Рішення № 17871701, 20.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/21420.07.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»

простягнення 289944,69 грн. Суддя Бойко Р.В

Представники сторін:

від позивача:Очеретна Л.О.

від відповідача: Рогач В.К. Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»(надалі ТОВ «Харско Інфрастракче Україна») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»(надалі ТОВ «Граніт») про стягнення 297067,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору оренди №65 від 27.08.2009 р. передав відповідачу у тимчасове володіння та користування рухоме майно риштування фасадні, а відповідач свого зобовязання по сплаті орендних платежів належним чином не виконав, в звязку з чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 209059,24 грн. У звязку із втратою відповідачем частини майна позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 40427,94 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 26696,88 грн., 3% річних 5166,00 грн., інфляційних у розмірі 15717,67 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.06.2011 р.

В судовому засіданні 20.06.2011 р. представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог згідно змісту якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 209059,24 грн., грошові кошти у розмірі 40427,94 грн. за втрату відповідачем частини майна, пеню у розмірі 20830,33 грн., 3% річних 3456,95 грн. та інфляційні у розмірі 16170,23 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р. у звязку із неявкою представника відповідача, невиконанням ним вимог ухвали суду від 02.06.2011 р. та клопотанням відповідача, розгляд справи відкладено до 20.07.2011 р.

В судове засідання 20.07.2011 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 20.07.2011 р. зявився, надав відзив на позовну заяву згідно змісту якого позовні вимоги визнав частково в розмірі 249486,94 грн. проти позовних вимог в частині стягнення пені заперечив, посилаючись на сплив строку позовної давності, проти стягнення інфляційних та 3% річних заперечив посилаючись на те, що вони не відносяться до господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України. Крім того, у звязку із скрутним фінансовим становищем підприємства відповідач просить розстрочити сплату заборгованості у розмірі 249486,94 грн. на дванадцять місяців щомісячними платежами по 20790,58 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2009 р. між ТОВ «Ес Джі Бі Україна»(після зміни найменування - ТОВ «Харско Інфрастракче Україна») (орендодавець) та ТОВ «Граніт»(орендар) укладено договір оренди №65 (надалі «Договір»).

Згідно п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування (оренду) рухоме майно риштування фасадні «Sprint», загальною площею 4800кв.м.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що метою оренди є промислове використання за його технічним призначенням, а саме використання при здійсненні будівелно-монтажних робіт на обєкті будівництва.

Згідно п. 1.2 Договору найменування складових частин та вартість обладнання, що передається в оренду, зазначено в специфікаціях та в актах прийому-передачі обладнання до цього договору. Технічний стан обладнання, яке передається в оренду, зазначається в актах прийому-передачі обладнання. Специфікації та акти приймання-передачі є невідємними частинами цього договору.

Приймання передача обладнання в оренду від орендодавця до орендаря здійснюється уповноваженими представниками сторін згідно з актом прийому-передачі обладнання в оренду на складі орендодавця за адресою: АДРЕСА_1. Уповноважена особа прийому-передачі обладнання в оренду від орендодавця ОСОБА_1. Уповноважена особа прийому-передачі обладнання в оренду від орендаря ОСОБА_2. та ОСОБА_3 (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору Обладнання вважається переданим орендодавцем та прийнятим орендарем з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду уповноваженими представниками сторін.

Згідно п. 2.3 Договору підписання належним представником орендаря акту прийому-передачі обладнання засвідчує: факт передачі орендодавцем технічно справного обладнання; факт ознайомлення орендаря із всіма особливими властивостями роботи обладнання, а також факт проведення інструктажу з використання обладнання в роботі та правил безпеки при його застосуванні.

