Рішення № 17871920, 26.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/7926.07.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Дігрешн груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторсько-консалтингова

група «Експерт»

про стягнення 116924,98 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № б/н від 11.07.2011 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Дігрешн груп»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання послуг, пов'язаних з професійною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм) № 16/11/2-У від 11.01.2011 р. в розмірі 116924,98 грн. (110600,00 грн. основний борг, 5844,60 грн. пеня, 480,38 грн. 3% річних).

В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач порушив умови даного Договору, оскільки не здійснив оплату за надані послуги, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт»виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Дігрешн груп».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. порушено провадження у справі № 5/79, розгляд справи було призначено на 12.07.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 12.07.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/79 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 26.07.2011 р.

В судовому засіданні 26.07.2011 р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 26.07.2011 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.06.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/79 та ухвали господарського суду міста Києва від 12.07.2011 р. не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно з статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві», в якому зазначено, що у разі нез'явлення в судове засідання господарського суду представників сторін або однієї з них господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами).

Поштове відправлення з ухвалами господарського суду міста Києва № 5/79 від 14.06.2011 р. та від 12.07.2011р. було направлене відповідачу за адресою, вказаній позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.07.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі № 5/79 у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані матеріали справи, дослідивши представлені докази, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт»(далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Дігрешн груп»(далі Виконавець) було укладено Договір про надання послуг, пов'язаних з професійною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм) № 16/11/2-У (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобовязується надати Замовнику послуги, повязані з професійною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм), визначені Законом України «Про аудиторську діяльність», а саме консультаційні послуги за темою Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. 2755-VI зміни системи адміністрування податків, змінив податковому та бухгалтерському обліку прибутку, основних фондів, ПДВ, ПДФО, спрощені системи оподаткування.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 30.04.2011 р., а в частині взаєморозрахунків до їх повного завершення.

Відповідно до п. 2.2 Договору, факт надання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг, який складається і направляється Виконавцем Замовнику.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що вартість послуг встановлюється сторонами в розмірі 130600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано та скріплено печатками наступні Акти приймання-передачі наданих послуг:

- Акт № 1 від 04.04.2011 р. на суму 97900,00 грн.;

- Акт № 2 від 18.04.2011 р. на суму 32700,00 грн., всього на загальну суму 130600,00 грн., що надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог (належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи), які в силу приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Вказані акти містять всі обовязкові реквізити передбачені п. 2.4 зазначеного Положення, що надає їм юридичної сили та доказової бази.

Згідно з п. 3.1 Замовник зобовязується своєчасно оплатити вартість послуг, що є предметом Договору.

Замовник здійснює оплату за цим Договором в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг (п. 5.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, на виконання умов Договору, було частково сплачено 20000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 22.04.2011 р. та від 18.05.2011 р.

Таким чином, пунктом 5.1 Договору чітко передбачено строк оплати відповідачем вартості наданих послуг, однак 24.05.2011 р. позивач додатково звернувся до відповідача з претензією вих. № 6-24/05/11 від 24.05.2011 р. з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги. Зазначену претензію було направлено на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт».

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Внаслідок невиконання відповідачем договірних зобовязань станом на 10.06.2011 р. у нього перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Дігрешн груп»виникла заборгованість в розмірі 110600,00 грн., що і зумовило звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За своєю правовою природою Договір про надання послуг, пов'язаних з професійною діяльністю аудиторів (аудиторських фірм) № 16/11/2-У від 11.01.2011 р. є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього Законом та Договором обовязку по оплаті наданих йому послуг не виконав, внаслідок чого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт»на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті наданих послуг в розмірі 110600,00 грн.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті наданих послуг, позивач на підставі п. 6.4 Договору просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт»на свою користь 5844,60 грн. пені.

Відповідно до п. 6.4 Договору, за прострочку в оплаті вартості послуг Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1 % від розміру простроченої суми на кожен день прострочення.

Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось вище, у відповідності до п. 5.1 Договору Замовник здійснює оплату за цим Договором в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих послуг.

Акт № 1 на суму 97900,00 грн. було підписано сторонами 04.04.2011 р., тобто оплата позивачем наданих послуг мала бути здійснена протягом 10-ти банківських днів з 04.04.2011 р. - до 18.04.2011 р. включно. Отже, прострочка за вказаним актом наступила з 19.04.2011 р.

22.04.2011 р. відповідачем було здійснено часткову проплату на суму 10000,00 грн., внаслідок чого заборгованість за актом № 1 зменшилась до суми 87900,00 грн.

Таким чином першим періодом для нарахування штрафних санкцій є: на суму 97900,00 грн. з 19.04.2011 р. по 22.04.2011 р. (дата часткової проплати).

18.05.2011 р. відповідачем було здійснено часткову проплату на суму 10000,00 грн., внаслідок чого заборгованість за актом № 1 зменшилась до суми 77900,00 грн.

Таким чином другим періодом для нарахування штрафних санкцій є: на суму 87900,00 грн. з 23.04.2011 р. по 18.05.2011 р. (дата часткової проплати).

В третьому періоді штрафні санкції нараховуються на залишкову суму заборгованості за Актом № 1 (77900,00 грн.) до дати, яка визначена позивачем в розрахунках, доданих до позовної заяви (07.06.2011 р.), тобто: на суму 77900,00 грн. з 19.05.2011 р. по 07.06.2011 р.

Акт № 2 на суму 32700,00 грн. було підписано сторонами 18.04.2011 р., тобто оплата позивачем наданих послуг мала бути здійснена протягом 10-ти банківських днів з 18.04.2011 р. - до 02.05.2011 р. включно. Отже, прострочка за вказаним актом наступила з 03.05.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що часткових проплат за даним Актом відповідачем здійснено не було, отже періодом для нарахування штрафних санкцій є: на суму 32700,00 грн. з 03.05.2011 р. по 07.06.2011 р. (дата, яка визначена позивачем в розрахунках, доданих до позовної заяви).

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

При цьому, в силу приписів ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи встановлену ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України свободу договору, сторони при укладені договору мають право визначити його умови на власний розсуд, проте суд, розглядаючи спір та встановивши наявність підстав до стягнення пені, повинен обмежувати її розмір до розмірі, встановленого положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне зробити перерахунок нарахованої пені, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та у відповідності до встановлених судом періодів.

Таким чином, суд, перевіривши розрахунок суми пені за договором, дійшов висновку про те, що позивачем завищено суму пені, внаслідок чого з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Дігрешн груп»підлягає стягненню 1798,43 грн. пені.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 480,38 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті за надані позивачем відповідачу послуги у визначений період.

При цьому, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем завищено суму 3% річних, внаслідок чого з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Дігрешн груп»підлягає стягненню 348,08 грн. 3 % річних, перерахунок яких здійснено у відповідності до встановлених судом періодів.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, повязані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Дігрешн груп»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторсько-консалтингова група «Експерт»(02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, б. 5, оф. 202; код ЄДРПОУ 32346015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Дігрешн груп»(02160, м. Київ, вул. Березнева, б. 10; код ЄДРПОУ 31450876) 110600 (сто десять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1798 (одна тисячі сімсот девяносто вісім) грн. 43 коп. пені, 348 (триста сорок вісім) грн. 08 коп. 3% річних, 1127 (одна тисяча сто двадцять сім) грн. 46 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 28.07.2011 р.