Рішення № 17870881, 19.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/15619.07.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд»

про стягнення 320 714 грн. 82 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № Д07/2011/04/22-26 від 22.04.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до товариства з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд»про стягнення 320 714 грн. 82 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.11.2010 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго»та товариством з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд»укладений договір № 1411360 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно п.п. 2.2.1. та 2.3.1 договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб опалення в період опалювального сезону та гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, яку відповідач зобовязаний оплачувати щомісячно своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звернення-доручення про укладання договору та п. 5.1. договору по приладах обліку за тарифами, встановленими і затвердженням Київської міської державної адміністрації.

Згідно п. 5 додатку до договору відповідач зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Сплату за вказаними документами відповідно до п. 2 додатка 4 до договору товариства з обмеженою відповідальністю «Едем-96»виконує до початку розрахункового періоду з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Однак свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.12.2010 року по 06.04.2011 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка складає 296 340 грн. 49 коп., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами та відомостями обліку теплової енергії.

Пунктом 3.5 додатку 4 до договору встановлено, що за несвоєчасне виконання його умов передбачено пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяці, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11 490,99 грн., індекс інфляції у розмірі 10 659,28 грн. та трьох процентів річних у розмірі 2 224,06 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.06.2011 року порушено провадження у справі № 33/156, розгляд справи призначено на 05.07.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.07.2011 року розгляд справи відкладено на 19.07.2011 року, у звязку із неявкою відповідача у судове засідання.

В судове засідання 19.07.2011 року представник відповідача не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 20.06.2011 року не виконав, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про речення поштового відправлення № 16387960, отримане 14.07.2011 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2010 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго»та товариством з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд»укладений договір № 1411360 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до умов пункт 1.1. договору № 1411360 від 29.11.2010 року предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

У відповідності до положень п. 2.1. договору № 1411360 від 29.11.2010 року, сторони зобовязались при виконанні умов договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлеутації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору № 1411360 від 29.11.2010 року енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно п. 2.3.1. договору № 1411360 від 29.11.2010 року абонент зобовязується додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно до п. 2.3.2. договору № 1411360 від 29.11.2010 року абонент зобовязується виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно п. 8.1. договору № 1411360 від 29.11.2010 року цей договір набуває чинності з дня підписання, та діє до 15.04.2011 року.

Листом про закінчення терміну дії тимчасового договору № 048-234-4068 від 30.03.2011 року позивач повідомив відповідача, що у разі ненадання необхідних документів для укладення постійного договору до дати закінчення дії чинного договору для забезпечення тепловою енергією зазначених обєктів у подальшому товариству з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд»слід надати СВП «Енергозбут Київенерго» лист з обґрунтованими причинами щодо продовження терміну дії тимчасового договору та технічні умови з новим терміном дії. В іншому випадку договір від 29.11.2010 року № 1411360 буде вважатися таким, що втратив чинність.

Також, як вбачається, з корінця наряду № 1289 від 05.04.2011 року, виданий для проведення відключення товариства з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд», 06.04.2011 року представник енергопостачальної організації, затвердив відключення.

Відповідно п. 8.3. договору № 1411360 від 29.11.2010 року припинення дії договору не звільняє «абонента»від обовязку повної сплати спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 4 до договору № 1411360 від 29.11.2010 року.

Згідно п. 1 додатку № 4 до договору № 1411360 від 29.11.2010 року розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору № 1411360 від 29.11.2010 року «абонент»щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту № 4 за адресою: вул. Борщагівська, буд. № 171/18 розрахункова група:

-облікову картку фактичного споживання теплової енергії за попередній період,

-акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «абонент»повертає в РВТ);

-податкову накладну отримує за адресою: вул.. Мельникова, 31.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.12.2011 року по 06.04.2011 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 296340,49 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу, табуляграмами та відомостями обліку теплової енергії.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором № 1411360 від 29.11.2010 року на постачання теплової енергії у гарячій воді в період з 01.12.2010 року по 06.04.2011 року у відповідача перед позивачем в сумі 296340,49 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У звязку з неналежним виконання зобовязань за договором № 1411360 від 29.11.2010 року на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати повязані з інфляційними процесами в сумі 10 659 грн. 28 коп. та 3% річних в розмірі 2 224 грн. 06 коп., пеню в розмірі 11 490 грн. 99 коп. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 296340,49 грн. суд погоджується з розрахунком з індексу інфляції в сумі 10 659 грн. 28 коп. та 3% річних в розмірі 2 224 грн. 06 коп.,

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 490 грн. 99 коп.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 7 додатку № 4 до договору № 1411360 від 29.11.2010 «абоненту»на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) «Енергопостачальною організацією»нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 11490 грн. 99 коп. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укоінвестбуд»(02106, м. Київ, вул. Лариси Руденко, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 25637276) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 296 340 (двісті девяносто шість тисяч триста сорок) грн. 49 коп., три проценти річних в розмірі 2 224 (дві тисячі двісті двадцять чотири) грн. 06 коп., індекс інфляції в розмірі 10 659 (десять тисяч шістсот пятдесят девять) грн. 28 коп., пеню в розмірі 11490 (одинадцять тисяч чотириста девяносто) грн. 99 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 3 207 (три тисячі двісті сім) грн. 15 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М. Мудрий

Дата підписання рішення: 26.07.2011 року.