Початок перебігу строку оренди обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дня підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду і закінчується в день підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання від орендаря до орендодавця, яким фіксується дата повернення обладнання з оренди (п. 4.1 Договору). Строк оренди обладнання за цим договором складає 90 діб (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору про необхідність продовження терміну оренди орендар зобовязаний сповістити орендодавця не пізніше ніж за 7 днів до настання дати повернення обладнання (закінчення строку оренди обладнання). В разі згоди орендодавця на продовження терміну оренди, сторони підписують додаткову угоду про внесення змін та доповнень до цього договору, у якій зазначають новий термін оренди. Якщо новий термін оренди не визначений, то сторони погоджують, що у цьому випадку обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк до отримання орендарем вимоги орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк. Мінімальний строк оренди обладнання складає 30 діб. Доба розпочинається з 09.00 дня підписання акту прийому-передачі обладнання та закінчується в 09.00 наступного дня (п. 4.4 Договору).

Згідно п. 5.2 Договору загальна вартість обладнання (згідно специфікації) яке передається в оренду за цим договором складає 2549241,64 грн.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що вартість оренди 1 кв.м обладнання за 1 добу (тариф за добу) складає 0,31 грн., у тому числі ПДВ20% - 0,052 грн. Вартість оренди обладнання за 1 добу складає 1488,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 248,00 грн. Вартість оренди обладнання за 90 діб складає 133920,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 22320,00 грн. (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору орендар здійснює оплату за оренду обладнання за весь час фактичного знаходження обладнання у орендаря, починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно з умовами цього договору, у тому числі після закінчення терміну дії договору та/або оренди, якщо це не повязано із діями орендодавця, чи після закінчення строку, коли обладнання мало бути повернуто орендодавцю у визначений сторонами строк.

Орендна плата та інші платежі вважається сплаченими орендарем з дня їх надходження на поточний рахунок орендодавця, зазначений у цьому договорі (п. 5.14 Договору).

Згідно п. 5.16 Договору орендодавець кожного останнього числа місяця, в якому були надані послуги по оренді обладнання, направляє орендарю поштою чи курєром оригінал акту здачі-приймання робіт (надання послуг) в двох примірниках. Орендар зобовязаний підписати та повернути орендодавцю один підписаний примірник (оригінал) акту здачі-приймання робіт (надання послуг) до 5-го числа місяця, наступного за звітним (п. 5.17 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору орендар повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди, зазначеного в договорі або Додаткових угодах до договору, або у випадках, передбачених цим договором у строк визначений у вимозі орендодавця про повернення обладнання.

27.08.2009 р. сторонами одночасно із підписанням Договору було погоджено та підписано специфікацію.

08.09.2009 р. позивачем на виконання умов договору та згідно погодженої специфікації на підставі акту прийому-передачі було передано, а відповідачем в особі першого заступника генерального директора Старченко П.Я. було прийнято в оренду обладнання загальна вартість якого становить 2549241,64 грн.

23.11.2009 р. сторонами було підписано Додаткову угоду №2 в п. 1 якої вказано, що у звязку із виробничою необхідністю, орендар 23.11.2009 р. зменшує кількість будівельного фасадного стаціонарного рештування «Sprint».

Пунктами 2, 3 Додаткової угоди №2 встановлено, що у звязку із зменшенням кількості будівельного фасадного стаціонарного рештування «Sprint»вважати дійсною специфікацію від 23.11.2009 р. Специфікацію від 27.08.2009 р. вважати недійсною.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди №2 п. 5.2 Договору викладено в наступній редакції: «Загальна вартість обладнання (згідно специфікації), яке передається в оренду за цим договором складає 2455237,40 грн., у тому числі ПДВ 20% - 409206,23 грн.».

На підставі вказаної Додаткової угоди сторонами 23.11.2009 р. було підписано акт прийому-передачі обладнання з орнди.

У відповідності до п. 4.3 Договору між позивачем та відповідачем у період з 07.12.2009 р. по 01.09.2010 р. було підписано Додаткові угоди №3-10 згідно яких сторони погодили продовження терміну дії Договору та вартість оренди обладнання на цей період.

Крім того, Додатковою угодою №6 від 19.02.2010 р. у звязку із зміною назви ТОВ «Ес Джі Бі Україна»на ТОВ «Харско Інфрастракче Україна»преамбулу Договору викладено в новій редакції.

