Рішення № 17871475, 20.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/23220.07.11

За позовом Національного комплексу "Експоцентр Україна”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромедіа-Про”

про стягнення 755,38грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю від 30.06.2011 р. від відповідача не зявився

В судовому засіданні 20.07.2011, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 755,38 грн. заборгованості на підставі заявки на участь у виставці "Україна зернова - 2008" від 01.10.2008 р. та рахунку-фактури № 914/с вид 29.09.2008 р., з яких: 506,10 грн. основного боргу, 40,77 грн. 3% річних, 173,08 грн. інфляційних нарахувань та 35,43 грн. штрафу, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2011 було порушено провадження у справі № 47/232, розгляд справи було призначено на 20.07.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2011 заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не оплачено участь у виставці "Україна зернова - 2008" згідно надісланої ним позивачу заявки від 01.10.2008 р. та відповідно до виставленого позивачем рахунку-фактури № 914/с вид 29.09.2008, у звязку з чим у відповідача наявна прострочена заборгованість перед позивачем.

Відповідач своїх представників в судове засідання 20.07.2011 р. не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві та яка відповідає даним витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/2268-1 від 13.05.2011 р. стосовно відповідача. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 ТОВ “Агромедіа-Про” (відповідач) надіслав Національному комплексу "Експоцентр Україна” (позивачу) заявку на участь у виставці "Україна зернова 2008», згідно якої позивач виконав для відповідача роботи та послуги згідно вищенаведеної заявки на участь у виставці "Україна зернова - 2008" в строк та в повному обсязі на загальну суму 506,10 грн., що підтверджується актом приймання здачі наданих послуг від 04.10.2008, підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін.

Відповідно до заявки на участь у виставці "Україна зернова - 2008" від 01.10.2008 р. позивач виставив відповідачу рахунок № 914/с від 29.09.2008 р. на суму 506,10 грн., натомість відповідач наведений рахунок не оплатив.

19.05.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 02-11/487, відповідно до якої вимагав від останнього оплати заборгованості згідно рахунку № 914/с від 29.09.2008 р. на суму 506,10 грн.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач заборгованість у сумі 506,10 грн. (основний борг) позивачу не оплатив.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач, надіславши позивачу заявку на участь у виставці "Україна зернова - 2008" від 01.10.2008 р. (оферта), погодився із пропозицією позивача прийняти участь на відповідних умовах в даній виставці (акцепт). Підтвердженням прийняття відповідачем від позивача виконаних робіт та наданих послуг є акт приймання здачі наданих послуг від 04.10.2008 р. на суму 506,10 грн., який підписаний представниками та скріплений печатками сторін, отже суд дійшов висновку, що між сторонами на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини з надання послуг.

Оскільки між сторонами було укладено договір у спрощеній формі шляхом прийняття позивачем до виконання та прийняття відповідачем послуг, а оскільки заявка на участь у виставці "Україна зернова - 2008" від 01.10.2008, як і виставлений позивачем відповідачу рахунок № 914/с від 29.09.2008 р. на суму 506,10 грн. не містять погодженого сторонами строку (терміну) виконання відповідачем обовязку про сплату 506,10 грн. за участь у виставці Україна зернова - 2008", а відтак відповідач повинен був виконати свої зобовязання по оплаті наданих позивачем послуг у строк передбачений ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, тобто у семиденний термін з моменту виставлення вимоги - претензії № 02-11/487 від 19.05.2011, яка отримана відповідачем 23.05.2011, тобто у строк до 29.05.2011, чого відповідачем всупереч зазначеної норми виконано не було. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість сумі 506,10 грн. за надані послуги згідно з актом приймання здачі наданих послуг від 04.10.2008 на суму 506,10 грн. , а тому вимога позивача про стягнення 506,10 грн. є законною. обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 40,77 грн. 3% річних за період з 30.09.2008 р. по 07.06.2011 р. (980 днів) та 173,08 грн. інфляційних нарахувань за період з вересня 2008 р. по квітень 2011 р.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом вище було встановлено, що датою пред»явдення позивачем відповідачу в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України вимоги про оплату заборгованості в сумі 506,10 грн. згідно рахунку № 914/с від 29.09.2008 р. є 23.05.2011 р. , а також, що обов»язок оплатити вказану суму був наявний у відповідача до 29.05.2011 р., то відповідно, початок періоду прострочки грошового зобов»язання у відповідача в даному випадку виник 30.05.2011.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 40,77 грн. 3% річних за період з 30.09.2008 по 07.06.2011 (980 днів) підлягають лише частковому задоволенню у сумі 0,37 грн. за період з 30.05.2011 по 07.06.2011 (8 днів), у звязку з невірно визначеним позивачем початком періоду прострочки грошового зобовязання у відповідача.

В той же час, вимоги позивача про стягнення з відповідача 173,08 грн. інфляційних нарахувань за період з вересня 2008 р. по квітень 2011 р. не підлягають задоволенню повністю, оскільки вказаний позивачем період нарахування інфляції знаходиться поза межами періоду прострочки грошового зобов»язання відповідача.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в частині грн. та інфляційних нарахувань в сумі 173,08 грн.

Позивач також звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 35,43 грн. штрафу на підставі ст.ст. 22, 231 Господарського кодексу України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 2 ст. 22 ГК України визначено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Відповідно до п. 1.4 Положення про Національний комплекс "Експоцентр Україна” підтверджується, що позивач є державною установою, заснованою на державній власності та належить до управління Державного управління справами.

Отже, суд вважає, що на підставі положень ч. 2 ст. 231 ГК України позивач має право вимагати стягнення з відповідача за прострочення виконання спірного зобовязання понад тридцять днів штраф у розмірі семи відсотків вартості робіт, послуг, з яких допущено прострочення виконання.

Таким чином, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 7 % штрафу, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу в розмірі 35,43 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню повністю.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 506,10 грн. основного боргу, 3%річних 0,37 грн., 7% штрафу 35,43 грн.

Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромедіа - Про»(код 35209346, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21, кв. 406) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Національного комплексу "Експоцентр Україна” (код 21710384, місцезнаходження: 03680, м. Київ, пр-т Академіка Глушкова, буд. 1) суму боргу 506 (пятсот шість) грн. 10 коп., 3% річних 0 (нуль) грн. 37 коп., 7% штрафу - 35 (тридцять п»ять) грн. 43 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата складання повного тексту рішення 25.07.2011