Рішення № 17870412, 21.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/26721.07.11 За позовом Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "Велта", м. Харків

доПриватного акціонерного товариства "Народна фінансово-страхова компанія

"Добробут", м. Київ

простягнення збитку в порядку регресу 29 375,04 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 дов. від 04.06.11р.

Від відповідачане зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 29375,04 грн. страхового відшкодування в порядку регресу (Договір добровільного страхування наземного транспорту № 08, серія ТР).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 21.07.2011р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направив, причини неявки суду не повідомив, письмовий відзив на позов не надав, позовну вимогу по суті і розміру у будь-який інший процесуальний спосіб не заперечив.

Представник позивача заявив письмове клопотання, відповідно до ст. 75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від існуючого порядку врегулювання спору.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про порушення провадження у справі надсилалась з повідомленням про вручення за юридичною адресою сторін і зокрема відповідача.

Відповідач клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у нього поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визнати причини його неявки до суду неповажними.

В судовому засіданні 21.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2011 р. між ПрАТ СК «ВЕЛТА»і ТОВ «Рекламне агентство І НАРТ»був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 08, серія ТР. Відповідно до зазначеного Договору ПрАТ СК «ВЕЛТА»застрахувало належний Страхувальнику легковий автомобіль Nissan Murano, державний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску, від дорожньо-транспортних випадків та інших страхових ризиків, передбачених Договором страхування. Розмір страхової суми становить 408 000,00 грн.

10.03.2011р. з автомобілем Nissan Murano, державний номер НОМЕР_1 відбулася дорожньо-транспортна пригода, у зв'язку з чим наступив страховий випадок.

Відповідно до умов Договору страхування наземного транспорту № 08, серія ТР, представник Страхувальника 10.03.2011р. повідомив ПрАТ СК «ВЕЛТА»про настання страхового випадку.

Наявність та обставини ДТП із зазначеним автомобілем підтверджуються довідкою ДАІ про пошкодження автомобіля, довідкою ДАІ за фактом дорожньо-транспортної пригоди №52/1-1672 від 18.03.2011р. та постановою Московського районного суду м. Харкова від 05.04.2011р.

Згідно звіту №31/2011 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 11.03.2011р. матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Nissan Murano, державний номер НОМЕР_2, в результаті пошкодження його при ДТП складає 28 576,42 грн. Вартість проведення даного дослідження склала 320,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №183 від 12.03.2011р. 16.03.2011р. представник Страхувальника ОСОБА_3 подав до ПрАТ СК «ВЕЛТА»заяву про виплату страхового відшкодування за заподіяний у результаті ДТП матеріальний збиток. На підставі заяви і представлених документів, 16.03.2011р. ПрАТ СК «ВЕЛТА»був складений і затверджений розрахунок суми страхового відшкодування, що склав 28 576,42 грн., а 18.03.2011р. ПрАТ СК «ВЕЛТА»був складений Страховий акт №07 ТР. На підставі вказаного страхового акту, платіжними дорученнями №799 від 21.03.2011 р., №780 від 23.03.2011р., №781 від 28.03.2011р. на рахунок Страхувальника була зроблена виплата страхового відшкодування в розмірі 28 576,42 грн. Згідно Постанови Московського районного суду м. Харкова від 05.04.2011р., дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок недотримання правопорушником ОСОБА_2 п. 8.4 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яку передбачено ст. 124 КУпАП.

Оскільки цивільно-правова відповідальність правопорушника ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ НФСК «ДОБРОБУТ»(Поліс серія ВЕ №6122054 з терміном дії від 30.08.2010р. до 29.08.2011р.), СК «ВЕЛТА»придбала по відношенню до відповідача право вимоги, і 22.04.2011р. було надіслано на адресу ПрАТ «НФСК «ДОБРОБУТ»заяву на виплату страхового відшкодування за вих. №423.

Проте,відповідач добровільно страхового відшкодування не перерахував , відповіді на вказану заяву позивачу не надіслав , натомість 30.05.2011р. на адресу ПрАТ СК «ВЕЛТА»повернувся вказаний лист із відміткою Укрпошти «причина повернення - за закінченням терміну зберігання».

31.05.2011р. позивач вдруге, цінним листом з описом вкладення та рекомендованим повідомленням направив відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування (вих. №558 від 31.05.2011р.). Проте, так само відповіді на заяву позивач не отримав, повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу ПрАТ СК «ВЕЛТА»не надійшло.

Відповідно до ч. 9.1. статті 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до відповідача про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, але позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 25500,00 грн., у відповідності до приписів пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Також позивач просить стягнути з відповідача 478,62 грн. пені та 320,00 грн. суму витрат на проведення авто товарознавчого дослідження.

В ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України угода про неустойку повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку, в даному випадку пені.

Суду не надано письмової угоди сторін щодо неустойки, яка мала бути укладена між сторонами.

У відповідності до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат.

Регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням фактичних затрат з виплати страхового відшкодування і в даному, випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується пенею, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, відсутні і підстав для задоволенні цієї частини вимог позову не вбачається.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах, зокрема, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені судові витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 993, 1191, 1192 ЦК України, ст..ст.9, 12, 27 ЗУ “Про страхування” ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Народна фінансово-страхова компанія “Добробут”(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5 А код ЄДРПОУ 31093336) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Велта”(61002, м. Харків, вул. Сумська, 46 код ЄДРПОУ23465084), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, заборгованість у розмірі 25 500 (двадцять пять тисяч п тисяч пятсот) грн., 255 (двісті пятдесят пять) грн. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя Н. І. Качан

Повне рішення складено 25 липня 2011 року.