Рішення № 17870384, 07.07.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/157

07.07.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа»

Про

стягнення 3 981 286, 26 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Букова Ю.В.

Від відповідача Крупник О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» 3 337 962,17 грн. основного боргу, 266 639,59 грн. неустойки, 97 278,50 грн. 3% річних, 279 406 грн. індексу інфляції, а всього 3 981 286,26 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 785-LD від 29.08.2008р.

В процесі розгляду справи відповідача надав контррозрахунок позовної суми, в яких просить зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення суму до грудня 2015 року рівними частинами.

Позивач вважає контррозрахунок Відповідача таким, що не відповідає вимогам нарахування штрафних санкцій та вимогам нарахування індексу інфляції та 3%річних, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа»та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»укладено Договір фінансового лізингу № 785-ЬО від 29.08.2008р.

Згідно п. 1.1 Договору, ТОВ «УніКредит Лізинг»(Лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 27.11.2008 р.

Згідно Договору, за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору.

Однак, Лізингоодержувач не своєчасно сплачує Лізингові Платежі, що відповідно є порушенням умов Договору.

Згідно п. 7.7 Договору Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 16 цього договору, в сумі, яка визначена в повідомленні про Лізинговий платіж.

Згідно Графіку Лізингових Платежів, Лізингові Платежі вказані в еквіваленті Долару США.

Згідно Визначень, еквівалент означає будь-яку суму в Доларах США, яка підлягає перерахунку в Гривню із застосуванням певного курсу.

Курс Платежу означає офіційний курс обміну валюти Національного Банку України, який діє на Дату Платежу, і застосовується до Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються не сплаченими, згідно з цим Договором.

Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги до Фізичної особи –підприємця Ватрас Володимира Володимировича обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Основа»та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»укладено Договір фінансового лізингу № 785-ЬО від 29.08.2008р., відповідно до п. 1.1 якого, ТОВ «УніКредит Лізинг»(Лізингодавець) взяло на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(Позивач) виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 27.11.2008 р.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно Договору, за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2 до цього Договору.

Однак, Лізингоодержувач (Відповідач) не своєчасно сплачував Лізингові Платежі, що відповідно є порушенням умов Договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт наявності боргу у Відповідача за договором фінансового лізингу № 785-LD від 29.08.2008р. у сумі 3 337 962,17 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за прострочений платіж, передбачений п. 8.2 Договору фінансового лізингу № 785-LD, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 266 639,59 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов’язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 279 406 грн. індекс інфляції та 97 278,50 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення Відповідача на позовну заяву спростовуються матеріалами справи, тому судом не приймаються.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю «Основа»(03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17 ЄДРПОУ 13669489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Сагайдачного,22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 3 337 962 (три мільйони триста тридцять сім тисяч дев’ятсот шістдесят дві) грн. 17 коп. - основного боргу, 266 639 (двісті шістдесят шість тисяч шістсот тридцять дев’ять) грн.. 59 коп. –неустойки, 97 278 (дев’яносто сім тисяч двісті сімдесят вісім) грн. 50 коп. - 3% річних, 279 406 (двісті сімдесят дев’ять тисяч чотириста шість) грн. - інфляційні втрати, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 22.07.2011р.