Постанова № 1787138, 03.04.2008, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

03 квітня 2008 р.                                                                                     Справа № 2-а-398/08

                                                                                                                 м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна,

При секретарі судового засідання:   Пивовар Інні Михайлівні 

За участю представників сторін:

позивача      :   Сєров О.В., представник за довіреністю

відповідача :   Климентьєва О.М., Ульянко О.В., представники за довіреністю

розглянувши матеріали справи

за позовом: дочірного підприємства "Вінницяхліб" відкритого акціонерного товариства "Концерн Хлібпром"  

до:   Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області 

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов дочірнього підприємства “Вінницяхліб”відкритого акціонерного товариства “Концерн Хлібпром”про скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № ІЦ-02-12/1 від 25.12.2007 року прийнятого відповідачем.

Позов мотивовано наступним.

26.12.2007 року позивачем отримано рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № ІЦ-02-12/1 від 25.12.2007 року винесене начальником Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області, на підставі акта перевірки від 20.12.2007 року. Згідно даного рішення вирішено вилучити у позивача в дохід державного бюджету 478479 грн. та стягнути штраф у сумі 956958 грн., а всього на загальну суму 1435437 грн. за порушення позивачем п. 1 розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації № 323 від 28.08.2007 року та п. 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами від 03.12.2001 року № 298/519. Позивач не погоджується з даним рішенням, вважає його протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки вказані в акті перевірки не відповідають дійсності і позивач не допускав порушень застосування цін. Так, відповідачем у акті від 20.12.2007 року зазначено, що здійснено перевірку економічного обґрунтування собівартості виробництва основних видів хліба : хліб із борошна пшеничного 1 гатунку “Звичаний”, та хліб із суміші борошна пшеничного і житнього “Староміський”і “Подільський”у відповідності до Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції у хлібопекарській промисловості, затверджених наказом Державного департаменту продовольства від 20.04.2004 року № 17, Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості, затверджених наказом Державного департаменту промислової політики України від 02.02.2001 року № 47. Крім того, в акті від 20.12.2007 року наявні посилання на Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції в промисловості (робіт, послуг), затверджених Міністерством промислової політики України від 09.07.2007 року № 373. На думку, позивача, вказані Методичні рекомендації не могли застосовуватись відповідачем, оскільки вони не зареєстровані Міністерством юстиції України як того вимагає Указ Президента України №439/92 від 03.10.1992 року і не були оприлюднені. Крім того, наказ Державного комітету промислової політики України від 02.02.2001 року № 47 Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) втратив чинність згідно з наказом Міністерства промислової політики України № 373 від 09.07.2007 року, а тому не міг бути застосований. Також, на думку позивача, відповідачем при здійсненні перевірки було неправильно розраховано вихід продукції та вартість супутньої продукції. Так, працівники інспекції, які проводили перевірку, порахували середньомісячні показники вологості всього борошна без врахування на який сорт хлібобулочних виробів конкретно вироблено борошно з конкретної партії, що суперечить Інструкції формування витрат виходу хліба в хлібопекарській промисловості. Також інспекція невірно прийшла до висновку, що підприємством збільшено оптово-відпускні ціни на борошно в результаті завищення вартості супутньої продукції (висівок). Проте, вартість реалізації висівок протягом року коливається в середньому від 300 до 800 грн., підприємство встановлює базу розподілу витрат на висівки та інші відходи зернопереробки ціни продажу один раз на рік чим досягається середньогалузева рентабельність по даному виду діяльності протягом року. Крім того, при визначенні справедливої ринкової ціни, інспекція керувалась нечинними нормативними актами.