Позивачем у період з 30.09.2009 р. по 30.09.2010 р. було складено та підписано сторонами акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 504915,00 грн.

Відповідно до п. 5.5 Договору орендар здійснює оплату за оренду обладнання відповідно до п. 5.7 Договору.

Згідно п. 5.6 Договору орендна плата за оренду обладнання нараховується на основі тарифу за добу (п. 5.3 Договору). Орендна плата сплачується шляхом передплати в безготівковому порядку за перші 30 календарних днів оренди обладнання на поточний рахунок орендодавця на підставі наданого орендодавцем рахунку-фактури на протязі 3-х робочих днів з дати отримання від орендодавця рахунку-фактури на оплату. За наступні чергові 30 календарних днів оренди обладнання орендар здійснює предоплату за 5 робочих днів до настання чергових 30 календарних днів оренди обладнання на підставі наданого орендодавцем рахунку-фактури на протязі 3-х робочих днів з дати отримання від орендодавця рахунку-фактури на оплату. Неотримання орендарем рахунку орендодавця, не позбавляє його обовязку сплати орендної плати за весь час фактичного користування обладнанням (п. 5.10 Договору).

Відповідач сплатив суму орендної плати в розмірі 295856,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача. Заборгованість у розмірі 209059,00грн. станом на момент винесення рішення по справі відповідачем не погашено.

Відповідно до п. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обовязків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 209059,00 грн. підтверджується матеріалами та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до п. 5.11 Договору орендар зобовязується відшкодувати орендодавцю всі витрати, понесені орендодавцем під час дії цього договору оренди внаслідок втрати та/або пошкодження обладнання, якщо це було повязано з винними діями орендаря, у тому числі відшкодувати вартість пошкодженого, втраченого, неповерненого обладнання, сплатити пеню, штрафи, що виникли в звязку з несвоєчасною сплатою орендних та інших платежів, передбачених цим договором.

Пунктом 7.7 Договору в який згідно Додаткової угоди №1 від 15.09.2009 р. було внесено зміни встановлено, що якщо при огляді технічного стану обладнання були зафіксовані обставини, викладені в п. 7.5 Договору, орендодавцем в акті прийому-передачі обладнання з оренди зазначається сума відшкодування вартості обладнання та його деталей, втрачених/пошкоджених під час оренди. Сто відсотковому відшкодуванню вартості підлягає обладнання та його деталі, які за висновком технічних працівників (інженерів) орендодавця, не підлягають ремонту у звязку з високою ступеню пошкоджень, та які в подальшому не можуть бути предметом оренди за своїм призначенням.

01.09.2010 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт прийому-передачі обладнання з оренди згідно з яким орендар передав, а орендодавець прийняв обладнання з оренди на загальну суму 2323942,99 грн., у тому числі ПДВ 20% - 387323,83 грн.

Пунктами 2, 3вказаного акту встановлено, що загальна вартість відшкодування втраченого обладнання згідно рахунку №СФ-0000795 від 01.09.2010 р. складає 40427,94 грн., у тому числі ПДВ 20% - 6737,99 грн. Орендар зобовязався на протязі пяти робочих днів відшкодувати орендодавцю вартість втраченого обладнання.

Згідно п. 4 акту орендар підтвердив отримання від орендодавця рахунку на оплату вартості відшкодування втраченого обладнання СФ-0000795 від 01.09.2010 р.

Крім того, відповідач в судовому засіданні визнав наявність у нього заборгованості з відшкодування вартості втраченого обладнання у розмірі 40427,94 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 285 Господарського кодексу України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 209059,00грн. та заборгованості з відшкодування вартості втраченого обладнання у розмірі 40427,94 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

ТОВ «Граніт»наявність заборгованості у розмірі 249 486,94 грн. визнало у відзиві на позовну заяву.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 20830,33грн. за прострочення виконання грошового зобовязання за періоди наведені в довідці про розрахунок суми пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 5.18 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання орендарем зобовязань по сплаті орендних та інших платежів, орендодавець матиме право нараховувати пеню за кожен день прострочення, штрафи в розмірі, який обумовлений цим договором та чинним законодавством.

