Рішення № 17871451, 25.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/16825.07.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до комунального підприємства «Житловик»

про стягнення 74 318,61 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до комунального підприємства «Житловик»про стягнення 74 318,613 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та комунальним підприємством «Житловик»укладений договір № 02/2011 від 04.01.2011 року.

Відповідно п. 1.1. договору № 02/2011 від 04.01.2011 року продавець зобовязується передати у власність покупця камяне вугілля марки «АКО», 25-100мм в кількості 640 тонни по ціні за 1 тону 1500,00 грн., з ПДВ, а покупець зобовязується прийняти і сплатити за нього.

01.02.2011 року здійсненна поставка вугілля марки «АКО», 25-200мм, загальною масою: 64,00 тонн, на умовах поставки СРТ м. Київ. пр-т. Науки, 96, згідно «Інкотермс 2000», загальною вартістю 96000, 00 грн.

Згідно п.п. 4.1. договору № 02/2011 від 04.01.2011 року покупець здійснює оплату продавцю за товар на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 10-ти банківських днів з моменту його отримання, але в іншому разі не пізніше 25 днів з моменту поставки товару.

Комунальне підприємство «Житловик»частково виконав свої зобовязання за договором № 02/2011 від 04.01.2011 року на суму 32319,70 грн., що свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 15.03.3011 року.

На момент звернення до суду основна заборгованість становить 63680,30 грн.

Також, нарахував відповідачеві індекс інфляції у розмірі 2550,95 грн. та пеню 8087,36 грн.

У звязку з невиконанням умов договору позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.06.2011 року порушено провадження у справі № 33/168, призначено до розгляду на 11.07.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.07.2011 року розгляд справи відкладено на 25.07.2011 року, у звязку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

У судове засідання 25.07.2011 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду представник відповідача від 29.06.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та комунальним підприємством «Житловик» укладений договір № 02/2011 від 04.01.2011 року.

Відповідно п. 1.1. договору № 02/2011 від 04.01.2011 року продавець зобовязується передати у власність покупця камяне вугілля марки «АКО», 25-100мм в кількості 640 тонни по ціні за 1 тону 1500,00 грн., з ПДВ, а покупець зобовязується прийняти і сплатити за нього.

Згідно п. 1.2. договору № 02/2011 від 04.01.2011 року вартість поставки складає 96000.00грн (+/-10%), на умовах СРТ м.Київ, пр-кт Науки,96, згідно «Інкотермс 2000».

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно п.п. 2.1 договору № 02/2011 від 04.01.2011 року поставка товару проводиться навалом у самоскидах на умовах СРТ м. Київ, пр-т. Науки, 96, згідно «Інкотермс 2000». Датою відвантаження товару є дата товарної накладної чи акту прийому-передачі.

01.02.2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійсненна поставка вугілля марки «АКО», 25-200мм, загальною масою: 64,00 тонн, на умовах поставки СРТ м. Київ. пр-т. Науки, 96, згідно «Інкотермс 2000», загальною вартістю 96000, 00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі вугільної продукції згідно договору № 02/2011 від 04.01.2011 року.

Відповідно п.п. 4.1. договору № 02/2011 від 04.01.2011 року покупець здійснює оплату продавцю за товар на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 10-ти банківських днів з моменту його отримання, але в іншому разі не пізніше 25 днів з моменту поставки товару.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Комунальним підприємством «Житловик»сплачено частину поставленого товару, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 23.06.2011 року.

Позивач направив претензію вих. № 013 від 22 травня 2011 року на суму 71882, 57 грн. відповідачеві, на яку останній не відреагував.

Таким чином, відповідач частково не виконав свого зобовязання за договором № 02/2011 від 04.01.2011 року на суму 63680,30 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 63 680,30 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8 087 грн. 36 коп.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п.п. 6.1. договору № 02/2011 від 04.01.2011 року у випадку затримки оплати на строк, який перебільшує вказаний в даному договорі, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несплаченого товару за кожний день затримки, але не більше подвійної річної облікової ставки НБУ.

Розрахунок пені з 14.02.2011 року по 23.06.2011 року:

63680 грн. 30 коп. * 2* 7,75% : 365 * 127 = 3434, 37 грн.

Таким чином, за перерахунком суду пеня становить 3 434 грн. 37 коп. та підлягає задоволенню, у розмірі 4 652 грн. 99 коп. відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 2 550 грн. 95 коп.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

Вимога позивача щодо стягнення суму індексу інфляції у розмірі 2 550 грн. 95 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 46 грн. 52 коп., на відповідача 696 грн. 67 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 14 грн. 77 коп., на відповідача 221 грн. 23 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства «Житловик»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 21, ідентифікаційний код 05418023) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (03164, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 63 680 (шістдесят три тисячі шістсот вісімдесят) грн. 30 коп., індекс інфляції в розмірі 2 550 (дві тисячі пятсот пятдесят) грн. 95 коп., пеню в розмірі 3 434 (три тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 37 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 696 (шістсот девяносто шість) грн. 67 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 221 (двісті двадцять одна) грн. 23 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 27.07.2011 року.