Також, відповідачем в абзаці 6 сторінки 12 Акта вказано, що підприємством безпідставно включено  невідшкодовані транспорті послуги в сумі 185000 грн., у зв’язку з тим, що транспорті витрати з доставки готової продукції відшкодовуються покупцями згідно товарно-транспортних накладних, де окремим рядком вказано розмір оплати (10%) вартості доставленої продукції. Вказане не визнається позивачем, оскільки в кошторис “Витрат на збут”включені не транспортні витрати в цілому, а тільки та частина, яка не відшкодована покупцями. В товарно-транспортних накладних транспорті витрати з доставки готової продукції проставляються підприємством на рівні –6 %, чим виконуються вимоги розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації № 18 від 22.01.2007 року. За таких підстав, позивач просив суд задоволити позовні вимоги та скасувати рішення відповідача № ІЦ-02-12/1 від 25.12.2007 року.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просив суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, виходячи з наступного. Відповідачем здійснено перевірку економічного обґрунтування собівартості виробництва позивачем основних видів хліба: хліб із борошна І ґатунку “Звичайний”, под. 0,75 кг, хліб із суміші борошна пшеничного і житнього “Староміський”под., 0,900 кг і “Подільський”под. 0, 900 кг. При цьому, інспекція керувалась Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положенням (стандартів) бухгалтерського обліку 7, 8, 9, 11, 14, 16, 19, затверджених наказами міністерства фінансів та зареєстрованих в управлінні юстиції, Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції хлібопекарської промисловості (наказ Державного департаменту продовольства від 20.04.2004р. №17, Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості (накази державного департаменту промислової політики України від 02.02.2001р. №47 та від 09.07.2007р. №373), Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій (наказ Мінфіну України від 30.11.1999р. №291). За результатами перевірки було складено акт від 20.12.2007 року, де викладені всі допущені позивачем порушення, зокрема, порушення п. 1 розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 28.08.2007 року “Про затвердження граничних рівнів рентабельності виробництва борошна, хліба і хлібобулочних виробів”та п. 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001 року № 298/519. На підставі вказаного акта, винесено рішення № ІЦ-02-12/1 від 25.12.2007 року, яким до ДП “Вінницяхліб”ВАТ “Концерн Хлібпром”застосовані економічні санкції, а саме вилучено в дохід державного бюджету 478479 грн. та стягнуто штраф у розмірі 956958 грн. Таким чином, відповідачем перевірку проведено правомірно та повно, як акт, так і рішення про застосування економічних санкцій є обґрунтованими та відповідають нормам закону.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 142838, 15.07.2003 року Дочірнє підприємство “Вінницяхліб”відкритого акціонерного товариства “Концерн Хлібпром”зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код –32603993, місцезнаходження вул. Артема,1 м. Вінниця.

Згідно довідки № 129 від 20.01.2005 року ДП “Вінницяхліб”ВАТ “Концерн Хлібпром”включене до ЄДРПОУ.

Дочірнє підприємство “Вінницяхліб”відкритого акціонерного товариства “Концерн Хлібпром”діє на підставі статуту, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради. Відповідно до статуту предметом виробництва серед іншого є виробництво хліба та хлібобулочних виробів (п.3.2.1,) переробка зернових культур на борошно та крупи (п. 3.2.2), оптова та роздрібна торгівля хлібом та хлібобулочними виробами, сухарями, печивом, макаронними та іншими кондитерськими виробами, напівфабрикатами, іншими товарами продовольчої групи без обмежень.

Відповідно до акта від 20.12.2007 року Державною комісією з контролю за цінами у Вінницькій області, проведено перевірку позивача за період з 01.01.2007 року по 31.10.2007 року. Перевіркою встановлено, що сума необґрунтовано отриманої виручки в результаті застосування оптово-відпускних цін на хліб із борошна пшеничного І сорту “Звичайний”І ґатунку, под. 0,75 кг., яка сформована із рівнем рентабельності 17,3% та 13,9%, що перевищує встановлений розпорядженням обласної державної адміністрації від 28.08.2007 року № 323, граничний рівень 5%, за період з вересня по 31 жовтня 2007 року склала 478479 грн. 32 коп. Відповідно до Закону України “Про ціни і ціноутворення”та Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001 року № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 18.12.2001 року № 1047/6238 необґрунтовано отримана виручка та штраф у двократному розмірі підлягає перерахуванню в дохід бюджету.

Рішенням № ІЦ-02-12/1 від 25.12.2007 року Державної інспекції з контролю за цінами у ДП “Вінницяхліб”ВАТ “Концерн Хлібпром”вилучено в дохід державного бюджету 478479 грн., стягнуто штраф в сумі 956958 грн., за порушення п. 1 розпорядження голови Вінницької облдержадміністрації від 28.08.2007 року № 323 та п. 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001 р. № 298/519.

Згідно ст. 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення”Кабінет Міністрів України в галузі ціноутворення здійснює наступні повноваження: забезпечує здійснення  в  республіці  державної політики цін; визначає  перелік  продукції,  товарів  і  послуг,   державні фіксовані та регульовані  ціни і тарифи  на  які  затверджуються відповідними    органами державного управління,   крім   сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в  галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю  за цінами (тарифами).

Відповідно до ст. ст. 6, 7 вищевказаного Закону в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на  всі  види  продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких  здійснюється  державне регулювання цін і тарифів.

 Відповідно до ст. 8 Закону України “Про ціни і ціноутворення”державне  регулювання  цін  і  тарифів  здійснюється   шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або  граничних  відхилень  від державних фіксованих цін і тарифів. В разі  надмірного  зростання  цін,  раніше  виведених  з-під контролю  за  рішенням  Кабінету  Міністрів  України, виконавчих комітетів обласних, міських  (міст республіканського підпорядкування)  Рад,  допускається   тимчасове   повернення   до державного регулювання цін і тарифів.

       Згідно п. 12 постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”№ 1548 від 25.12.1996 року, рада   міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  обласні, Київська  та   Севастопольська   міські   державні адміністрації регулюють (встановлюють): граничні  рівні рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, борошна житнього обдирного, хліба і  хлібобулочних  виробів  із борошна пшеничного вищого, першого і другого  сорту,  із  суміші  борошна  пшеничного вищого, першого і другого  сорту  та житнього обдирного, а також хліб і хлібобулочні вироби  для  діабетиків (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1161 від 19.09.2007 року).

   До 19.09.2007 року вказана норма була викладена в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 року, а саме: граничні  рівні рентабельності виробництва борошна пшеничного першого  і  другого  сорту,  борошна  житнього обдирного,  хліба і хлібобулочних виробів  із борошна  пшеничного  першого  і  другого сорту,  із  суміші  борошна  пшеничного першого і другого сорту та житнього  обдирного,  а  також  хліб  і  хлібобулочні  вироби  для діабетиків.

   Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації №323 від 28.08.2007 року, а саме п. 1 затверджено для всіх суб’єктів господарювання незалежно від форми власності, підпорядкованості та місця реєстрації, які здійснюють свою господарську діяльність на території області, граничні рівні рентабельності виробництва: - борошна пшеничного першого і другого сорту, борошна житнього обдирного (у т.ч. на давальницьких умовах) у розмірі не вище 8 %; - хліба і хлібобулочних виробів із борошна пшеничного першого та другого сорту, із суміші борошна пшеничного  першого і другого сорту та житнього обдирного, а також хліб і хлібобулочні вироби для діабетиків у розмірі не вище 5%.

   Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 13 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці  функції  покладено  Урядом  України.  Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії  з  профспілками,  спілками споживачів та іншими громадськими організаціями. Державні органи, що здійснюють  контроль  за  цінами,  та  їх посадові  особи  мають  права,  виконують  обов'язки   і    несуть відповідальність,  передбачені  Законом   України  "Про   державну податкову  службу  в  Україні",  крім   повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.

   Відповідно до п.7 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України  у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і засад права  (аналогія права).