Згідно п. 9.1.4 Договору у випадку несвоєчасної сплати чергових платежів за послуги оренди обладнання, або інших платежів згідно договору, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, та за весь час прострочення.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем в судовому засіданні 20.07.2011 р. було подано відзив на позовну заяву в тексті якого позивач вказує на порушення позивачем строків позовної давності до вимог щодо стягнення з відповідача пені.

Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проте, твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені є помилковими оскільки, як вбачається з матеріалів справи позовна заява №2105/юр-01 від 20.05.2011 р. направлена до суду 27.05.2011 р., а пеня нарахована позивачем у період з серпня 2010 р. по 20.05.2011 р., тобто в межах строку позовної давності.

Стосовно посилань відповідача на те, що пеню нараховано з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, то суд відзначає, що за змістом вказаної норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В пункті 9.1.4 Договору сторонами було погоджено нарахування пені за весь час прострочення виконання грошового зобовязання.

Тобто, сторонами згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в Договорі було погоджено інший прядок нарахування пені, який не обмежується шестимісячним строком.

Враховуючи наведене та встановлений судом факт прострочення виконання грошового зобовязання, вимоги позивача про стягнення пені визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 20830,33 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3456,95 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 01.01.2010 р. по 20.05.2011 р. та інфляційних втрат у розмірі 16170,23 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання у період з 10.08.2010 р. по 20.05.2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобовязань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобовязання. Відповідальність за порушення зобовязання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобовязання" книги пятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобовязань, тобто до порушення грошових зобовязань, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України у ТОВ «Граніт» виникло зобовязання сплатити на користь позивача суму орендної плати за користування обладнанням.

Тобто, має місце правовідношення в якому ТОВ «Граніт» (боржник) зобов'язане вчинити на користь ТОВ «Харско Інфрастракче Україна» (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання по сплаті суми орендної плати за користування обладнанням, яке за змістом правовідношення є грошовим, ТОВ «Граніт»у встановлений строк не виконано.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, нарахування позивачем індексу інфляції та 3% річних за прострочення грошового зобовязання по сплаті суми орендної плати за користування обладнанням є правомірним.

Відсутність у Господарському кодексі України відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат та 3% річних при умові несвоєчасного виконання грошового зобовязання не заперечує наявності правового регулювання цих питань нормами інших законодавчих актів України (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками інфляційних втрат та 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 16170,23 грн. та 3% річних у розмірі 3456,95 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Харско Інфрастракче Україна»обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем в судовому засіданні подано заяву про розстрочку у сплаті заборгованості, яка обґрунтована тяжким фінансовим становищем підприємства.

Згідно із п. 6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу Українигосподарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. №02-5/333.

Представник відповідача не надав будь-яких доказів існування виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Посилання відповідача на наявність у нього заборгованості у розмірі 24 091 000,00 грн. не свідчить про наявність виняткових обставин, які перешкоджають виконанню рішення у даній справі.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт» про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. у справі №48/214 задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-консалтингова фірма «Граніт»(03062, м. Київ, вул. Стрійська, 4, ідентифікаційний код 30023823) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна»(03179, м. Київ, шосе Брест-Литовське, 8А; ідентифікаційний код 33601363) заборгованість у розмірі 209 059 (двісті девять тисяч пятдесят девять) грн. 24 коп., заборгованість з відшкодування вартості втраченого обладнання у розмірі 40427 (сорок тисяч чотириста двадцять сім) грн. 94 коп., пеню у розмірі 20830 (двадцять тисяч вісімсот тридцять) грн. 33 коп., інфляційних втрат у розмірі 16170 (шістнадцять тисяч сто сімдесят) грн. 23 коп., 3% річних у розмірі 3456 (три тисячі чотириста пятдесят шість) грн. 95 коп., державне мито у розмірі 2 899 (дві тисячі вісімсот девяносто девять) грн. 44 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко