Договору про сумісну науково-виробничу діяльність №2020315 від 15.03.2002р., згідно якого п.п. 4.2., 4.3., 4.4. Договору №2020315 викладено в новій редакції, а саме:

"- п. 4.2. Отримане в результаті сумісної діяльності насіння маку, посівне та товарне, реалізується ТОВ "Стимул" за ліцензією Інституту;

- п. 4.3. Кошти, отримані від реалізації посівного і товарного насіння маку розподіляється між сторонами у такій пропорції: Господарству 60% та Інституту 40%.

- п. 4.4. Належна Інститутові частка від реалізованої спільно вирощеної продукції перераховується Господарством на рахунок Інституту протягом трьох днів від дня реалізації продукції. У випадку прострочення цього терміну Господарство за кожен день прострочки сплачує Інститутові штрафні санкції в сумі 0,2% від суми боргу."

Як стверджує позивач, на виконання умов договору про сумісну діяльність, 18.12.2003 року ТОВ „Стимул" згідно накладної № 420а передало Структурному підрозділу Івано-Франківського інституту АПВ УААН ДПДГ „Перемога" насіння маку в кількості 1410 кг. на суму 310 200 гривень.

Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що 18.12.2003 року між ТзОВ "Стимул", з однієї сторони, та ТзОВ "Агроград", з іншої сторони, складено та підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками юридичних осіб, Акт, яким визначено, що із загальної кількості зданого в ДГ "Перемога", згідно накладної №420а маку, - 1 400 кг., 710 кг. мак, одержаний ТОВ „Стимул" від ТОВ „Агроград".

20 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стимул", як Первісним кредитором, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроград", як Новим кредитором, з іншої сторони, укладено Договір уступки вимоги, за умовами якого первісний кредитор передав Новому кредитору, а Новий кредитор набув право вимоги, належне Первісному кредитору і став кредитором за договором №2020315 від 15 березня 2002р. про спільну сумісну науково-виробничу діяльність укладеному між ТзОВ "Стимул" і Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва Української академії аграрних наук.

Відповідно до п.2 даного Договору, Новий кредитор набув право вимагати від Боржника належного виконання зобовязань по розподілу результатів сумісної діяльності та стягнення з Боржника коштів в сумі 155500грн. за реалізований ним мак, який був переданий Первісним кредитором Боржнику в особі його структурного підрозділу Дослідній станції "Перемога" при виконанні договору №2020315 від 15.03.2002р.про спільну сумісну науково-виробничу діяльність по накладній №420(А) від 18 грудня 2003р. про передачу маку в кількості 1410кг. по ціні 220 грн. на загальну суму 310200грн.

Згідно п. 3 Договору про уступку вимоги від 20.11.2009р., право вимоги засновано на договорі №2020315 від 15.03.2002р. про спільну сумісно науково-виробничу діяльність та накладній №420(А) від 18.12.2003р.

П. 5 Договору сторони зазначили, що дана уступка проведена Первісним кредитором Новому кредитору в якості передання відступного Первісним Кредитором Новому кредитору по боргу Первісного кредитора перед Новим кредитором в сумі 155 500 грн. за одержаний у нього 18 грудня 2003 року мак в кількості 710 кг. по ціні 220грн. на загальну суму 155 500 грн.

Згідно приписів ст. ст. 509,510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

В силу ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 517 ЦК України).

Ст. 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.7 Договору первісний кредитор зобовязаний повідомити Боржника про уступку вимоги протягом 2-х днів з моменту підписання цього Договору шляхом надіслання відповідного повідомлення Боржнику рекомендованим поштовим відправленням.

В судовому засіданні встановлено, що на виконання умов укладеного договору ТзОВ "Стимул" листом без номеру від 20.11.2009р. повідомило Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва НААН про уступку права вимоги за договором №2020315 від 15.03.2002р. Новому кредитору Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроград", с. Йосипівка Тернопільського району Тернопільської області (надіслано 09.02.2011 р.).