Із змісту  розділу ІІІ Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, випливає, що відповідач має право на здійснення планової або позапланової виїзної документальної перевірки. При цьому, ст. 11-1 вказаного Закону, визначено що необхідною умовою перевірки мають бути підстави для її проведення. Право на проведення  планової виїзної  перевірки  платника податків надається лише у тому випадку,  коли йому не пізніше  ніж за  десять  днів  до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Що стосується позапланових перевірок, то законодавством визначені обставини при яких вони проводяться. Крім того, позапланова виїзна перевірка здійснюється   на  підставі виникнення  обставин,  визначених законом, рішенням керівника, яке оформляється наказом. ст. 11-2 вищевказаного Закону, закріплює  норми, відповідно до яких посадові особи  вправі приступити  до  проведення  планової  або   позапланової   виїзної перевірки  за наявності підстав для їх проведення,  визначених цим та іншими законами України,  та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення  на перевірку,  в якому зазначаються дата його видачі,  назва  органу  державної  податкової  служби,  мета,  вид (планова   або   позапланова),  підстави,  дата  початку  та  дата закінчення перевірки,  посади,  звання та прізвища посадових  осіб органу,  які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є  дійсним  за  умови  наявності  підпису керівника органу, скріпленого печаткою органу;  2)  копії  наказу керівника органу про проведення позапланової  виїзної  перевірки,  в  якому  зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.  Ненадання цих документів платнику податків або їх  надання  з порушенням  вимог,  встановлених  частиною  першою цієї статті,  є підставою  для  недопущення  посадових   осіб   органу до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

п.п. 3.2 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001 року № 298/519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2001 року № 1047/6238, визначено, що в актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні   акти,   які   порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення;  визначається сума   необґрунтовано   одержаної   виручки,   з доданням розрахунків,  на яких ґрунтується  обчислення  зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються. Копії документів   первинного   бухгалтерського  обліку,  які можуть додаватись до акта,  завіряються підписом  посадової  особи суб'єкта господарювання та його печаткою.

Як видно з матеріалів справи, а саме акта перевірки від 20.12.2007 року, на підставі посвідчень, виданих Державною інспекцією цін від 30.10.2007 року № 128 головному державному інспектору Колібабчук-Сербіній Є.А., Яропуд С.М. та 01.11.2007 року №1154 головному державному інспектору Ульянко О.В., останніми проведена перевірка дотримання вимог п. 1 розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 28.08.2007 року № 323 “Про затвердження граничних рівнів рентабельності виробництва борошна, хліба та хлібобулочних виробів”в ДП “Вінницяхліб”ВАТ “Концерн Хлібпром”. Акт перевірки від 20.12.2007 року в порушення наведених вище норм Закону України “Про ціни і ціноутворення”не містить підстав для проведення перевірки, в акті не зазначено виду перевірки. Також, відповідачем не надано суду доказів того, що позивач був завчасно і належним чином письмово повідомлений про проведення перевірки, дату початку перевірки та дату закінчення перевірки. З акта перевірки вбачається, що проводиться перевірка дотримання вимог п.1 розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 28.08.2007 року № 323, яке набуло чинності з моменту опублікування його в місцевих засобах масової інформації (п. 5 розпорядження). Відповідно до матеріалів справи дане розпорядження було опубліковане в газеті “Вінниччина” № 70 від 07.09.2007 року. Проте, посадовими особами Державної інспекції з контролю за цінами визначено період перевірки дотримання позивачем вимог п. 1 розпорядження Вінницької облдержадміністрації № 323 від 28.08.2007 року з 1 січня 2007 року по 31 жовтень 2007 року.  Враховуючи викладене, в акті не висвітлено за яких підстав було проведено перевірку позивача за період з 01.01.2007 року по 07.09.2007 року. Крім того, при проведенні розрахунків в акті перевірки від 20.12.2007 року враховується  обсяг виробництва та реалізації борошна вищого сорту та виробів із нього. В той час, як розпорядженням Вінницької облдержадміністрації від 28.08.2007 року № 323 визначено: граничні ціни рентабельності виробництва борошна пшеничного першого і другого сорту, борошна житнього обдирного у розмірі не вище 8%; граничні ціни рентабельності виробництва хліба і хлібобулочних виробів із борошна пшеничного першого та другого сорту, із суміші борошна пшеничного першого і другого сорту та житнього обдирного, а також хліб і хлібобулочні вироби для діабетиків у розмірі не вище 5%.

