Рішення № 17871772, 25.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/200-53/32425.07.11

За позовом Закритого акціонерного товариства "Українські вертольоти"

до Відкритого акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія "Енергополіс"

про визнання договору недійсним та стягнення 6 707 724,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю №21/1 від 24.01.2011

від відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю № 902-11/063 від 08.06.2011

СУТЬ СПОРУ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про визнання недійсним договору обовязкового страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам та відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу №601-07/03 від 14.02.2007 та стягнення з відповідача збитків по договору №601-07/03 від 14.02.2007 у розмірі 6 707 724,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 у справі № 50/200, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 15.02.2011, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 та рішення Господарського суду м. Києва від 10.11.2010 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Ухвалою суду від 06.06.2011 справу № 50/200 прийнято до провадження судді Грєхової О. А., справі присвоєно № 50/200-53/324, розгляд справи призначено на 04.07.2011.

В судовому засіданні 04.07.2011 представник позивача в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подав заяву уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати недійсним договір обовязкового страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам, та відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу № 601-07/04 від 14.02.2007 між відкритим акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія «Енергополіс» та закритим акціонерним товариством «Українські вертольоти»; стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергополіс»на користь приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти»2347573,19 грн.

Також позивач заявив клопотання про заміну Закритого акціонерного товариства «Українські вертольоти»на Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Українські вертольоти»(копія статуту, довідка ЄДРПОУ) та Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Енергополіс».

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України в разі вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішення або ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на викладене суд вважає за можливе здійснити заміну ЗАТ «Українські вертольоти»на Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Українські вертольоти», та ВАТ «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»на Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Енергополіс».

Представник відповідача надав письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.07.2011 у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 18.07.2011.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі позивач в засідання не зявився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання позивача та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2011 розгляд справи відкладено на 25.07.2011.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на кошти та майно в розмірі 2347576,19 грн., що належать ПАТ «Страхова компанія «Енергополіс».

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що у нього є підстави вважати, що до прийняття рішення у даній справі майно та кошти, які були у відповідача на момент предявлення позову до нього, можуть зникнути чи зменшитись за кількістю.

Розглянувши дану заяву Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти», суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову належним чином не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви ПрАТ «Авіакомпанія «Українські вертольоти»та не визнає необхідним накладати арешт на майно та грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунку в банківській установі.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.02.2007 року між відкритим акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»(далі - Відповідач, Страховик) та закритим акціонерним товариством «Українські вертольоти»(далі - Позивач, Страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам, та відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу №601-07/04 від 14.02.2007 року (далі - Договір 601).

З урахуванням Додатків №1, 1/1, 1/2 ,2 , 2/1, 2/2, 2/3 ,2/4, 2/5, 2/6 ,2/7, З, 3/1, 3/2, З/З, 3/4, 4, 4/1, 4/2, 5, 5/1, 5/2, 5/3, 5/4, 5/5, 6, 6/1, 6/2, 6/3, 6/4, 6/5, 6/6, 7, 7/1, 7/2, 7/3, 8, 8/1 ,8/2, 9, 9/1 ,9/2 , 9/3 ,9/4 ,9/5, 9/6, 9/7 , 10, 10/1, 10/2, 11, 11/1, 11/2, 12, 12/1, 12/2, 14, 14/1, 14/2, 15, Додаткових угод до договору страхування №1-№12, №14, №15, №15/1, №16 - №39 відповідачем прийнято на страхування відповідальність Страхувальника за шкоду, заподіяну третім особам, пасажирам, багажу, пошті, вантажу, в межах, у терміни і на умовах Договору. Страховик зобов'язується відшкодувати суми, які страхувальник зобов'язаний буде сплатити у відповідності з Законом, в якості компенсації за збиток, заподіяний життю та майну третіх осіб, пасажирам, багажу, вантажу, пошті, прийнятим до перевезення, під час експлуатації застрахованих повітряних суден. Застраховано 14 повітряних суден: вертоліт Мі-8 МТВ-1, бортовий номер НОМЕР_1; вертоліт Мі-8 МТВ-1, бортовий номер НОМЕР_2; вертоліт Мі-8 МТВ-1, бортовий номер НОМЕР_3; вертоліт Мі-8 МТВ-1, бортовий номер НОМЕР_4; вертоліт Мі-8 МТВ-1, бортовий номер НОМЕР_5; вертоліт Мі-8 МТВ-1, бортовий номер НОМЕР_6; вертоліт Мі-8 МТВ-1, бортовий номер НОМЕР_7; вертоліт Мі-8 МТВ, бортовий номер НОМЕР_8; вертоліт Мі-8 МТВ, бортовий номер НОМЕР_9; вертоліт Мі-8 МТВ-1, бортовий номер НОМЕР_10; вертоліт Мі-8 МТВ-1, бортовий номер НОМЕР_11; вертоліт Мі-8 МТВ-1, бортовий номер НОМЕР_12; вертоліт Мі-8 МТВ-1, бортовий номер НОМЕР_13; вертоліт Мі-8 МТВ-1, бортовий номер НОМЕР_14.

