Ухвала суду № 17871771, 25.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 53/33825.07.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Згода"

про стягнення 4 154,23 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю від 04.08.10.

від відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю від 11.05.11.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Згода" заборгованості за Договором про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії № ФП 009/04/07 від 23.04.2007 в розмірі 4 154,23 грн., в тому числі 3098,12 грн. суми невиплаченого перестрахового відшкодування, 572,72 грн. збитків від інфляції, 320,17 грн. пені, 163,22 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2011 порушено провадження по справі № 53/304, розгляд справи призначено на 20.06.2011.

Розпорядженням від 20.06.2011 Голови Господарського суду міста Києва, у звязку з перебуванням судді Грєхової О.А. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу 53/304 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 розгляд справи було відкладено на 04.07.2011.

Розпорядженням від 04.07.2011 Голови Господарського суду міста Києва, у звязку з виходом судді Грєхової О.А. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу 53/304 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

В судових засіданнях 11.07.2011 та 18.07.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерви до 18.07.2011 та до 25.07.2011 відповідно.

Позивач в судовому засіданні 25.07.2011 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, проти задоволення позову не заперечував.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Гарант-Система»(позивач) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ЗГОДА» (відповідач) було укладено Договір про співробітництво в галузі факультативного перестрахування та ретроцесії № ФП 009/04/07 від 23.04.2007 р.

Відповідно до пп. 1.1 та 1.3 Договору № ФП 009/04/07 предметом договору є основоположні та загальні умови перестрахування та ретроцесії ризиків, що взаємно передаються та приймаються Сторонами на факультативній (необов'язковій) основі, а також основні взаємні права і обов'язки Сторін, пов'язані з передачею та прийняттям ризиків в перестрахування та ретроцесію. Під передачею ризику у перестрахування в рамках договору розуміється страхування однією стороною, що передає ризик, частини своїх зобов'язань за договором первинного страхування або вхідного страхування у другої сторони яка цей ризик приймає.

Відповідно до п. 1.7. на підставі та на умовах Договору Сторони укладають договори перестрахування. Договори перестрахування укладаються у формі Ковер-нот окремо по кожному ризику. Кожний договір перестрахування укладається на умовах Договору №ФП 009/04/07, якщо інше прямо не зазначено у ньому.

01 серпня 2008 року між Позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 05-16/000432 на таких умовах:

-страхувальник - ОСОБА_3 (паспорт: НОМЕР_1 виданий Ватутінським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 22.06.1999р.), вигодонабувач-ОСОБА_3 (АДРЕСА_1);

-предмет страхування: автомобіль Mitsubishi Outlander 2.0 д/н НОМЕР_2 2008р.;

-застраховані ризики: дорожньо-транспортна пригода, пошкодження скла, стихійне лихо, падіння дерев, напад тварин, пожежа, вибух, протиправні дії третіх осіб (за винятком викрадення), викрадення транспортного засобу;

-франшиза (безумовна): 0,00 грн.;

-вартість ТЗ 125 933,00 (Сто двадцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять три грн. 00 коп.) гривень, яка дорівнює страховій сумі;

-страховий тариф: 6,080% від страхової суми.

У зв'язку з необхідністю перестрахування ризиків застрахованих Позивачем за Договором № 05-16/ 000432, між Позивачем та Відповідачем був укладений Ковер-нот № 05-24/000432-18 від 04 серпня 2008 року до Договору № ФП 009/04/07 від 23.04.2007р.

Відповідно до умов Ковер-ноту Відповідач прийняв на страхування ризики настання відповідальності Позивача за Договором № 05-16/ 000432 на наступних умовах:

-предмет страхування: автомобіль Mitsubishi Outlander 2.0 д/н НОМЕР_2 2008р.;

-застраховані ризики: дорожньо-транспортна пригода, пошкодження скла, стихійне лихо, падіння дерев, напад тварин, пожежа, вибух, протиправні дії третіх осіб (за винятком викрадення), викрадення транспортного засобу.