Також, як вбачається з акта від 20.12.2007 року, Державна інспекція з контролю за цінами серед інших нормативно-правових актів керувалась Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості, затверджених наказом Державного департаменту промислової політики України від 02.02.2001 року № 47, проте вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства промислової політики № 373 від 09.07.2007 р. “Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції(робіт, послуг) у промисловості”.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідач є органом державної влади, і відповідно, його діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст.13 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, ст.ст. 11, 111, 112 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Право відповідача на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що перевірку відповідачем проведено не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України.

Враховуючи наявність порушень норм чинного законодавства щодо порядку та підстав проведення перевірки, посилання на не чинні нормативно-правові акти, а також невідповідність розрахунків акта перевірки від 20.12.2007 року вимогам п. 1 розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 28.08.2007 року № 323, акт Державної інспекції з контролю за цінами від 20.12.2007 року являється необґрунтованим, безпідставним, перевірка проведена не у спосіб та не у межах повноважень визначених Конституцією України та законами України. Отримані відомості, що містяться в даному акті не можуть бути підставою для застосування економічних санкцій.

   У відповідності до п.п.  3.1. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001 року № 298/519 , підставою для  прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

   Враховуючи те, що акт від 20.12.2007 року містить порушення норм чинного законодавства, він не може бути підставою для застосування економічних санкцій.

   Відповідно до ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

          Ст.14 Закону України “Про ціни і ціноутворення”встановлено, що вся необґрунтовано одержана сума виручки в результаті порушення дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

       Згідно п.2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001 року № 298/519 необґрунтовано одержана сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється виходячи з фактичної виручки одержаної суб’єктом господарювання. В акті перевірки та наданих суду матеріалів відсутні докази фактичного одержання позивачем 478479,32 грн. необґрунтованої виручки, а також вирішено стягнути штраф до Державного бюджету.

       Виходячи з викладеного, суд дійшов до висновку, що рішення Державної інспекції з контролю за цінами № ІЦ-02-12/1 від 25.12.2007 року є протиправним та підлягає скасуванню, як безпідставне та необґрунтоване.

Суд не приймає до уваги доводи позивача, що відповідачем при проведенні перевірки та винесенні акта від 20.12.2007 року використовувались Методичні рекомендації з формування собівартості продукції у хлібопекарській промисловості, затверджені наказом Державного департаменту продовольства від 20.04.2004 року № 17, Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції в промисловості (робіт, послуг), затверджених Міністерством промислової політики України від 09.07.2007 року № 373, які на думку позивача є нечинними, оскільки не зареєстровані Міністерством юстиції України, відповідно до вимог Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 року. Так, Порядок державної реєстрації нормативно-правових актів здійснюється відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, та Указу Президента України від 03.10.1992 року №493/92.

Згідно абзацу “е”п. 5 вказаного вище Порядку, на державну реєстрацію не подаються акти, рекомендаційного, роз'яснювального та  інформаційного характеру  (методичні  рекомендації,  роз'яснення,  у  тому числі податкові, тощо), нормативно-технічні документи (національні та регіональні стандарти, технічні умови, будівельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні   довідники,  кодекси  усталеної  практики, форми   звітності,  у  тому  числі  щодо  державних  статистичних спостережень,  адміністративних  даних  та  інші).

При вирішенні даної справи суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень,  дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень  щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не виконав обов’язок щодо доказування, не довів правомірність свого рішення.

 Враховуючи  викладене, з урахуванням обставин справи та сукупності зібраних доказів, суд дійшов до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки платіжним дорученням № 02039479 від 21.01.2008 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн., дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2, 9, 11, 70,  71, 79, 86, 94, 158 - 161, 163, 167, 186, 254, 255, 256, 257  Кодексу адміністративного судочинства  України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області № ІЦ-02-12/1 від 25.12.2007 року про застосування економічних санкцій.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства “Вінницяхліб”відкритого акціонерного товариства “Концерн Хлібпром”судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

 Постанова в повному обсязі виготовлена 08.04.2008 року

            Суддя/підпис/           Мельник-Томенко Жанна Миколаївна