Договір припинено за згодою сторін 21.03.2009 року.

Відповідно до пункту 1.1. Договору 601 Страховик на підставі заяви на страхування повітряного судна від ризиків «відповідальності страхувальника за шкоду, заподіяну третім особам, пасажирам, багажу, пошті, вантажу», керуючись Законом України «Про страхування», Повітряним кодексом України, Порядком і правилами проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2002 року №1535, застереженнями, сертифікатами, полісами, індосаментами та іншими подібними документами та джерелами зазначеними у Додатку до договору та\або в Спеціальній частині договору, приймає на страхування відповідальність Страховика за шкоду, заподіяну третім особам, пасажирам, багажу, пошті, вантажу, в межах, у терміни і на умовах договору.

Відповідальність Страховика щодо відшкодування збитків Страхувальника при настанні страхового випадку обмежується страховою сумою, яка зазначена в Додатку та\або в Спеціальній частині Договору, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до підпункту 6.2.1. Договору страхування не поширюється на ризики: впливу радіації та радіоактивного забруднення згідно з застереженням AVN38B або AVN71В, текст яких викладено в Спеціальній частині Договору. Відповідно до підпункту 6.2.2. Договору страхування не поширюється від ризиків впливу шуму та забруднення згідно з застереженням AVN46В, текст якої викладено в Спеціальній частині Договору.

Відповідно до підпункту 6.2.3. Договору не поширюється страхування від ризиків інших виключень, зазначених у додатку та текст яких викладений у Спеціальній частині Договору.

Відповідно до Розділу 12 Договору Додатки №1-№10 та Спеціальна частина Договору є невід'ємною частиною Договору.

Конкретні умови страхування по конкретному повітряному судну визначені в додатках до Договору 601.

Так, відповідно до Додатку №1/2 до договору № 601 Сторонами було узгоджено, що експлуатантом повітряного судна є ЗАТ «Українські вертольоти»(пункт 2), власник повітряного судна - військова частина А0105 (пункт 3), додатково застрахований - ООН (пункт 4). У пункті 5 встановлені страхові ризики, умови страхування, а саме: Відповідальність експлуатанта повітряного судна за шкоду заподіяну пасажирам ручній поклажі багажу пошті вантажу прийнятим до перевезення та третім особам згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1535 від 12.10.2002 року Договором страхування №601 - 07/04 від 14.02.2007 року наступними документами (джерелами): AVN1C (розділи І виключено), AVN6А (зі змінами), AVN46В, AVN48В, AVN71, Застереження про розпізнавання дати (АУШ000А) зі змінами згідно з Застереженням про обмежене покриття розпізнавання дати (AVN2001), AVN52Е, AVN92, 2488АGМ000003, LSW617F.

У пункті 6 встановлено період страхування. У пункті 7 встановлено застраховане повітряне судно, а крім того страхова сума та розмір франшизи. У пункті 8 встановлено базування ПС. Дев'ятим пунктом визначено територію дії страхового захисту. У одинадцятому пункті встановлені пілоти ПС. Пунктом 12 встановлено комбінований ліміт відповідальності. Пунктами 13, 14, 15 встановлена франшиза. Страховий платіж встановлено у 17 пункті.

