Ухвала суду № 17870406, 25.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

25.07.11№ 05-5- 39 / 8281 Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву ТОВ "Центр Абразив"

до ПРаТ "Українська екологічна страхова компанія"

3-я особа ОСОБА_1

про стягнення суми страхового відшкодування 44 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява № б/н від 20.07.2011 р. і додані до неї документи повертаються позивачеві без розгляду з наступних підстав:

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

Згідно ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування.

Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Характер діяльності установи - це сфера суспільних відносин або коло осіб, для яких створюється установа, її призначення.

Повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах, змінах до них, усіх офіційних документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Позивачем до позовної заяви додані Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 045473та довідка № 16464 з ЄДРПОУ стосовно позивача, відповідно до яких його повним найменуванням є Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Абразив", тоді як фактично у позовній заяві не вказано повного найменування позивача (ТОВ "Центр Абразив"), оскільки при вказанні організаційно - правової форми останнього застосовано скорочення ("ТОВ").

Посилання на установчі документи відповідача, можливі зміни до них, офіційні документи та відповідні довідки (витяги) з Єдиного державного реєстру щодо повного або офіційно зареєстрованого у Єдиному державному реєстрі скороченого найменування відповідача саме як ПРаТ "Українська екологічна страхова компанія" в позовній заяві відсутні, а як свідчать додатки до позовної заяви, до останньої такі документи і не додавались. Таким чином, у позовній заяві не вказано також і повного найменування відповідача, оскільки при вказанні організаційно - правової форми останнього застосовані скорочення ("ПРаТ")

У частині 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України викладено вимоги щодо змісту позовної заяви, з урахуванням яких позовна заява повинна містити, найменування (для юридичних осіб).

Згідно Роз`яснень Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 р. № 02-5/289 недодержання вимог ст. 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

В абз. 1 стор. 1 позовної заяви зазначено, що "Автомобіль "Фольксваген Каді" належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр Абразив".", однак не вказано на докази, які мають такі зазначення підтверджувати.

В абз. 5 стор. 2 позовної заяви зазначено, що "Оскільки Страхова компанія своїх зобов"язань не виконала, 23 червня 2011 року представник ТОВ "Центр Абразив" Савустьянова О.О. звернулася до Відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, після чого на розрахунковий рахунок надійшло 899,09 грн.", проте знову не вказано на докази, які мають наведені зазначення підтверджувати.

Вищенаведене, в свою чергу, позбавляє підставності наведену позивачем у тексті позовної заяви суму основного боргу. При цьому суд звертає увагу, що на стор. 2 позовної заяви позивач наводить розрахунок пені у сумі 979,45 грн., однак не зазначає нормативно - правове обгрунтування підставності нарахування пені, а згідно прохальної частини позовної заяви вимога про стягнення з відповідача пені позивачем взагалі не вказується.

Згідно абз. 2 п. 3.3 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з послідуючими змінами і доповненнями) підставою для повернення позовної заяви є, зокрема, незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Крім того, додані позивачем до позовної заяви документи належним чином не засвідчені, оскільки вони не містять дати засвідчення копії.

Так, відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі, або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації" (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту "підпис". Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.

За таких обставин, у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не вказано доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, відсутній обгрунтований розрахунок стягуваної суми, що є підставою для повернення позову без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у позовній заяві позивач у якості третьої особи визначив ОСОБА_1 (АДРЕСА_1). Натомість, подання позову до Господарського суду, форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам ст. 54 ГПК України.

Вищезазначена стаття не зумовлює можливості для позивача самостійно визначати третіх осіб та залучати їх до участі у справі безпосередньо при оформленні позовної заяви.

Відповідно до ч. І ст. 27 ГПК України треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть бути залучені до участі у справі, зокрема, за клопотанням сторін (позивача, відповідача - ч. 2 ст. 22 ГПК України).

При цьому таке клопотання має бути подане до прийняття рішення господарським судом, містити обґрунтування того, що рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін, а також має бути зазначено, на стороні кого (позивача чи відповідача) вступає у справу третя особа та зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішуються господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу. Фактично ці вимоги позивачем не виконані, відповідні обґрунтування відсутні, залучення за позовною заявою (одразу) третіх осіб є перевищенням своїх прав позивачем. Недотримання вимог ст. 54 ГПК України щодо форми та змісту позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 4, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо до позовної заяви не подано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.

Згідно ст. 46 ГПК України, державне мито сплачується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Відповідно до роз'яснень Головного управління державного казначейства України, державне мито, яке справляється з позовних заяв, що подаються до господарських судів України підприємствами та організаціями, розміщеними на території України, зараховується в доходи Державного казначейства України на рахунки, відкриті на ім'я територіальних органів Державного казначейства за кодом бюджетної класифікації № 22090200, символ звітності банку - 095. У рядку "призначення платежу" зазначається назва платежу, код бюджетної класифікації та символ звітності банку.

Фактично у "призначенні платежу" платіжного доручення № 212 від 20.07.11р., яке позивач подав у якості доказу оплати державного мита за подання позову до суду, не зазначено код бюджетної класифікації 22090200 та символ звітності банку - 095.

Відповідно до листа Територіального управління державної судової адміністрації в місті Києві № 1021-4/4 від 23.06.2010 р. повідомлено, що станом на 23 червня 2010 року Головним управлінням державного казначейства України в м. Києві були змінені реквізити та коди платежів при сплаті судових витрат з інформаційно технічного забезпечення розгляду справ для Господарського суду міста Києва, зокрема, оновлені реквізити є наступними:

- рахунок 31218264700001;

- код ЄДРПОУ 24262621;

- МФО 82019;

- Отримувач ГУ ДКУ у м. Києві;

- код платежу 22050003;

- банк ГУ ДКУ у м. Києві.

В порушення вищезазначеного, позивач платіжним дорученням № 213 від 20.07.11р. здійснив оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., не вірно зазначивши при цьому реквізит Отримувача, а саме: УДК у Шевченківському р-ні.

Крім того, у "призначенні платежу" вищенаведеного платіжного доручення № 213 від 20.07.11р. не зазначено код платежу 22050003.

Відповідно до п. 3.1 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до вказаної Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до вказаної Інструкції.

Згідно додатку 2, 8 зазначеної Інструкції для заповнення реквізиту № 40 платіжного доручення (М.П.) ставиться відбиток печатки платника, зразок якої заявлений банку платника в картці зі зразками підписів та відбитка печатки.

Додані до позовної заяви платіжні доручення №№ 212, 213 від 20.07.11р., оформлені з порушенням вимог вище вказаної Інструкції (відсутні відтиск печатки та підписи уповноважених осіб платника).

З урахуванням вищенаведеного, платіжні доручення №№ 212, 213 від 20.07.11р. не можуть бути прийняті судом як належні докази сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку.

За наведених обставин, позовна заява не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 2, 3, 4, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В.Гумега