Рішення № 17871813, 27.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 56/17127.07.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали справи

За позовом Дочірнього підприємства «ГАРАНТЛАДА»Закритого акціонерного товариства «ХОРТИЦЯЛАДА»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «АСТО - Центр»

простягнення 391457,27 грн.

Представники сторін: від позивачаОСОБА_1 .дов. № б/н від 23.06.2011 р. від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дочірнього підприємства «ГАРАНТЛАДА»Закритого акціонерного товариства «ХОРТИЦЯЛАДА»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТО - Центр»заборгованості за договором купівлі - продажу № 6 від 03.02.2007 р. у розмірі 292779,14 грн., а також 3 % річних у розмірі 21677,16 грн., індексу інфляції у розмірі 77000,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої зобовязання за Договором купівлі продажу № 6 від 03.02.2007 р., оскільки своєчасно не здійснив розрахунок за поставлені позивачем товари. Станом на момент звернення до суду з позовом відповідач має заборгованість по Договору на загальну суму 292779,14 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, крім того позивач також нараховує штрафні санкції у вигляді 3 % річних у розмірі 21677,16 грн., індексу інфляції у розмірі 77000,97 грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду про порушення провадження у справі повернута відділенням поштового звязку з відміткою «за зазначеною адресою не розшукано».

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

03.02.2007 р. між Дочірнім підприємством «ГАРАНТЛАДА»Закритого акціонерного товариства «ХОРТИЦЯЛАДА»(надалі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АСТО - Центр»(надалі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі - продажу № 6, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує в порядку та на умовах даного договору автомобілі виробництва ВАТ «АВТОВАЗ»(надалі - товар).

Модельний ряд, кількість, ціна, сума даного договору визначається в додатках до даного договору, які являються його невідємною частиною (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору передача товару від продавця до покупця здійснюється відповідно до видаткової накладної та довіреності. Підтвердженням факту отримання товару та переходу права власності на товар є акт приймання - передачі.

Згідно п. 3.1. договору продавець передає покупцю автотехніку з відстрочкою платежу 14 (чотирнадцять) банківських днів.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 03.01.2008 р. до договору купівлі - продажу № 6 від 03.02.2007 р. дію договору купівлі - продажу № 6 від 03.02.2007 р. продовжено до 31.12.2008 р.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято відповідно до видаткових накладних товар:

- відповідно до видаткової накладної № РН-0000029 від 09.04.2009 р. товар на загальну суму 394750,00 грн.,

- відповідно до видаткової накладної № РН-0000030 від 10.04.2009 р. товар на загальну суму 173780,00 грн.

Отримання товару відповідачем підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯНТ № 718139 від 01.04.2008 р., та підписом уповноваженої особи на видаткових накладних засвідчених відтиском печатки відповідача.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків підписаного сторонами відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 141275,77 грн.

З огляду на те, що акт звірки бухгалтерів є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами (накладними, рахунками), то позивачем надано до матеріалів справи копії видаткових накладних, які підтверджують розмір заборгованості.

Відповідач свої зобовязання за договором з оплати вартості товару виконав частково, в звязку з чим позивач звернувся з вимогою про платіж від 16.12.2010 р. вих. № 328, та просив сплатити заборгованість у розмірі 380944,89 грн., яка була направлена на адресу відповідача 17.12.2010 р.

Відповіді на зазначену вимогу відповідач не надав, заборгованість перед позивачем не погасив, доказів оплати вартості товару не надав.

За таких обставин, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 292779,14 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу відповідно до якого одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач доказів оплати вартості товару на загальну суму 292779,14 грн. не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, та з урахуванням строку оплати передбаченого п. 3.1. договору, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 292779,14 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суду стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 3 % річних у розмірі 21677,16 грн. та індекс інфляції у розмірі 77000,97 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат наданий позивачем суд визнає його арифметично не вірним.

Відповідно до розрахунку суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга - Закон»програма «Калькулятор», розмір інфляційних втрат за період з 01.12.2008 р. по 28.02.2011 р. складає 80514,26 грн., яка є більшою ніж та, яка заявлена позивачем до стягнення, а саме: 77000,97 грн. Однак, так як суд має можливість виходу за межі позовних вимог тільки за заявою сторони, а таких заяв до суду не надходило, тому суд задовольняє розрахунок інфляційної складової, наданий позивачем на суму 77000,97 грн.

За підрахунком суду, за допомогою Інформаційно-аналітичної системи «Ліга - Закон»програма «Калькулятор», розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 19732,51 грн.

Крім того, позивачем надано суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

Розглянувши подану заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”від 22.12.06р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. “Про деякі питання практики забезпечення позову”, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках. Крім того позивачем не вказано номери потчоних рахунків на які він просить накласти арешт.

Тому, клопотання позивач про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 78, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТО - Центр»(03134, м. Київ, вул. Булгакова, 16, ідентифікаційний код 32923774) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Дочірнього підприємства «ГАРАНТЛАДА»Закритого акціонерного товариства «ХОРТИЦЯЛАДА»(69093, м. Запоріжжя, вул. Хакаська, 1, ідентифікаційний код 25215500) суму основного боргу у розмірі 292779,14 (двісті девяносто дві тисячі сімсот сімдесят девять) грн. 14 коп., 3 % річних у розмірі 19732,51 (девятнадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 77000,97 (сімдесят сім тисяч) грн. 97 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 3895,12 (три тисячі вісімсот девяносто пять) грн. 12 коп. та 234,83 (двісті тридцять чотири) грн. 83 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

5.Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «ГАРАНТЛАДА»Закритого акціонерного товариства «ХОРТИЦЯЛАДА»(69093, м. Запоріжжя, вул. Хакаська, 1, ідентифікаційний код 25215500) суму надмірно сплаченого державного мита у розмірі 0,43 (нуль) грн. 43 коп.

6.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Джарти

Дата підписання повного тексту рішення 28/07/2011 р.