Як стверджує позивач, у зв'язку із відсутністю визначеного договором про сумісну науково-виробничу діяльність №2020315 від 15.03.2002р. строку виконання Інститутом зобов'язань по оплаті реалізованого маку, в порядку ст. 530 ЦК України, ТОВ "Агроград" надіслало Інституту (третій особі) вимогу про виконання зобов'язання від 08.02.2011р., згідно якої просило виконати до 18.02.2011 року обов'язок по розподілу результатів спільної діяльності та сплатити TOB „Агроград" грошові кошти в сумі 155500 грн., право на одержання яких у Товариства виникло за договором уступки від 20.11.2009р. Однак, дана вимога, за твердженням позивача, залишена Інститутом без розгляду та задоволення.

Окрім того, 20.11.2009р між ТОВ "Агроград" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поруки, за яким остання зобов'язалась відповідати перед ТОВ "Агроград" за часткове виконання зобовязань Івано-Франківським Інститутом агропромислового виробництва УААН України, що виникли з Договору №2020315 від 15 березня 2002 р., який був укладений між ТзОВ "Стимул" та Інститутом, та право вимоги по кому було передано ТОВ "Стимул" Кредитору у відповідності до договору уступки вимоги від 20.11.2009р.

Відповідно до п.2.1 Договору, даною порукою забезпечується виконання зобовязання боржником по оплаті Кредитору 155 500 грн. за реалізований боржником в межах спільної діяльності по Договору №2020315 від 15.03.2002р мак.

В лютому місяці 2011 року ТзОВ "Агроград" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області та Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, м. Івано-Франківськ; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стимул", м. Тернопіль, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів 155 500,00 грн. заборгованості, посилаючись на умови укладеного між відповідачем-2 та ТОВ "Стимул" договору про сумісну науково-виробничу діяльність №2020315 від 15.03.2002р.; договору уступки вимоги від 20.11.2009р., укладеного між ТОВ "Стимул" та ТОВ "Агроград" та договору поруки від 20.11.2009р.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.04.2011 року у справі №17/9/5022-248/2011, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог ТзОВ "Агроград" було відмовлено за їх безпідставністю.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено, що в Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України відсутні зобовязання перед ТОВ Стимул", що ґрунтуються на договорі №2020315 від 15.03.2002р. про спільну сумісну науково-виробничу діяльність та накладній №420 (А) від 18.12.2003р., право вимоги виконання яких передано згідно договору від 20.11.2009 року, оскільки Дослідне господарство "Перемога", яке згідно накладної №420 (А) від 18.12.2003р. є отримувачем насіння маку, відповідно до п.п. 3.2., 3.11. Статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Перемога" Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, є юридичною особою та здатне самостійно реалізовувати свою процесуальну правосубєктність шляхом можливості бути позивачем та відповідачем у суді.

При цьому, слід відзначити, що 27.01.2003р. Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва НААН та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стимул" укладено та підписано акт підтвердження кількості продукції, виробленої за Договором про сумісну науково-виробничу діяльність №2020315 від 15.03.2002р., у відповідності до якого сторонами визначено, що за результатами спільної діяльності в 2002 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Стимул" зібрано 6580 кг насіння маку, після очистки якого до реалізації підлягає 6000 кг., яке знаходиться на балансі ТОВ "Стимул", реалізація якого буде проводитися безпосередньо зі складів ТОВ "Стимул", у звязку з чим суд погоджується з твердженнями третьої особи (Інституту), що обовязок по реалізації отриманого в результаті сумісної діяльності за договором №2020315 від 15.03.2002р. насіння маку (як посівного, так і товарного) покладено виключно на Товариство з обмеженою відповідальністю "Стимул".

Окрім того, додатково долучені Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва НААН документи, зокрема накладні №28 від 13.02.2004р. та №158 від 27.07.2004р. свідчать про отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Стимул" із зберігання від Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва НААН 2085 кг. маку.

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що наданими суду доказами підтверджуються твердження позивача та третьої особи (Інституту) про відсутність в останнього будь яких боргових зобов'язань перед відповідачем, адже на момент укладення договору уступки вимоги від 20.11.2009р. в Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України не існувало обов'язку щодо оплати ТОВ "Стимул" вартості насіння маку в розмірі 155 500 грн. згідно договору №2020315 від 15.03.2002р. про спільну сумісну науково-виробничу діяльність.