Згідно з п. 9 Ковер-ноту страхова сума визначена в розмірі 125 933,00 грн. частка відповідальності Відповідача 39,70%, що становить 50000,00 грн., перестрахувальна премія - 2 075,00 грн. Франшиза була встановлена на рівні 0,00 % (п. 10 Ковер-ноту).

Відповідно до п. 21 Ковер-ноту перестрахувальна премія сплачується у повному обсязі до 18.08.2008р.

Сплата перестрахувальної премії в розмірі 2 075,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 2316 від 15.08.2008р.

Внаслідок ПДТО (протиправні дії третіх осіб), що мали місце 27.04.2009р. в м. Києві на вул. Висоцького біля буд. №11, застрахований позивачем транспортний засіб Mitsubishi Outlander 2.0 д/н НОМЕР_2 отримав механічні ушкодження.

Страховим актом № 05-17/ 145 від 02.06.2009р. випадок визнано страховим та вирішено виплатити страхове відшкодування у сумі 7 803,10 гривень і на підставі платіжного доручення № 1082 від 06 липня 2009р. позивачем було перераховано зазначену суму.

Про настання страхового випадку відповідача було повідомлено, що підтверджується листом № 05/697 від 28.04.2009р.

Відповідно до п. 7.2. Договору № ФП 009/04/07 при настанні страхового випадку, передбаченого первинним Договором страхування і Договором перестрахування, Перестраховик виплачує Перестрахувальнику (або за дорученням Перестрахувальника страхувальнику або вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці(обсягу) відповідальності за Договором перестрахування, протягом 12 (дванадцяти) робочих днів після одержання від перестрахувальника комплекту документів.

У повідомленні № 05/1312 від 05.08.2009р. на виплату частки перестрахового відшкодування з підтверджуючими документами зазначалося, що розмір відповідальності відповідача складає 3 098,12 гривень.

Проте Відповідач у 12-ти денний термін з дня отримання вказаного повідомлення з доданими до нього документами, відповіді не надав та кошти не перерахував.

Відповідно до статті 987 Цивільного кодексу України, за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Відповідно до преамбули Закону України «Про страхування»цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Суд відзначає, що норма Закону України «Про страхування»є спеціальною по відношенню до норм ЦК України, які в даному випадку є загальними нормами.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Отже, як вбачається з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування», у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобовязання, зокрема виплатити свою частину страхового відшкодування.

Договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є, ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика, що вбачається із змісту ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування», ч. 1 ст. 987 Цивільного кодексу України. Таким чином, до такого договору мають застосовуватись загальні положення про договір страхування.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю у сумі 3098,12 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 320,17 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається з пункту 11.2 якщо сторонами не були дотримані терміни проведення платежів та інше е було передбачено умовами цього Договору та Договорів перестрахування, то сторона, що допустила порушення термінів розрахунків, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але розмір пені не може перевищувати 50% від суми несплаченого або невчасно сплаченого платежу.

Відповідно до розрахунку позивача в частині стягнення пені, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, в сумі 320,17 грн.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 572,72 грн. збитків від інфляції, 163,22 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт невиконання відповідачем зобовязання щодо оплати виконаних позивачем робіт в повному обсязі встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача неоспореним відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У звязку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Згода" (03110, м. Київ, вул. Клінічна, 23-25 код ЄДРПОУ 34731055 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Гарант-Система" (0070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 1/5 літера А.; ідентифікаційний код 31725819) 3,098 (три тисячі девяносто вісім) грн. 12 коп. страхового відшкодування, 320 (триста двадцять) грн. 17 коп. пені, 572 (пятсот сімдесят дві) грн. 72 коп. збитків від інфляції, 163 (сто шістдесят три) грн. 22 коп. 3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяГрєхова О.А.

Повне рішення складено 29.07.2011