Усі додатки мають аналогічну нумерацію і відрізняються за назвами повітряних суден, встановленими сумами, періодами, місцями базування, тарифами.

Додатковими угодами вносилися зміни щодо уточнення умов страхування, встановлення премії.

Судом встановлено, що текст Спеціальної частини Договору сторонами не підписувався. Тексти застережень, полісів у сторін відсутні. Відповідач не надав суду підписані сторонами документи, тексти полісів, будь-які інші письмові докази, які б можливо було прийняти як Спеціальну частину договору 601 з відповідним підписами сторін. Відповідач надав суду тексти вказаних документів про наявність яких є спір між сторонами та пояснив, що в таких випадках надані документи є спеціальною частиною договорів, які укладаються відповідачем при страхуванні повітряних суден.

Заява на страхування відсутня. Як пояснили сторони, всі питання вирішувалися шляхом обміну листами електронною поштою.

Позивач зазначає, що при укладанні договору № 601 були допущені порушення законодавства, зокрема, Закону України «Про страхування», Порядку та правил обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1535 від 12.10.2002 року, щодо дотримання письмової форми договору страхування, договір страхування не відповідає вимогам типових договорів, просив визнати договір страхування повітряних суден №601 недійсним.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на вимоги частини 2 статті 215, частини 4 статті 203, частини 2 статті 981, статті 982 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав пояснення про те, що при укладанні та виконанні договору обов'язкового страхування №601 відповідно до міжнародних норм та уніфікованих умов страхування об'єднаних лондонських страховиків були застосовані поліси, застереження, індосаменти, які забезпечували надання надійного та якісного страхового захисту.

На підставі пояснень відповідача встановлено, що при укладанні договорів страхування було застосовано документи що визначають виключення з страхових випадків, а саме:

Застереження про виключення шуму і забруднення та інших ризиків AVN 46В;

Застереження про виключення війни, тероризму та інших ризиків AVN 48В;

Застереження про виключення ядерних ризиків AVN 71;

Застереження про виключення розпізнавання дати AVN 2000А;

Застереження про обмежений страховий захист розпізнавання дати AVN 2001А;

Застереження про виключення азбесту 24888АGМ00003.

Крім того, застосовані документи, які надають клієнту додатковий страховий захист не передбачений як обов'язковий відповідно до постанови №1535 від 12.10.2002 року а саме:

Індосамент про розширення страхового захисту AVN 52Е;

Індосамент про цивільну відповідальність за вантаж AVN 92.

Індосамент про розширення страхового захисту AVN52Е застосовується одночасно з застереженням AVN 48В передбачає виключення дії частини параграфів AVN 48В і передбачає включення в страховий захист військових ризиків та інших небезпек. Вказані документи значно розширюють перелік страхових випадків порівняно з тими, які містяться у розділі 4 договору, а також надає страхування по ризиках, які виключені у Типовому договорі страхування повітряного судна відповідно до додатку №1 Порядку та правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року №1535 .

За правилами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За такими ж правилами укладається і додаткова угода до господарського договору.

Відповідно до статті 982 Цивільного кодексу України істотними умовами договору страхування є предмет страхування, страховий випадок, розмір грошової суми в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування»Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу, тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Відповідно до міжнародних систем страхування, які вимагають застосування уніфікованих умов страхування, договори страхування укладаються відповідно до таких умов страхування, з урахуванням вимог, передбачених Законом України «Про страхування».

Відповідно до частини 2 статті 981 Цивільного кодексу України у разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

При укладанні спірного договору сторони не підписали складової невід'ємної частини договору в якій, на підставі документів які застосовуються у міжнародних системах страхування, повинні бути встановлені умови страхування. Зазначення назви документа у тексті договору не можливо вважати укладанням договору у письмовій формі на умовах зазначеного документа. Суд дійшов висновку про те, що спірний правочин є нікчемним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При укладанні спірного правочину сторони не вчинили таких дій, які б призвели до настання реальних правових наслідків. Умови страхування, виключення з страхових випадків мали бути визначені сторонами у Спеціальній частині договору (пункти 1.1., 1.3., 6.2, Договору).