Слід відзначити, що вказане було встановлено і господарським судом під час розгляду справи № 17/9/5022-248/2011 і стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у даній справі.

Окрім того, в рішенні у справи № 17/9/5022-248/2011 зазначено, що з огляду на встановлені обставини справи, не підлягають до задоволення вимоги щодо солідарного стягнення боргу з відповідача-1, котрі ґрунтуються на договорі поруки від 20.11.2009 року, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроград", як Кредитором, та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Поручителем, та згідно якого Поручитель зобовязувався відповідати перед Кредитором за часткове виконання зобовязань Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва НААН України, що виникли з договору №2020315 від 15.03.02р. (п. 1.1. Договору поруки).

У зв'язку з вищенаведеним, 06.05.2011 року ТзОВ "Агроград" звернулось до відповідача з вимогою за вих. №05/02/2011 від 05.05.2011р. про відшкодування товариству матеріальної шкоди в розмірі 157 290 грн., завданої передачею уступки вимоги неіснуючого боргу (докази надіслання копії фіскального чека №5043 від 06.05.2011р. та опису вкладення, знаходяться в матеріалах справи). Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Згідно приписів ст. 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 614 ЦК України).

Згідно статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Дана стаття кореспондується із ст. 224 ГК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відповідно до ст. 623 ч.4 ЦК України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Статтею 226 ч.2 ГК України передбачено обовязок сторони, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, доказів своєчасного повідомлення позивача про відсутність в Інституту (третьої особи) боргових зобовязань щодо оплати вартості насіння маку згідно договору №2020315 від 15.03.2002 року про спільну сумісну науково-виробничу діяльність не надав, як і не надав суду доказів добровільного відшкодування завданих позивачу переданням недійсної вимоги збитків.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги встановлені обставини справи, суд погоджується з твердженням позивача про те, що передаючи ТОВ „Агроград" згідно договору уступки вимоги від 20.11.2009р. без належних на це правових підстав неіснуючий станом на 20.11.2009 р. перед Івано-Франківським інститутом агропромислового виробництва УААН борг по договору про сумісну діяльність, відповідачем цілком свідомо було порушено вимоги ст.517 ЦК, яка спрямована саме на неможливість передачі недійсних вимог.

Відтак, в даному випадку є усі підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення останнім, а саме: протиправної поведінки відповідача, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками та його вини.

Таким чином, передавши в якості відступного по боргу за одержані 710кг. маку недійсний борг, відповідач завдав ТОВ „Агроград" збитків в сумі 155 500грн. у вигляді не одержаного доходу, який останній би отримав у випадку передачі йому дійсної вимоги, та збитків в сумі 1790 грн., які понесені ТзОВ "Агроград" під час зверненням до господарського суду з позовом про стягнення уступленого йому неіснуючого боргу (судові витрати).

За даних обставин, позовні вимоги ТзОВ "Агроград" про стягнення 155500 грн. збитків у вигляді не одержаного доходу та 1790 грн. реальних збитків у вигляді понесених судових витрат, пов'язаних із стягненням недійсного боргу підлягають до задоволення як обґрунтовані та правомірно заявлені.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 1572,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Окрім того, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 1573 грн., а належить до сплати 1572,90 грн., решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у звязку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 75,77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стимул", вул. Бойківська, 15, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 30750336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроград", c. Йосипівка, Тернопільський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 31877408): 155500 грн. збитків у вигляді не одержаного доходу; 1790 грн. реальних збитків у вигляді понесених судових витрат, пов'язаних із стягненням недійсного боргу; 1 572грн. 90 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроград", c. Йосипівка, Тернопільський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 31877408) 0 грн. 10 коп. державного мита, як зайво сплаченого.

Квитанція №1204.392.3 від 17.05.2011 року про сплату державного мита в сумі 1 573 грн. залишається в матеріалах справи.

Видати довідку.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання "18" серпня 2011 року), через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -7608

СуддяІ.М. Гирила