Відповідачем не надано доказів укладання договору у спосіб і у формі встановленої законом. Пояснення відповідача не можуть бути прийняті і підлягають відхиленню у зв'язку з тим, що ним не доведено правомірності використання документів, полісів, застережень, які згадуються у договорі лише за їх назвою без визначення умов, що містяться у цих документах. Не може бути прийнято до уваги посилання на уніфікованість цих документів, оскільки укладання договору страхування повинно здійснюватися відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування». Таке твердження суперечить умовам Договору - сторони досягли згоди про те що, текст вказаних документів викладається у Спеціальній частині договору, та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 4.1. договору до страхових випадків віднесено авіаційні події за участю повітряного судна Страхувальника внаслідок яких настає його цивільна відповідальність за шкоду.

Відповідно до Положення про систему управління безпекою польотів на авіаційному транспорті затвердженого наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації №895 від 25.11.2005 року визначено що авіаційна подія - подія, пов'язана з використанням ПС, яка має місце з моменту, коли будь-яка особа піднімається на борт з наміром здійснити політ, до моменту, коли всі особи, що перебували на борту, покинули ПС, і в ході якої будь-яка особа отримує тілесні ушкодження із смертельним наслідком або серйозні тілесні ушкодження, або ПС одержує серйозні пошкодження конструкції, або виникла інша загроза безпеці польотів. АП поділяються на катастрофи, аварії, серйозні інциденти та інциденти.

Відповідно до Порядку та правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 2002 року №1535 страховим випадком визнається подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю пасажирів; подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду (втрату, пошкодження, зіпсуття), заподіяну багажу, поклажі, пошті, вантажу. Умовами договору значно звужено перелік страхових випадків обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації у порівнянні з тим, що передбачено законодавством України.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. В спірному договорі не має конкретизації, а є звуження змісту поняття страхового випадку.

Відповідно до частини 3 статті 184 Господарського кодексу України укладання господарських договорів на основі типових договорів повинно здійснюватися не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 Господарського кодексу України та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування типового договору.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства. Відповідно до статті 215 такий правочин є недійсним.

Оскільки спірний договір є нікчемним відповідно до вимог статті 981 Цивільного кодексу України, проте позивач виконав частково умови договору страхування в частині оплати страхових платежів, позовні вимоги в частині визнання договору недійсним підлягають задоволенню.

Позивач надав пояснення з посиланням на тексти договорів, які є в матеріалах справи, про те що, відповідно до Ковер-ноти №П601-07/11 від 14.02.2007 року, яка укладена між Відповідачем та ОСАО «Інгосстрах», зазначено, що текст вищенаведених застережень вказаний в оригінальному договорі страхування. Завірена печаткою «Перестраховика»копія вищевказаних застережень надається «Перестрахувальнику»за письмовою вимогою. Зазначені докази є неналежними та не приймаються судом для розгляду саме цієї справи.

Позивачем було перераховано на рахунок відповідача 2347573,19 грн.

Відповідно до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Перерахування вказаної суми підтверджено платіжними документами та не заперечується сторонами.

У зв'язку з недійсністю спірного правочину на виконання якого проведено перерахування вказаної спірної суми суд дійшов висновку про необхідність повернення вказаної суми позивачеві.

Відповідно до статей 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами Кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84,85, 111-12 ГПК України Господарський суд м. Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір обов'язкового страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам, та відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу №601-07/04 від 14.02.2007 року між відкритим акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»та закритим акціонерним товариством «Українські вертольоти».

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергополіс»(01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 3-41; ідентифікаційний код 19031693, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21; ідентифікаційний код 31792885) 2347573,19 грн. (два мільйони триста сорок сім тисяч пятсот сімдесят три гривні 19 копійок) перерахованих коштів, 23476,58 грн. (двадцять три тисячі чотириста сімдесят шість гривень 58 копійок) витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяГрєхова О.А.

Повне рішення складено 29.07.2011